Справа № 128/1748/16-ц Провадження № 22-ц/772/2103/2017Головуючий в суді першої інстанції Саєнко О. Б.

Категорія 20Доповідач Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Зайцева А.Ю., Шемети Т.М., з участю секретаря судового засідання Куленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2017 року, -

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з цим позовом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та жилого будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_2. Позивачі та відповідачка ОСОБА_5 є спадкоємцями померлого ОСОБА_7 першої черги за законом. Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори 03 лютого 2006 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало по 1/4 частці цілого жилого будинку з господарськими будівлями, а рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 29 вересня 2008 року за кожним з них визнано право власності на 1/8 частку квартири. Решта (1/4 частка будинку та 1/8 частка квартири) належали матері померлого - відповідачці ОСОБА_5

30 вересня 2009 року заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області виділено в натурі ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на 56/100 частин жилого будинку, а саме: житлові кімнати 1-5 (13,5 кв. м), 1-2 (17.1 кв. м), вітальню 1-1 (6,8 кв.м), кухню 1-6 (6,1 кв.м), санвузол 1-7 (3,5 кв.м), ст. шафу 1-8 (0,4 кв.м) та господарські будівлі: сарай Б, погріб з шиєю П/Б, сарай Б-1. Цим же рішенням припинено право власності ОСОБА_5 на 1/8 частку квартири. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 по 9251 грн 00 к. грошової компенсації. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 лютого 2015 року зазначене заочне рішення скасовано, визнано мирову угоду сторін, за якою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язано сплатити на користь ОСОБА_5 до 01 березня 2015 року компенсацію в сумі 59838 грн 90 к. за належану їй 1/4 частку жилого будинку з господарськими будівлями. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на належну ОСОБА_5 1/4 частку цього будинку з моменту сплати повного розміру компенсації. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобов'язано сплатити на користь ОСОБА_5 до 01 березня 2016 року компенсацію за належну їй на праві власності 1/8 частку квартири в сумі 3419,67 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент здійснення платежу. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на зазначену частку квартири, після сплати повного розміру компенсації. Провадження у справі закрито.

В січні 2016 року позивачі звернулися до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на належні їм частки жилого будинку, але 25 січня 2016 року отримали рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень через розбіжність розміру часток, оскільки за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 56/100 частин будинку на підставі договору купівлі-продажу.

21 січня 2016 року за інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачі дізнались, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 26 грудня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу цієї частини будинку, посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Лучицькою Л.П.

Оскільки ОСОБА_5 відчужила частину будинку на підставі заочного рішення, яке в подальшому було скасоване, без їх згоди як співвласників цього нерухомого майна, при укладенні договору купівлі-продажу діяла недобросовісно, просили визнати його недійсним.

Заочним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 56/100 частин жилого будинку, що складаються з житлових кімнат 1-5 (13,5 кв.м), 1-2 (17.1 кв.м), вітальні 1-1 (6,8 кв.м), кухні 1-6 (6,1 кв.м), санвузла 1-7 (3,5 кв.м), ст. шафи 1-8 (0,4 кв.м) та господарських будівель: сараю літера Б, погреба з шиєю літера П/Б, сараю Б-1 в АДРЕСА_2, серія та номер: 2109, посвідчений 26 грудня 2013 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Лучицькою Л.П. Вирішено питання про судові витрати у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та жилий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_2. Позивачі та відповідачка ОСОБА_5 є спадкоємцями померлого ОСОБА_7 першої черги за законом. Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори 03 лютого 2006 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по 1/4 частці цілого жилого будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_2, а рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 вересня 2008 року за кожним з них визнано право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1. Решта (1/4 частка будинку та 1/8 частка квартири) належну матері померлого - відповідачці ОСОБА_5

30 вересня 2009 року заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області виділено в натурі ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на 56/100 частин жилого будинку, а саме: житлові кімнати 1-5 (13,5 кв. м), 1-2 (17.1 кв. м), вітальню 1-1 (6,8 кв.м), кухню 1-6 (6,1 кв.м), санвузол 1-7 (3,5 кв.м), ст. шафу 1-8 (0,4 кв.м) та господарські будівлі: сарай Б, погріб з шиєю П/Б, сарай Б-1. Цим же рішенням припинено право власності ОСОБА_5 на 1/8 частку квартири. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 по 9251 грн 00 к. грошової компенсації.

З дослідженої судом апеляційної інстанції цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про поділ спадкового майна видно, що копії цього заочного рішення були направлені відповідачам 02 жовтня 2009 року, однак, згідно з довідками про причини повернення (досилання) поштових відправлень жоден з них цього рішення не отримав (повернуто за закінченням терміну зберігання) (Т. 1 а. с. 74, 76, 78 цивільної справи № 2-986/09).

23 серпня 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з заявою про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2009 року (Т. 2 на а. с. 3 - 6 справи № 2-986/2009 ).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2013 року заяву було залишено без задоволення (Т. 2 а. с. 79 - 80 справи № 2-986/2009).

18 листопада 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2013 року (Т. 2 а. с. 83 - 86 справи № 2-986/2009).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ч. 2 ст. 293 ЦПК України (Т. 2 а. с. 93 справи № 2-986/2009).

26 листопада 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2009 року (Т. 2 на а.с. 100 - 105 справи № 2-986/2009).

20 грудня 2013 року ухвалою судді Апеляційного суду Вінницької області відкрито апеляційне провадження за цією скаргою (Т. 2 а. с. 128 справи № 2-986/2009).

26 грудня 2013 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу 56/100 частин жилого будинку, а саме: житлових кімнат 1-5 (13,5 кв. м),

1-2 (17.1 кв. м), вітальні 1-1 (6,8 кв.м), кухні 1-6 (6,1 кв.м), санвузола 1-7 (3,5 кв.м), ст. шафи 1-8 (0,4 кв.м) та господарських будівель: сараю Б, погреба з шиєю П/Б, сараю Б-1, який посвідчений 26 грудня 2013 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Лучицькою Л.П.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 лютого 2015 року зазначене заочне рішення скасовано, визнано мирову угоду сторін, за якою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язано сплатити на користь ОСОБА_5 до 01 березня 2015 року компенсацію в сумі 59838 грн 90 к. за належану їй 1/4 частку жилого будинку з господарськими будівлями. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на належну ОСОБА_5 1/4 частку цього будинку з моменту сплати повного розміру компенсації. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобов'язано сплатити на користь ОСОБА_5 до 01 березня 2016 року компенсацію за належну їй на праві власності 1/8 частку квартири в сумі 3419,67 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент здійснення платежу. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на зазначену частину квартири, після сплати повного розміру компенсації. Провадження у справі закрито.

За змістом ст. ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є, зокрема його суперечність цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам в момент його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України право розпоряджатись майном належить власнику.

Згідно з ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласникам у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Ст. 227 ЦПК України встановлено, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Ч. 4 ст. 231 ЦПК України визначає, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У ст. 233 ЦПК України встановлено, що заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Оскільки на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2009 року законної сили не набрало через його оскарження в апеляційному порядку, то ОСОБА_5 не мала права розпоряджатись 56/100 частинами жилого будинку в АДРЕСА_2, як така, що не набула права власності на це нерухоме майно, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про недійсність цього договору.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий /підпис/ О.С. Панасюк

Судді: /підпис/ Т.М. Шемета

/підпис/ А.Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом О.С. Панасюк