Справа №583/2246/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Плотникова Н. Б.

Номер провадження 22-ц/788/1771/17 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю.

Категорія - 57

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання -Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», треті особи: Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут», про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 02 грудня 2016 року постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» (м. Охтирка) з розгляду Актів про порушення від 20 серпня 2016 року № 21 та від 06 вересня 2016 р. № 28 (протокол засідання № 2) про визначення ОСОБА_3 з 01 грудня 2016 року фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем.

Зобов'язано ПАТ «Сумигаз» здійснити перерахунок об'ємів спожитого природного газу споживачу ОСОБА_3 по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 грудня 2016 року по 30 квітня 2017 року включно за нормою споживання 4,4 м. куб. у місяць на одну особу.

Стягнуто з ПАТ «Сумигаз» в прибуток держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумигаз», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (ПАТ «Сумигаз»), зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. При цьому обов'язок забезпечити встановлення лічильників газу трактується Законом лише з технічної точки зору як виконання робіт і не включає в себе поняття повного фінансування таких робіт за кошти суб'єкта господарювання.

Судом першої інстанції не взято до уваги пояснення представника відповідача, про те, що структура тарифу на послуги розподілу природного газу ПАТ «Сумигаз» на дату виникнення спору складається з «встановлення лічильників газу населенню» та «встановлення будинкових приладів обліку».

Вважає, що споживач не може відмовитися від встановлення лічильника, а у разі відмови від його встановлення оператор має право змінити режим нарахування об'ємів спожитого газу побутовому споживачу з визначенням фактичного об'єму спожитого газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, що і було зроблено відповідачем.

Крім того, 02 грудня 2016 року, розглядаючи акти про порушення, листи, заяви, пояснення, постійно діюча комісія з розгляду актів про порушення ПАТ «Сумигаз» (м.Охтирка) керувалася положеннями Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, однак суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення послався на положення Кодексу, які набрали чинності після складання актів про порушення № 21 від 20 серпня 2016 року, № 28 від 06 вересня 2016 року, які є предметом позову.

Вказує, що акти про порушення відповідають вимогам Кодексу газорозподільних систем за формою, змістом та порядком оформлення акту про порушення, тому важає, що відсутні підстави щодо визнання недійсним рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення від 02 грудня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «Сумигаз» - ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення постійно діючої комісії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду, оскільки воно відповідає зібраним у справі доказам та ухвалено судом з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1, є побутовим споживачем природного газу тільки для приготування їжі. На її ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї ОСББ «Алмаз 97/2» від 17 січня 2017 р., рахунком за газ за послуги з газопостачання за грудень 2016 року (том 1, а.с. 7, 12).

Згідно з ліцензією, виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на підставі рішення № 929 від 26 березня 2015 року (переоформлене рішенням від 01.09.2015 року № 2248 та рішенням № 814 від 19.06.2017 року), ПАТ «Сумигаз» є газорозподільною організацією, якій надано право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах Сумської області зокрема, на території м. Охтирка (є оператором ГРМ).

Постановою НКРЕКП № 549 від 31 березня 2016 року, з наступними змінами від 15 грудня 2016 року, затверджено План розвиту газорозподільної системи ПАТ «Сумигаз» на 2016-2025 роки, яким передбачено витрати на встановлення будинкових приладів обліку (том 1, а.с. 38).

Будинок по вул. Київській, 97 в м. Охтирка Сумської області включено в План розвитку газопостачальної системи на 2016-2025 роки Інвестиційної програми ПАТ на 2016 рік, якою передбачені витрати на встановлення будинкових приладів обліку (том 1, а.с. 40-42).

20 серпня 2016 року та 06 вересня 2016 року проводилися заходи щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу за адресою по вул. Київська, 97 в м. Охтирка за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ (ПАТ «Сумигаз»).

20 серпня 2016 року та 06 вересня 2016 року складено акти про порушення № 21 (том 1, а.с. 8) та № 28 (том 1, а.с. 199), якими встановлено, що споживачі, які мешкають у будинку 97 по вул. Київській в м.Охтирка відмовилися від встановлення загальнобудинкового лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ. Акти підписані особами, що склали акт, а також містить підпис про ознайомлення з ним голови правління ОСББ «Алмаз 97/2» ОСОБА_5

Відповідно до витягу з протоколу № 2 від 02 грудня 2016 року, засідання постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» (м. Охтирка) з розгляду актів про порушення вбачається, що через відмову споживачів природного газу - мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від встановлення загальнобудинкового лічильника газу за ініціативи та кошти ПАТ «Сумигаз», як газорозподільного підприємства (Оператора ГРМ), яка підтверджується актами про порушення від 20 серпня 2016 року № 21 та від 06 вересня 2016 року № 28 та є грубим порушенням вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», п.3 глави 4 розділу ІХ та глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, з 01 грудня 2016 року фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу мешканцям багатоповерхового будинку АДРЕСА_1, як побутовим споживачам, у яких не встановлені індивідуальні лічильники газу, визначати за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем, тобто 9,8 куб. м на одну особу (том 1, а.с. 11).

На підставі наданого позивачем рахунку за газ та послуги з газопостачання за грудень 2016 року (том 1, а.с. 12) судом встановлено, що фактичне нарахування за послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1, починаючи з 01 грудня 2016 року, проводиться за граничними нормами споживання, які становлять 9,8 м/куб. на одну особу, зареєстровану в житловому приміщенні квартири позивача. Це також підтверджується інформацією про розмір нарахованих об'ємів природного газу по АДРЕСА_2, наданою ПАТ «Сумигаз», від 28 вересня 2017 року, згідно з якою за період з 01 грудня 2016 року до 01 травня 2017 року нарахування за послуги з газопостачання проводилось за граничними нормами споживання, які становлять 9,8 м/куб. (том 1, а.с. 117-118).

Отже, названі документи, які стали підставою для застосування для позивача норми споживання природного газу в розмірі 9,8 м/куб., не свідчать про відмову позивача споживати природний газ для приготування їжі через прилад обліку, а інших переконливих доказів з приводу вчинення саме позивачем перешкод у встановленні загальнобудинкового лічильника на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідачем не було надано.

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладного) обліку природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2500.

Зокрема, згідно з п. 4-5 Тимчасового положення, ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу, визначаються: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Як зазначалось вище, питання встановлення ПАТ «Сумигаз» загальнобудинкових лічильників та фінансування даних робіт, в тому числі у будинку, в якому мешкає позивач, було узгоджено з НКРЕКП та затверджено в Інвестиційній програмі на 2016 рік.

Відповідно до приписів статей 2-4, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011р. № 3533, який набрав чинності з 09.07.2011року, постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 01.01.2018 року.

Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території та отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України; б) для інших споживачів - до 1 липня 2011 року; 2) припинити розподіл природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу, а саме: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; б) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Відповідно до розпорядження КМУ від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладного) обліку природного газу», з метою забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» було запропоновано Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями і суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території: 1) розробити та затвердити графіки оснащення квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу в розрізі територій, на яких провадять господарську діяльність зазначені суб'єкти, та до 1 липня 2012 р. подати їх Кабінетові Міністрів України; 2) вжити заходів до оснащення в повному обсязі квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу: до 1 січня 2016 р., - якщо природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; до 1 січня 2018 р., - якщо природний газ використовується тільки для приготування їжі; 3) провести із залученням загальнодержавних і місцевих засобів масової інформації роз'яснювальну роботу з питань доцільності та ефективності обліку використаного населенням природного газу із застосуванням лічильників газу.

Як визначено у п. 37 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року № 329, який набрав чинності з 01 жовтня 2015 року (крім окремих його положень) споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до ст. 11 цього Закону, з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.

Визначення категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки, відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України, який встановлює критерії для віднесення споживачів до категорії вразливих - побутових споживачів, які набувають право на державну допомогу в порядку встановленому КМУ (ст. ст.1,14,16 Закону).

Статтями 15-16 ЦК України та ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Норми споживання природного газу населення в разі відсутності газових лічильників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.

Тобто, визначення обсягу газу, що споживається абонентами за нормами споживання природного газу населенням в разі відсутності газових лічильників визначається Кабінетом Міністрів України на загальнодержавному рівні.

Висновки суду першої інстанції з приводу неправомірності встановлення позивачу фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'єми відповідають нормам матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до п. 3, глави 4, розділу IX, п. 2, глави 2, п. 1, глави 5, розділу XI Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.

До порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належать відмова в доступі до об'єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу побутовому споживачу.

У разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Визначення фактичного споживання природного газу за встановленим у додатку 15 до Кодексу граничного об'єму споживання, є відповідальністю, яка застосовується до конкретного побутового споживача за відмову від встановлення індивідуального чи загальнобудинкового лічильника газу за рахунок Оператора ГРМ. Дана відповідальність застосовується за відповідний календарний місяць.

В актах про порушення від 20 серпня 2016 року № 21 та від 06 вересня 2016 р. № 28, складених на мешканців будинку АДРЕСА_1 про відмову від обладнання загальнобудинкового приладу обліку (том 1, а.с. 8, 199) відсутній підпис позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що рішення постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення від 02 грудня 2016 року про визначення ОСОБА_3, як мешканцю будинку, квартира якої не обладнана індивідуальним приладом обліку газу, фактичного об'єму споживання за граничними об'ємами споживання природного газу, прийнято з порушення норм чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню в частині визначення ОСОБА_3 з 01 грудня 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об'єм спожитого природного газу визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенню згідно з Додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем.

Посилання в апеляційній скарзі на застосування судом першої інстанції положення Кодексу газорозподільних систем в редакції, яка набрала чинності після складання актів про порушення, на правильність рішення суду не впливають.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни та скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -