АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1063 від 2007 р. Головуючий суддя у 1 -ій інстанції - Головін В.О.
Категорія -21 Доповідач - Поплавський В.Ю.
РІШЕННЯ
Іменем України
18 січня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Поплавського В.Ю.,
суддів - Приходченко А.П., Стежко В.А.,
при секретарі - Колесніченко О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Павлограді
на рішення Павлоградського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Павлоград про стягнення моральної шкоди, -
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що під час роботи на шахті „ім. Героїв Космосу", отримав виробничу травму. Відповідно до висновку МСЕК від 12.10.1994 р. йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. Тому він просив суд стягнути на його користь з відповідача 70 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 28 000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Павлоград просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши справу, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати і у задоволені позову відмовити.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач працював на різних шахтах виробничого об'єднання „Павлоградвугілля" з 1971 по 25 жовтня 1996 року, правонаступником якого є ВАТ " Павлоградвугілля". В 1994 році працюючи на шахті „Дніпровська" позивач отримав професійне захворювання. Йому було встановлено 60% втрати працездатності (а.с.5). Відповідно до повторного висновку МСЕК від 20.10.2004 р. йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково. Таким чином, районний суд правильно визначився, що позивачу спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача страхової виплати за моральну шкоду.
Між тим, вирішуючи справу, суд виходив з вимог ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що є неправильним і протирічить обставинам справи та діючому матеріальному закону.
Як вбачається з матеріалів справи, професійне захворювання позивач отримав виконуючи трудові обов'язки і первинно втрату працездатності було встановлено у 1994 році, тобто правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на той момент. Крім того, правовідносини, які виникли між сторонами випливають з трудових відносин, які передбачені спеціальним матеріальним законодавством,
Моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті травми, відшкодовується виходячи з вимог ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року / з послідуючими змінами та доповненнями/ „ Про охорону праці" та п.П Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяно працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджених постановою Кабміну України від 23.06.1993 року № 472 - з послідуючими змінами та доповненнями ).
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог пЛІ Правил відшкодування шкоди власником підприємства..., на момент спричинення позивачеві моральної шкоди, не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 120 грн. (200 х 60 000 крб = 12 000 000 крб.)
Позивач же не скористався своїм правом на відшкодування моральної шкоди, яке виникло у нього в 1994 році.
Оскільки моральна шкода, в зв'язку з травмою на виробництві та професійним захворюванням позивача, випливає з його трудових відносин, але регулюється спеціальним матеріальним законом, то колегія суддів вважає, що до даних правовідносин повинен застосовуватись трирічний строк на звернення до суду за вирішенням спору, який позивачем пропущено без поважних на те причин, Звернувшись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди через 10 років позивач не ставив питання про поновлення строку на звернення до суду із зазначеним позовом, на поважність причин пропуску строку не посилався і доказів їх поважності суду не надав.
За таких обставин колегія суддів не може визнати рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах, в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, як таке, що не відповідає обставинам справи, а також ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в його позовних вимогах про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Суддя