2-42/2007
Рішення
Іменем України
21 лютого 2007 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого-голови суду - Самосьонок В.М. при секретарі - Шуліка Л.Г. з участю: позивачки - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Коваленко О.В., третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Козельщині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської райдержадміністрації «про визнання права власності на земельну ділянку», -
встановив: Позивачка ОСОБА_1 звернулася в районний суд з позовом до відповідача -Козельщинської райдержадміністрації і прохала визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0, 50 га під будівлю ПТО (пункт технічного обслуговування) в АДРЕСА_1 і зобов'язати Козельщинську райдержадміністрацію видати необхідне розпорядження на виготовлення технічної документації та оформлення документа на право власності.
В позові зазначала, що вона, як фізична особа, згідно договору купівлі-продажу НОМЕР_1 купила у ПП - фірми «Комета» в с Пашківка по АДРЕСА_1 будівлю ПТО, загальною нежилою площею 366,6 кв.м, яку переобладнала на цех по переробці сільськогосподарської продукції. Згідно архітектурно-планувального завдання №16, затвердженого всіма службами під будівлю та для обслуговування була встановлена та закріплена земельна ділянка площею 0,50 га, яка відповідає цільовому призначенню.
Вирішити питання про власність на землю було неможливо, поскільки приміщення ПТО було розташоване на земельному паї гр-на ОСОБА_4 В 2004 році гр-ну ОСОБА_4 згідно розпорядження голови Козельщинської райдержадміністрації НОМЕР_2 була виділена земельна ділянка (пай) в іншому місці і звільнена земельна ділянка, на якій розташований ПТО передана до резервного фонду Пашківської сільської ради.
На протязі 2005 і 2006 років вона неодноразово зверталась в різні державні органи про надання дозволу на приватизацію, однак отримувала безпідставні відмови.
Вважає, що відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, земельна ділянка, що вилучена у ОСОБА_4, в розмірі 0,50 га є її приватною власністю, поскільки будівля ПТО і земельна ділянка є єдиним об'єктом нерухомості. Цільове призначення земельної ділянки не . змінилось, поскільки в будівлі ПТО здійснюється переробка сільгосппродукції. Крім того 30 березня 2003 року рішенням виконкому Пашківської сільської ради №18 їй виділена земельна ділянка розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, але в натурі земля не виділена. Вважає, що порушено її конституційне право - право власності на землю.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримувала і прохала позов задоволити відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України і при цьому пояснила, що в серпні 2002 року купила приміщення ПТО в с Пашківка, але земля не могла бути приватизована, поскільки будівля ПТО була розташована на земельному паї гр-на ОСОБА_4, коли йому земельний пай було виділено в іншому місці, попередній земельний пай прийнято було в резервний фонд Пашківської сільської ради, але їй не надають 0,50 га у приватну власність, чим порушують її права і сільська рада в вимагає укладати договір оренди. Будівлю неодноразово перевіряли і земельний відділ і інші силові структури.
Представник відповідача - Коваленко О.В. позов не визнав і пояснив, що позивачкою було куплено будівлю ПТО без земельної ділянки, поскільки продавець - попередній власник ПТО не мав у власності земельної ділянки, тому безоплатна передача позивачці земельної ділянки розміром 0,50 га суперечить вимогам ст. 121 ЗК України. Сама ж позивачка не бажає укладати договір оренди. Прохав в позові відмовити.
Третя особа - начальник відділу земельних ресурсів ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що позивачка має право на користування земельною ділянкою на якій розташована будівля ПТО на умовах договору оренди, поскільки їй земля в натурі на місцевості не виділялась, а вона не бажає укладати договір оренди землі.
Третя особа - голова Пашківської сільської ради позов не визнала і пояснила, що позивачка безпідставно, всупереч закону користується земельною ділянкою, на якій розташована будівля ПТО, в сільську раду, або в райдержадміністрацію по питанню оренди землі не зверталась, а попередній власник ПТО не мав у власності землі і не продавав будівлю разом з землею, тому вважає, що в позові повинно бути відмовлено.
Суд, вислухавши сторони, третіх осіб, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно договору купівлі-продажу від 6.08.02 року позивачка ОСОБА_1 купила у приватного підприємства фірми «Комета» пункт технічного обслуговування в АДРЕСА_1 і державним нотаріусом було роз'яснено зміст статті 121 ЗК України. Нежила площа будівлі становить 366,9 кв.м .
Як вбачається із розпорядження голови райдержадміністрації НОМЕР_2(а.с.19) і не заперечувала позивачка в суді, земельна ділянка на якій розташована будівля ПТО являлась власністю ОСОБА_4 Таким чином на час продажу будівлі ПТО -продавець, попередній власник ПТО не мав у власності земельної ділянки під будівлю ПТО і право власності на землю не перейшло до позивачки ОСОБА_1 Відповідно до ст.121 ЗК України, яка передбачає випадки і норми безоплатної передачі земельних ділянок, встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва, для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів. Позивачка ОСОБА_1 не відноситься ні до однієї категорії громадян, перерахованих в даній статті Земельного Кодексу.
Згідно ст.377 ч.1 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю, або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Відповідно укладеного позивачкою договору купівлі-продажу, земельна ділянка у власність їй непередана.
Відповідно до п.18 «Г» Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.04 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» після 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст.120 ЗК України на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем. Як вбачається із договору купівлі-продажу будівлі ПТО позивачка купила будівлю 6 серпня 2002 року, тобто після 31 грудня 2001 року, при купівлі продажу будівлі не набула права власності на земельну ділянку, поскільки такого права на день укладення договору не мав продавець ПП фірма «Комета».
Відповідно до ст.120 ЗК України, при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку, або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Таким чином судом встановлено, що позивачка відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України по договору не набула права власності на землю, тому її вимоги щодо права власності на землю відповідно ст.377ч.1 ЦК України безпідставні.
Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що вона є власником земельної ділянки не ґрунтуються на законі, поскільки земельну ділянку розміром 0,50 га вона не отримала відповідно до вимог закону.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.377 ЦК України, ст.ст.120, 121 ЗК України, ст.ст.10, 15, 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Козельщинської райдержадміністрації «про визнання права власності на земельну ділянку» відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана в Апеляційний суд Полтавської області через Козельщинський районний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.