Справа № 513/688/17

Провадження № 1-кп/513/85/17

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

22 листопада 2017 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Бучацької А.І., секретаря Райчевої Т.М., за участю: прокурора Немцева Є.Г., захисників - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, який обіймав посаду інспектора з контрою за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, майора поліції, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав, що можливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти призначення судового розгляд на підставі обвинувального акта та заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, в якому, з урахуванням уточнень від 22 листопада 2017 року, послався на таке.

На його думку, обвинувальний акт за своєю суттю є повідомленням про підозру, тому що його текст збігається із текстами повідомлення про підозру та не містить посилання на факти, які б підтверджували обвинувачення. Обвинувальний акт містить оціночні та умоглядні твердження, що є неприпустимим. Обставини справи викладені в обвинувальному акті розпливчасто та неточно. Правова кваліфікація інкримінованого злочину за ч.3 ст.368 КК України є неправильною, не враховані положення ст. 32 КК України щодо визначення понять "повторність злочинів" та "продовжуваний злочин". Обвинувальний акт містить посилання на порушення ОСОБА_3 посадової інструкції, яка не містить тих прав та обов'язків, які перераховані в обвинувальному акті.

Заслухавши прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту, думку захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали клопотання захисника ОСОБА_4; вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до таких висновків.

Згідно з положеннями пункту 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 110 КПК України визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення Закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії" Суд нагадав, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції".

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.10.2008 року у справі "Абрамян проти Росії" Суд підкреслив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Всупереч усталеній практиці Європейського Суду з прав людини та положень КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладено не конкретно, не містить детального описання всіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому.

Так, у формулюванні обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті (а.с. 6-7 обвинувального акта) зазначено, що ОСОБА_3 є службовою особою згідно ст.1 Закону України "Про національну поліцію" № 580-V111 від 02.07.2015 року та ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів".

Проте зазначені статті вищевказаних Законів не містять визначення поняття "службова особа". Таким чином, у формулюванні обвинувачення не зазначено норму КК України, яка визначає поняття "службова особа" та є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В обвинувальному акті місцем вчинення злочину зазначено "на трасі Одеса-Рені на виїзді з с. Зоря", "в приміщенні адміністративної будівлі Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Ігнаца Ліндла, 42". Таким чином, місто вчинення кримінальних правопорушень в обвинувальному акті не конкретизовано.

Згідно пункту 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, яким повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, то його належить повернути прокурору.

Керуючись ст. ст. 291, 314, ч.2 ст.369, 370, ч.3 ст.371, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання сторони захисту задовольнити частково. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017161020000013 від 08 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_3, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України - повернути військовому прокурору Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом семі днів з дня її оголошення через Саратський районний суд Одеської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А. І. Бучацька