АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5826/17 Справа № 174/118/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Максюти Ж.І., Макарова М.О.

при секретарі - Попазовій Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права одного з подружжя на утримання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 18 травня 1995 року до 09 грудня 2014 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого спільних дітей не мають.

На підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року з нього стягуються аліменти на утримання непрацездатної колишньої дружини.

Враховуючи, що стан його (позивача) власного здоров'я значно погіршився і збільшився розмір матеріальних затрат на лікування, то він більше неплатоспроможний утримувати свою колишню дружину.

У зв’язку із вищезазначеним, просив суд припинити право колишньої дружини на отримання з нього аліментів на її утримання.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року позовні вимоги задоволено (а.с. 62-65).

Припинено право ОСОБА_2 на аліменти, які були їй присуджені та утримуються з ОСОБА_3 на її користь за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року, у розмірі 1/10 частини з усіх видів його доходу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (а.с.68-69).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач потребує постійного лікування та значних матеріальних витрат, додаткових доходів або матеріальної допомоги не має, в той час як відповідач отримує пенсійне забезпечення, яке перевищує прожитковий мінімум та має повнолітнього працездатного сина, на якого покладено обов'язок щодо утримання своєї матері.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 травня 1995 року до 09 грудня 2014 року.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання непрацездатної колишньої дружини ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини з усіх видів його доходу.

Відповідно до копії посвідчення Пенсійного фонду України Вільногірського міського управління Дніпропетровської області, виданого 09 вересня 2001 року за № 122284, позивач є пенсіонером.

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України УПФУ в м.Вільногірськ Дніпропетровської області №493 від 02 березня 2016 року ОСОБА_3 отримує пенсію за віком при неповному пільговому стажі за списком № 1, зі зниженням пенсійного віку, у розмірі 3 527 грн. на місяць.

Відповідно до довідки сімейного лікаря комунального підприємства «Вільногірський міський центр ПМСД» від 10 грудня 2015 року позивач перебуває на «Д» нагляді з діагнозом: ІБС, кардіосклероз атеросклеротичний синдром слабості синусового вузла, стан після імплантованого електрокардіостимулятора, гіпертонічна хвороба 2 ступеню.

Висновком кардіолога від 29 січня 2016 року форми № 028/O, затвердженої Міністерством охорони здоров’я України 14 лютого 2012 року за № 110, позивачу поставлено остаточний діагноз – гіпертонічна хвороба 2 ступеню, ступінь АГ 2, ступінь ризику дуже високий.

Крім того, позивачу поставлено діагноз – початкова катаракта, в/к2 В глаукома правого ока, ускладнена катаракта, в/к 2 С глаукома лівого ока та рекомендовано оперативне втручання.

ОСОБА_2 є пенсіонеркою, інвалідом II групи за станом здоров'я та отримує пенсію в розмірі 1 289,56 грн.

Стаття 75 СК України встановлює чіткі підстави для виникнення права подружжя на утримання. Причому усі ці підстави мають бути в сукупності. У зв'язку з цим, внаслідок настання певних змін, що зумовлюють зникнення хоча б однієї із підстав для права на утримання, таке право припиняється.

Згідно частин 1, 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

У статті 82 СК України визначені підстави припинення права на утримання одного з подружжя:

1)   поновлення працездатності одного з подружжя;

2)   реєстрації тим з подружжя, хто має право на утримання, повторного шлюбу.

Тобто, закон виділяє лише дві підстави, за якими право подружжя на утримання припиняється.

Законодавець виходить із того, що поновлення працездатності дає особі можливість самостійно себе забезпечувати, влаштувавшись на роботу.

Що стосується реєстрації повторного шлюбу, то у цьому випадку новий з подружжя зобов'язаний утримувати того, хто такого утримання потребує в силу закону і змісту прав та обов'язків подружжя щодо утримання (ст. 75 СК України). При цьому такий обов'язок щодо колишнього з подружжя припиняється.

У ч. 3 ст. 79 СК України закріплене правило, згідно з яким не вимагається додаткового звернення до суду кожного разу при продовженні строку інвалідності. У разі подання до органу державної виконавчої служби відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на зазначений в ньому строк.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року в порядку ч.3 ст.61 ЦПК України встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання безстроково з 15 грудня 2010 року по опорно-руховому апарату й потребує постійного нагляду та лікування, є непрацездатною, втратила працездатність під час перебування у шлюбі, отримує пенсію за віком із 2013 року, тобто до розірвання шлюбу з ОСОБА_3

Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про припинення права ОСОБА_2 на аліменти, які були присуджені та утримуються з ОСОБА_3 на її користь за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року, з тих підстав, що позивач і сам потребує постійного лікування та значних матеріальних витрат, в порушення вимог ст. ст. 212–214 ЦПК України на викладене вище уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та не врахував, що право на утримання, яке виникло у зв'язку з інвалідністю, триває протягом строку інвалідності і припиняється лише у разі відпадання умов, необхідних для існування такого права, зокрема, від дня поновлення працездатності одного з подружжя або внаслідок укладення іншого шлюбу.

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення допустив порушення норм процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам встановленим у справі, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права одного з подружжя на утримання, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4

ОСОБА_5