АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1-8/07
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати
у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Головуючого: Осояна М.В.,
Судді: Шика В.В.,
Народних засідателів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
При секретарях: Платоновій О.М., Хлопоніній Н.О., Кашуба І.С.,
Беляковій Н.М., Хорольській С.В., При секретарях технічного забезпечення процесу: Тороповій А.Є., Толмачовій Ю.М., Зачепиленко Т.В., Спаскіній А.А., Хлопоніній Н.О., Кашуба І.С., Абрамович О.О., Жураковській Ю.С., Бєляковій Н.М., Мордвіній Т.М., Кононовій В.О.
З участю прокурорів: Міненкова В.М., Корчагіна Ю.М.,
захисника: ОСОБА_4,
потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
перекладача: ОСОБА_7
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу по звинуваченню
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Петровське Старобешівського району Донецької області, громадянина України, українця, освіта вища, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, не судимого, прописаного за адресою: АДРЕСА_1, у здійсненні злочинів, передбачених ст. ст.93 п.п. а, г, е, : 17, ч. 2, 93 п.п. а, г, е, КК України у редакції 1960 року.
ВСТАНОВИЛА:
Підсудний ОСОБА_8, працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3 Калінінського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області та маючи спеціальне звання ІНФОРМАЦІЯ_4, використовуючи свої пізнання в оперативно - пошуковій діяльності в злочинних цілях, вчинив навмисне вбивство та замах на навмисне вбивство з користі двох і більше осіб способом, небезпечним для життя багатьох осіб, за наступних обставин.
У 1994 році на території Донецької області сформувалася бандитська група, організаторами і керівниками якої в різні періоди часу були двоє жителів м. Донецька, а також громадянин Російської Федерації, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, які протягом тривалого часу у різному складі вчиняла навмисні вбивства, розбійні напади та інші злочини на території Донецької і Луганської областей.
Підсудний ОСОБА_8, будучи знайомим із двома керівниками даної банди, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, і рядом осіб з їхнього оточення, в силу специфіки своєї роботи оперативного співробітника міліції загалом, маючи оперативну інформацію про протиправну діяльність зазначених осіб і її корисливу спрямованість, але через ретельну конспірацію банди не будучи достовірно обізнаним про існування такої, керуючись корисливим мотивом, приблизно в другій половині 1995 року в м. Донецьку вступив у злочинну змову з лідерами злочинного співтовариства, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з їхньою смертю, погодився з їхньою пропозицією взяти участь у здійсненні підготовки разом з ними та іншими особами злочину.
Так, у другій половині 1995 року керівниками банди, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, було ухвалене рішення, погоджене з іншими членами банди, вчинити навмисне вбивство ІНФОРМАЦІЯ_5 й ІНФОРМАЦІЯ_6 ВАТ «Фірма Люкс», ІНФОРМАЦІЯ_7 АТЗТ Футбольний клуб «Шахтар» ОСОБА_9, оскільки його авторитет і можливості впливати на фінансові та адміністративні кола Донецької області не дозволяли, на переконання цих осіб, зайняти їм провідні позиції в цьому регіоні і, як слідство, контролювати найбільш прибуткові сфери виробництва.
Це рішення приблизно в той же період часу зазначеними керівниками банди було погоджено із ОСОБА_8 і схвалене ним, оскільки ОСОБА_8 як співучасник з користі розраховував на одержання від організаторів злочину матеріальної вигоди у вигляді подяки за участь у його підготовці й здійсненні.
Діючи, таким чином, з корисливих мотивів, знаючи, що ОСОБА_9 є вболівальником ФК «Шахтар» і не пропускає матчі за участю цієї команди, один із керівників цієї банди, відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, запропонував членам організованої ним збройної банди вчинити вбивство ОСОБА_9 і осіб з його оточення безпосередньо на стадіоні «Шахтар» у м. Донецьку з використанням вибухового пристрою, яке варто встановити у входу на гостьову трибуну.
При цьому, керівники банди, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ, у зв'язку з їхньою смертю, і члени банди, маючи на меті психологічного впливу на особи, що підтримують будь-які відносини із ОСОБА_9, у тому числі на ділових партнерів ВАТ «Фірма Люкс», намагалися створити думку про існування в Донецькому регіоні організованого угрупування, здатного вирішувати будь-які завдання, включаючи фізичне усунення неугодних осіб.
Вищевказана пропозиція організаторами банди з метою конспірації окремо була доведена до відома ОСОБА_8, що не був обізнаний про існування банди і не входив до її складу.
Також у початковий період керівники банди не доводили до відома рядових членів злочинного співтовариства про присутність у їхній групі конкретного діючого співробітника міліції, у чому був зацікавлений і ОСОБА_8, який протягом усієї участі в підготовці й здійсненні задуманого злочину грамотно використав свій досвід, пізнання в оперативно-розшуковій діяльності та закони конспірації в злочинних цілях і з метою уникнути свого можливого викриття.
У вересні 1995 року керівники й двоє членів банди відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, а також член банди ОСОБА_10, засуджений вироком Апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2003 року, і інші їхні спільники розробили в м. Донецьку на квартирах, що знімалися ними, план убивства ОСОБА_9 і осіб з його оточення на стадіоні «Шахтар» у м. Донецьку з використанням вибухового пристрою, і розподілили ролі в його здійсненні, довівши план злочину, що готувався, до ОСОБА_8 та відвівши йому роль міліцейського прикриття дій співучасників, із чим останній погодився. На виконання цього погодженого з іншими і схваленого ОСОБА_8 плану, двоє керівників банди, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, придбали у невстановлених слідством осіб пластичну вибухову речовину підвищеної потужності бризантної групи ПВВ-7 із підривателем і дистанційно передавальним радіосигналом.
ОСОБА_10, і двоє членів банди відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, зробили ретельний огляд стадіону «Шахтар». Після чого, з відома ОСОБА_8 його спільниками було прийнято взаємопогоджене та остаточне рішення закласти вибуховий пристрій біля входу на гостьову трибуну стадіону «Шахтар», через який ОСОБА_9, особи з його оточення й охорона звичайно проходили дивитися футбольні матчі.
У середині вересня 1995 року спільники підсудного ОСОБА_8 - один з
керівників і член банди, відносно яких відмовлено в порушенні
кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, протягом декількох ночей зробили в бетонній основі біля входу на гостьову трибуну нішу, заклали в неї вибуховий пристрій, що мав від 1,5 до 5 кг пластичної вибухової речовини бризантної групи ПВВ-7 підвищеної потужності. При цьому частина його (ОСОБА_8) спільників - ОСОБА_10 і інші члени злочинної групи, забезпечували безпеку дій двох членів банди, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальних справ у зв'язку з їхньою смертю, на випадок виникнення іншої небезпеки, або непередбаченої ситуації.
В процесі підготовки до здійснення ретельно планованого злочину його організаторами розроблялася більш глибока деталізація дій кожного зі співучасників, а саме, Із ОСОБА_8 була погоджена його конкретна роль у здійсненні задуманого, котра полягала у тому, що він повинен був бути присутнім на стадіоні у своєму форменому одязі ІНФОРМАЦІЯ_4 і перебувати поруч із безпосереднім виконавцем злочину, членом банди відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, який теж з метою конспірації повинен бути одягненим у форму працівника міліції і мати при собі підроблене посвідчення співробітника правоохоронних органів. При цьому підсудний повинен був надавати йому й співучасникам допомогу при непередбачених ситуаціях, які могли виникнути в момент здійснення злочину. Крім того, ОСОБА_8 після завершення злочину, коли основна група покине місце його здійснення, повинен був разом з даною особою переконатися, що загальний намір злочинної групи, спрямований на вбивство ОСОБА_9 та осіб з його оточення, досягнутий.
Виконавши всі зазначені підготовчі дії, спрямовані на навмисне вбивство з користі двох і більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, ОСОБА_8, заздалегідь, на випадок викриття, підготував собі необхідні умови для створення алібі про свою присутність у іншому місці.
У намічений для здійснення злочину день, а саме 15 жовтня 1995 року, діючи у суворій відповідності з раніше розробленим планом здійснення злочину, перед початком футбольного матчу між командами «Шахтар» (Донецьк) і «Таврія» (Сімферополь) прибули до стадіону, де діючи узгоджено й взаємозалежно, згідно з раніше розподіленими ролями, почали реалізацію плану навмисного вбивства ОСОБА_9 і осіб з його оточення.
Діючи у суворій відповідності з відведеною йому роллю, підсудний, ОСОБА_8, у своїй формі співробітника міліції, у званні ІНФОРМАЦІЯ_4, контролюючи ситуацію, постійно перебував поблизу з одягненим у чужу форму працівника міліції членом банди, відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, який, маючи дистанційний радіопередаючий пристрій у вигляді брелока, вибрав місце, що дозволяло йому вести спостереження за пересуванням осіб біля входу на гостьову трибуну стадіону та з якого можна було пустити в хід вибуховий пристрій при появі потерпілого ОСОБА_9 і осіб з його оточення.
Спільник ОСОБА_8 ОСОБА_11, засуджений судовою палатою по кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області 12 червня 2003 року, виконуючи відведену йому роль, за вказівкою одного з керівників банди, відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, перед початком футбольного матчу привіз на автомобілі ВАЗ-2107 до центрального входу стадіону "Шахтар" ОСОБА_10, який, як і інші співвиконавці злочину, мав портативний радіопередаючий пристрій і, перебуваючи поблизу члена банди, відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, повідомив останнього та ОСОБА_8, який з ним находився, про наближення автомобілів із ОСОБА_9 і особами, що супроводжували його.
При цьому один з керівників і інші члени банди, виконуючи свою роль, були готові повідомити ОСОБА_8, члена банди, відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, а також ОСОБА_10 про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджають здійсненню злочину, вжити поряд з іншими співучасниками заходи до їх усунення і після здійснення злочину забезпечити шляхи їхнього відходу, надавши автомобілі.
У цей час ОСОБА_11, після виконаної ОСОБА_10 відведеної йому ролі повинен був забрати його і відвезти в заздалегідь обумовлене місце - АДРЕСА_2.
У зазначений вище день і в указаному місці, о 17 годині 02 хвилини, коли ОСОБА_9 разом з особами, що супроводжували його, і охороною підійшли до місця, де був закладений вибуховий пристрій, член банди, відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, при описаній співучасті ОСОБА_8, діючи спільно й узгоджено з останнім, реалізуючи загальний із ОСОБА_8 та іншими співучасниками намір, спрямований на вбивство з користі двох і більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, привів вибуховий пристрій у дію, в результаті чого відбувся запланований ОСОБА_8 і його спільниками вибух, під час якого були вбиті ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, а ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_17, що знаходилися поруч з ними, заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Після цього, коли основна група спільників здійснила відхід з місця скоєння злочину, ОСОБА_8, діючи у строгій відповідності з раніше обумовленою з організаторами вибуху домовленістю, разом із членом банди, відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з його смертю, підійшли до епіцентру вибуху, де, переконавшись, що загинули саме ті особи, відносно яких готувався злочин, залишили місце його здійснення, інформувавши в цей же день співучасників про сприятливі для них результати вибуху.
У результаті навмисних, погоджених і взаємозалежних дій ОСОБА_8 і його спільників потерпілим заподіяні наступні тілесні ушкодження:
ОСОБА_9: руйнування голови до майже повної її відсутності, руйнування м'яких тканин шиї, відсутність нижніх кінцівок до рівня верхньої третини стегон, рани на правому плечі й прилягаючій частині грудної клітини, на передпліччях, мошонці, садна на тулубі й кінцівках, переломи 1- 6 ребер ліворуч, множинні переломи ребер праворуч, струс органів, надриви плеври правої легені, розрив початкового відділу аорти, внутрішніх верств лівого передсердя, легеневого стовбура, підкапсульні розриви печінки, правої нирки, внаслідок чого наступила його смерть;
ОСОБА_12: сукупна травма тіла з множинними переломами кісток кістяка, розривами внутрішніх органів, відривом правої верхньої кінцівки, крововиливами під оболонки головного мозку і спинного мозку, у шлуночки мозку, рвано-забитими ранами по всіх поверхнях тіла, що ускладнилася гострою крововтратою й шоком, внаслідок чого наступила його смерть;
ОСОБА_13: руйнування тіла з відривом (ампутацією) правої половини тулуба й правих кінцівок, лівої ноги до рівня середньої третини стегна, внаслідок чого наступила його смерть;
ОСОБА_14: масивна травма тіла, що супроводжувалася повною травматичною ампутацією правої гомілки, лівого передпліччя й кисті, множинними рваними ранами тіла, внаслідок чого наступила його смерть;
ОСОБА_15: сукупна вибухова травма тіла з відривами правих кінцівок, відкритим осколковим переломом таза, що ускладнилася гострою крововтратою, шоком, внаслідок чого наступила його смерть;
ОСОБА_16: сукупна травма тіла з переломами костей кістяка, ушкодженням магістральних судин і ускладнена розвитком внутрішньої й зовнішньої кровотечі, внаслідок чого наступила його смерть;
ОСОБА_6: черепно-мозкова травма, що супроводжувалася відкритим переломом кісток черепа лівої потиличної-лобово-тім'яно-потиличної області, забитим місцем головного мозку, забитими місцями й саднами на обличчі і голові;
ОСОБА_5: рвані рани лівого стегна, гомілки, стопи, відкритий перелом крила підвздошної кістки ліворуч, рвані рани лівого плеча і передпліччя, рана лівої скроневої області, з наявністю сторонніх предметів у м'яких тканинах лівого передпліччя, стегна й обличчя, множинні садна тіла, зачеревна гематома ліворуч, забиття лівого ліктьового нерва, посттравматичний розрив барабанних перетинок з розвитком двосторонньої постконтузійної приглухуватості, що супроводжувалася розвитком травматичного й геморагичного шоку.
ОСОБА_17: множинні синці й садна лівої половини тіла, рани на лівому стегні й гомілці, забиття головного мозку, забиття лівої половини грудної клітки, переломи 9-Ю ребер ліворуч, забите місце передньочеревної стінки, великі зачеревні гематоми, множинні гематоми брижів тонкого кишечнику, закритий перелом лівого надколінка, велика міжм'язова гематома лівого стегна, забиті рани статевого органу, що супроводжувалися розвитком геморагічного і травматичного шоку 2-3 ступеню.
Навмисне вбивство ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_17 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_8 і інших його співучасників, у зв'язку з наданням потерпілим своєчасної медичної допомоги.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 у пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 93 п. п. «а», «г», «е», ст. ст. 17 ч.2, 93 п. п. «а», «г», «е» КК Україна в редакції 1960 року провину не визнав і пояснив, що кримінальна справа відносно нього сфабрикована за вказівкою колишніх відповідальних працівників облпрокуратури і УВС Донецької області. Він був знайомим з ОСОБА_18, як таємним інформатором міліції. ОСОБА_19 він знав як шахрая і ніяких відносин з ним не підтримував. ОСОБА_20 знав з дитинства, тому що знав його матір ОСОБА_21. Також був знайомим з убитим ОСОБА_9, який пропонував йому у свій час працювати в його охороні.
Всі його (ОСОБА_8) неприємності почалися після затримки разом з ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_22 у травні 1994 року бойовика ОСОБА_23-ОСОБА_24, у якого вони вилучили автомат. Після цього йому і членам його родини стали погрожувати. У ІНФОРМАЦІЯ_22 відповідальний працівник УВС м.Донецька запропонував йому взяти участь у ліквідації ОСОБА_18, але він відмовився, за що був у цьому ж році звільнений на пенсію з органів внутрішніх справ, після чого перейшов на роботу в УБОЗ м. Донецька як ІНФОРМАЦІЯ_9. У березні 1998 року силами УБОЗ та бойовиків ОСОБА_23 почалася ліквідація угрупування ОСОБА_18. Головна маса бойовиків ОСОБА_18 була вбита, а сам він, поранений, потрапив у в'язницю. З квітня 1995 року він (ОСОБА_8) відчув за собою стеження, а 5 травня 1998 року його намагалися вбити з автоматичної зброї, у результаті чого він з вогнепальними пораненнями опинився в лікарні, де давав інтерв'ю з приводу замаху на своє життя різним журналістам, у тому числі ОСОБА_25. У лікарню до нього приїжджали двоє молодих людей, які викликали його на вулицю й запропонували йому підписати текст, у якому було сказано, що він і інші відповідальні працівники правоохоронних органів, працюють на «єврейське» угруповання ОСОБА_18 і причетні до вибуху на стадіоні «Шахтар». Однак він відмовився виконати цю вимогу. Після цього через його сина журналіст ОСОБА_25 передав йому, що готується замах на його (ОСОБА_8) життя, у результаті чого він змушений був зникнути і тривалий час ховався у своїх родичів і знайомих на хуторах і горищах. Через деякий час дружина зробила йому закордонний паспорт, і він з родиною виїхав до Греції, де одержав посвідку на проживання.
У 2001 році відносно його була порушена кримінальна справа по факту вибуху на стадіоні « Шахтар».
Більш того, у день вибуху на стадіоні «Шахтар» він з членами своєї родини й працівником міліції ОСОБА_26 перебував на концерті Любові Успенської в кінотеатрі «Донецьк», квитки на який він придбав тут же у осіб циганської національності. На концерті він зустрічав своїх знайомих, яких назвав на слідстві, у результаті чого на них, у тому числі на подружжя ОСОБА_27, ОСОБА_28, був зроблений тиск з метою відмовитися від своїх показань про його присутність на концерті Успенської. Такий же тиск був зроблений на свідка ОСОБА_29, що викривав його на очній ставці. Свідок ОСОБА_30, який також викривав його на слідстві, теж був заляканий протягом двох місяців у в'язниці м. Луганська.
Незважаючи на невизнання своєї провини підсудним ОСОБА_8 його винність в інкримінованих йому злочинах підтверджується показаннями засуджених по даній справі спільників, показаннями потерпілих, свідків, матеріалами відтворень обстановки й обставин події, упізнань, очних ставок, судових експертиз і іншими, зібраними в справі доказами, належним чином перевіреними у судовому засіданні.
Згідно з протоколом і додатковими протоколами огляду місця події на стадіоні «Шахтар», встановлено, що в місці вибуху при вході на стадіон «Шахтар» виявлені трупи й фрагменти трупів потерпілих. Ці потерпілі були пізнані як ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16
Поруч із урядовим входом на стадіон «Шахтар» із західної сторони є зруйновані частини стіни. Від входу вглиб приміщення в протилежній до входу стіні є сходовий марш, що веде на трибуни. По тамбуру між сходами й входом розкидані уривки носильних речей і уламки шлакоблоку, видні значні ушкодження, руйнування. Від входу масивно накидані частини каміння, дерева.
Вхід на центральну трибуну, який розташовується в західній стороні території, зруйнований, частково завалений шматками шлакоблоку, цегли й різної довжини дошками.
Біля урядового входу на відстані 3-х метрів від нього, розташовувався автомобіль «Мерседес» сріблястого кольору. На задній частині був держномер НОМЕР_1. На передній частині автомобіля є ушкодження скла правої фари й лобового скла в нижній частині по всій довжині.
На відстані 10 метрів від цього ж входу, перпендикулярно до стіни стадіону і в 10 метрах від неї розташований ще один автомобіль «Мерседес» сріблястого кольору держномер НОМЕР_2. На задньому склі по всій його довжині є тріщини.
Площа виявлених трупів і фрагментів трупів поширювалася до 40 метрів убік північно-заходу і до 10 метрів убік південно-заходу від вхідних дверей. Праворуч від дверей, на козирку даху будівлі виявлені нашарування кіптяви. (т.З а.с. 10-26, 27-40, 85-88, 89-120)
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 3173 від 06.11.1995 року його смерть наступила в результаті відриву -руйнування голови.
При дослідженні трупа виявлено: руйнування голови з майже повною її відсутністю, руйнування м'яких тканин шиї, відсутність нижніх кінцівок до рівня верхньої третини стегон, рани на правому плечі й прилягаючій частині грудної клітини, на передпліччях, мошонці, садна на тулубі й кінцівках, переломи 1-6 ребер ліворуч, множинні переломи ребер праворуч, струс органів, надриви плеври правої легені, розрив початкового відділу аорти, внутрішніх верств лівого передсердя, легеневого стовбура, підкапсульні розриви печінки, правої нирки, які утворилися від дії факторів вибуху -вибухових газів, ударної хвилі, уламками будинку (т. 5 а.с. 3-6).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 №3172 від 6.11.1995 року його смерть наступила в результаті руйнування тіла з відривом (ампутацією) правої половини тулуба, правих кінцівок, лівої ноги до рівня середньої третини стегна.
При дослідженні виявлено: множино осколкові переломи кісток зводу, основи черепа, лицьового скелета, з ушкодженням оболонок і речовини мозку, забиття головного мозку, крововиливу під оболонки і у шлуночки мозку, руйнування тулуба з відсутністю правої половини, правих кінцівок, лівої ноги до рівня середньої третини стегна, множинні переломи кісток тулуба, множинні рани й садна тіла, які, утворилися від дії факторів вибуху -вибухових газів, ударної хвилі, уламків будинку. (т. 5 а.с. 12-15)
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 №3170 від 24.11.95 року на трупі виявлені ушкодження: множинні відкриті й закриті переломи нижньої щелепи, осколкові - у передніх черепних ямках основи черепа, хрящів носа, основних фаланг III,IV пальців правої кисті, кісток обох гомілок, ребер із двох сторін, лівої лопатки, правої верхньої кінцівки з відсутністю більшої частини плеча й передпліччя, розрив хребта на рівні V грудного хребця із крововиливом під твердою мозковою оболонкою спинного мозку, розрив лівого очного яблука, крововиливу під м'якими мозковими оболонками більших півкуль мозку й мозочка, кров у шлуночках мозку, крововиливу в заочно-ямкову жирову клітковину із двох сторін, кров у черевній порожнині (близько 50мл), у правій, (близько 100мл) і в лівій (близько 100мл) плевральних порожнинах, множинні розриви інтими аорти, розтрощення правої частки печінки, множинні розриви й крововиливи в легені, кров у верхніх дихальних шляхах, крововилив у м'яких тканинах шиї, множинні рвано-забиті рани, садна та дрібні термічні опіки І-ІІ-Ш АБ ступеня, розташовані переважно по передньо-бокових поверхнях голови, шиї, тулуба й кінцівок.
Дані ушкодження утворилися в результаті сукупної дії факторів вибуху: вибухових газів, полум'я, ударної хвилі, вторинних снарядів, (найімовірніше, осколків від стіни будинку). У момент вибуху ОСОБА_12 розташовувався вертикально передньою й частково правою бічною поверхнею тіла до епіцентру вибуху на близькій відстані від нього.
Причиною його смерті стала сукупна вибухова травма тіла із множинними переломами кісток кістяка, розривами внутрішніх органів, відривом правої верхньої кінцівки, крововиливами під оболонки головного мозку й спинного мозку, у шлуночки мозку, рвано-забитими ранами по всіх поверхнях тіла, що ускладнилася гострою крововтратою й шоком. ( т. 5 а.с. 20-25)
Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 3171 від 17.10.1995 року трупа ОСОБА_14, на трупі виявлені ушкодження: травматична ампутація лівої руки на рівні ліктьового суглоба, травматична ампутація правої ноги, переломи ребер, численних забитих і рваних ран на спині, сідницях, правому стегні і гомілці, садна на обличчі.
Ушкодження утворилися від дії зі значною силою, що мало місце в результаті вибуху вибухового пристрою і наступної дії вибухової хвилі, газів, уламків дерева й шматків цегли.
З огляду на локалізацію, характер і обширність ушкоджень на тілі трупа варто вважати, що ушкодження заподіяні із близької відстані в результаті сильної дії вибухового пристрою в той момент, коли потерпілий перебував задньою поверхнею тіла до епіцентру вибуху.
Смерть гр. ОСОБА_14 наступила від шоку розвиненого в результаті масивної травми тіла, що супроводжувалася повною травматичною ампутацією правої гомілки, лівого передпліччя і кисті, множинними рваними ранами тіла. (т. 5 а.с. 33-35)
Згідно з висновками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 №3174 від 06.12.95 року встановлено, що на тілі трупа виявлені ушкодження: множинні рани й садна на всіх поверхнях тіла, відкритий осколковий перелом кісток тазу праворуч, перелом лонної сідничної кістки ліворуч, розрив лівого крижово-клубового зчленування, відрив кінцівок праворуч - верхньої від рівня ліктьового суглоба, нижньої - від рівня верхньої третини гомілки, крововиливу під м'якими мозковими оболонками конвексительної поверхні правої півкулі мозку, множинні крововиливи в легенях.
Зазначені ушкодження утворилися незадовго до смерті в результаті дії ушкоджуючих факторів вибуху: вибухових газів, ударної хвилі, вторинних снарядів (в ушкодженнях були виявлені дрібні шматочки дерева).
У момент вибуху ОСОБА_15 розташовувався вертикально на близькій відстані від епіцентру вибуху, перебуваючи до нього переважно правою бічною поверхнею тіла.
Причиною смерті ОСОБА_15 стала множинна вибухова травма тіла з відривом правих кінцівок, відкритим осколковим переломом тазу, що ускладнилася гострою крововтратою, шоком. ( т.5 а. с. 39-42)
Відповідно до судово-медичної експертизи № 3169 від 06.11.95 року трупа ОСОБА_16 на трупі виявлені ушкодження: множинні садна на обличчі, тулубі, руках і ногах; рани на правій щоці, на задньо-зовнішній поверхні середньої фаланги 5-го пальця лівої кисті; клаптеві рани в центрі лівої кисті по задній поверхні й на передній поверхні правої гомілки в нижній третині; велика рана з розтрощенням і закоптінням м'язів з дефектом м'яких тканин в правій паховій області, що поширюється до середньої третини правого стегна, що проникає в черевну порожнину й з ушкодженням магістральних посудин; рідка кров у черевній порожнині - 500 мл; розриви селезінки; переломи ребер; переломи п'ясткової кістки; перелом правої клубової кістки; множинно-осколкові переломи обох кісток правої гомілки; розрив лонного зчленування.
Всі вищевказані ушкодження утворилися в результаті дії ушкоджуючих факторів вибуху (вибуховими газами, ударною хвилею, уламками будинку), незадовго до смерті й перебувають у прямому зв'язку із причиною її настання.
Причиною смерті ОСОБА_16 є сукупна травма тіла з переломами кісток кістяка, ушкодженням магістральних судин, яка ускладнилася розвитком внутрішньої й зовнішньої кровотечі. ( т. 5 а.с. 49-52)
З висновку судово-медичної експертизи № 757 від 26.12.1995 року вбачається, що можливо 15 жовтня 1995 року у результаті вибуху, дією вибухової хвилі і ударів тупими предметами ОСОБА_5 були заподіяні великі рвані рани лівого стегна, гомілки, стопи, відкритий перелом крила клубової кістки ліворуч, рвані рани лівого плеча й передпліччя, рана лівої скроневої області з наявністю сторонніх предметів у м'яких тканинах лівого передпліччя, стегна і обличчя, множинні садна тіла, зачеревна гематома ліворуч, забиття лівого ліктьового нерва, посттравматичний розрив, барабанних перетинок з розвитком двосторонньої постконтузійної приглухуватості що супроводжувалася розвитком травматичного і геморагичного шоку. Зазначені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя. ( т.5 а.с. 74-75)
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 708 від 6 грудня 1995 року встановлено, що ОСОБА_6 15 жовтня 1995 року в результаті вибуху дією тупих предметів або при ударі об такі заподіяна черепно-мозкова травма, супроводжена відкритим переломом кісток черепа лівої лобово-тім'яно-потиличної області, забиттям головного мозку, забитими місцями й саднами на обличчі й голові. Зазначені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. (т. 5 а.с. 69-70)
Відповідно до висновку експерта № 709 від 6 грудня 1995 року ОСОБА_17 15 жовтня 1995 року в результаті впливу вибухової хвилі й при ударі об тупі предмети, були заподіяні множинні синці й садна лівої половини тіла, рани на лівому стегні й гомілці, забиття головного мозку, забиття лівої половини грудної клітки, переломи 9-Ю ребер ліворуч, забиття передньочеревної стінки, великі зачеревні гематоми, множинні гематоми брижів тонкого кишечника, закритий перелом лівого надколінка, велика міжм'язова гематома лівого стегна, забиті рани статевого органу, що супроводжувалися розвитком геморагічного і травматичного шоку 2-3 ступеня.
Перераховані вище ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя. (т.5 а.с. 64-65)
Відповідно до медико-криміналістичної експертизи № МК-206 від 9 квітня 1996 року одягу потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 встановлено, що ушкодження виникли в результаті вибуху вибухового пристрою, до складу якого входили: магній, свинець, марганець, кремній, залізо, алюміній, хром, мідь, кальцій, натрій, калій, цинк і сліди титану. (т. 5 а.с. 81-85)
Виходячи з висновків вибухово-технічної експертизи № 5-38 від 2 листопада 1995 року встановлено, що характер руйнувань і ушкоджень, виявлених на місці події, наявність на об'єктах дослідження слідів органічних нітросполук відповідає наслідкам, характерним при вибуху бризантних ВР.
Виявлені на фрагментах одягу сліди ушкоджень характерні для впливів вибухової хвилі, що утворюється в результаті вибуху ВР.
При впливі вибухової хвилі можливе переміщення як самих тіл, так і їхніх частин.
У зв'язку з відсутністю на об'єктах досліджень ВР, які не відреагували, елементів або частин вибухового пристрою як речові докази, відповісти на питання про кількість застосованого заряду ВР, вид, тип і технічну характеристику ВУ не є можливим.
Виходячи з характеру наслідків руйнувань і ушкоджень на місці події, а також досвіду експерта, можливо припустити, що застосований заряд ВР фугасної дії орієнтовної потужності 1.5 - 2.5 кг у тротиловому еквіваленті.
Виходячи з аналізу матеріалів кримінальної справи, речових доказів і досвіду експерта, можна припустити, що був використаний механізм дистанційної дії, що працює в режимі очікування, (т.5 а.с. 115-117)
Згідно з висновками криміналістичної експертизи № 3-70 від 27 жовтня 1995 року на шматках одягу вилученого з місця події на стадіоні « Шахтар» є продукти вибухового перетворення ВР на основі органічних нітросполук, традиційно використовуваних у складі бризантних ВР військового й спеціального призначення. (т. 5 а.с. 119-121)
Згідно з висновками вибухово-технічної експертизи № 5-07 від 18.02.1998 року, проведеної за допомогою експериментального вибуху, вибуховий пристрій під час вибуху, що відбувся 15.10.1995 року в 17.03 на стадіоні "Шахтар" у Ворошиловському районі м. Донецька, знаходився в нижньому правому кутку дверного прорізу приблизно посередині стіни.
На місці події відбувся один вибух.
Для вибуху було використано близько 1,6 кг вибухової речовини в тротиловому еквіваленті.
Розмір вибухового пристрою приблизно становив 100x100x100мм.
Припускається, що вибуховий пристрій керувався радіохвилями (т. 5 а.с. 155-157).
У ході проведеного обшуку 4.02.1997 року в м. Донецьку у квартирі АДРЕСА_3, була виявлена велика партія вогнепальної зброї й боєприпасів, що належить банді ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_31, серед яких були 9,5 кг. пластичної вибухової речовини підвищеної потужності бризантної групи ПВВ-7, чотири тротилові шашки загальною вагою 770 гр., боєприпаси у вигляді підривача, запальних трубок, електродетонаторів, граната РГД-5. (т. 7 а.с. 287-291)
Проведеною вибухово-технічною експертизою № 26 від 13 березня 1997 року встановлено, що вилучена 4.02.97р. під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 речовина сірого кольору є пластичною вибуховою речовиною підвищеної потужності бризантної групи ПВВ-7.
Виявлені в пластиді ПВВ-7 сторонні включення у вигляді кульок діаметром 14,15, 22,5, 23,5, 24,5мм і свинцеві стандартні пломби призначені для використання в якості забійних осколкових елементів.
Для підриву пластида ПВВ-7 придатний кожний з нижче перерахованих способів: вогневий, електричний, механічний.
Потужність вилученого пластида в тротиловому еквіваленті становить 14,25 кг. (т. 5 а.с. 242-245)
На підставі висновку вибухово-технічної експертизи №27 від 12 березня 1997 року, вилучені при обшуку 4.02.97.Г. за адресою: АДРЕСА_3, предмети, відносяться до категорії боєприпасів (за винятком імітаційних запалів гранат) і є:
1. засобом висадження механічним способом: - підривачем миттєвої дії з тимчасовим запобіжником МУВ-2, призначеним для використання в протипіхотних мінах і мінах-пастках;
· підривачем миттєвої дії з гідромеханічним механізмом далекого взведення МУВ-4, призначеним для застосування із протипіхотними мінами;
· уніфікованим запалом ручної осколкової гранати УЗРГМ, призначеним для розриву заряду вибухової речовини в ручних осколкових гранатах типу РГД-5;
· засобами висадження вогневим способом запальними трубками, виготовленими з капсуля-детонатора № 8А і вогнепроводного шнура ОШП, призначеними для розриву заряду вибухової речовини;
1. засобами висадження електричним способом:
· електродетонатором військово-інженерного призначенні ЕДП, призначеним для розриву заряду вибухової речовини;
· електродетонатором короткоповільної дії ЕД-З-Н;
· електродетонатором уповільненої дії запобіжного типу ЕД-КЗ-ПМ, призначеним для вибуху заряду вибухової речовини.
Перераховані вище боєприпаси придатні для здійснення вибуху (т. 5 а.с. 252-256).
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що на стадіоні « Шахтар» вона працювала протягом 9 років. Крім основної роботи вона в буфеті готувала чай для осіб, які знаходяться на гостьовій трибуні. 15 жовтня 1995 року до початку матчу охоронці ОСОБА_9 оглянули гостьову трибуну. Коли під'їхав ОСОБА_9, вона хотіла увійти в буфет, але в цей час пролунав вибух. Вона знепритомніла, а коли опритомніла, покликала на допомогу. Працівники міліції відвели її до машини швидкої допомоги, і вона була доставлена в лікарню. Цивільний позов заявляти не бажає.
З оголошених у судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_32, явка якої у судове засідання визнана неможливою, вбачається, що 15 жовтня 1995 року її чоловік ОСОБА_9 був одягнений у чорний плащ, світлий у цяточку піджак, білу сорочку, жовту краватку в темну клітку і чорні туфлі. На лівій руці були золотий годинник із золотим браслетом. Саме по цих предметах і був упізнаний труп її чоловіка після вибуху на стадіоні «Шахтар». У цей день вона перебувала на концерті Любові Успенської, там же їй повідомили про вибух на стадіоні «Шахтар» ( т. З а.с. 131-134, 136-137, 138-139).
З оголошених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_33, явка якої в судове засідання визнана неможливою, вбачається, що її чоловік ОСОБА_15 А. з квітня 1995 року працював у фірмі «Люкс» ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_9. 15 квітня близько 11 ОСОБА_29 чоловік виїхав на роботу у фірму «Люкс». У цей же день приблизно о 24 годині працівники фірми повідомили їй, що загинув її чоловік під час вибуху на стадіоні «Шахтар». У зв'язку з загибеллю її чоловіка просить стягнути на її користь моральний збиток у сумі 50 тисяч гривень (т. З а.с. 160-162, 165-166, 167)
З оголошених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_34, явка якої в судове засідання визнана неможливою, вбачається, що загиблий ОСОБА_16 її син. У квітні 1995 року він влаштувався на роботу у фірму «Люкс» ІНФОРМАЦІЯ_10. Про те, що її син загинув на стадіоні «Шахтар» під час вибуху, вона довідалася 16 жовтня 1995 року, коли повернулася додому. Цивільний позов не заявляє ( т. З а.с. 168-172).
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 15 жовтня 1995 року він приїхав на стадіон « Шахтар». В одному із входів на стадіон, де перебував він, відбувся вибух, У результаті вибуху він одержав тілесні ушкодження голови і перебував на стаціонарному лікуванні. Був визнаний інвалідом 1 -й групи, а через 3 роки, йому встановили інвалідність 2 групи. Цивільний позов заявляти не бажає.
З оголошених показань свідка ОСОБА_35, явка якого в судове засідання визнана неможливою, вбачається, що із квітня 1995 року він працював ІНФОРМАЦІЯ_11 у ОСОБА_9 на фірмі «Люкс». 15 жовтня 1995 року він був вихідний і приблизно о 15 годині приїхав у фірму "Люкс", тому що хотів потрапити на стадіон "Шахтар" і подивитися футбольний матч між "Шахтарем" і "Таврією". На стадіон приїхав разом із ОСОБА_36, ОСОБА_14 і ОСОБА_37 на мікроавтобусі "Шевролет". Через кілька хвилин після початку футболу, перебуваючи на трибуні,вони почули за трибунами скрип гальм автомашини, він піднявся, підійшов до сітки огородження і, подивившись вниз, побачив автомобілі фірми "Люкс", зокрема два "Мерседеси" і „ Жигулі", що під'їжджають. Автомобілі їхали колоною. Він сів на лавку і продовжував дивитися футбол. Буквально через 10 секунд після цього він почув сильний вибух. Коли через 2 хвилини подивився вниз на вхід до гостьових трибун, звідки пролунав вибух, то побачив тільки дим і кіптяву. Разом із ОСОБА_36 він вийшов зі стадіону через лівий вихід і уздовж стадіону підійшли до манежу, де від особистого охоронця ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_38 довідався, що від вибуху загинули ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 (т. 4 а.с. 84-89).
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 пояснив, що вибух на стадіоні "Шахтар" 15 жовтня 1995 року організували ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_31.
Вибуховий устрій з радіокерованим підривачем було закладено на стадіоні членами угрупування ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_31 - ОСОБА_20 і ОСОБА_39. ОСОБА_39 безпосередньо здійснював вибух за допомогою пульта дистанційного керування у вигляді брелока. Він був спостерігачем при закладці вибухівки і при вибуху.
Крім того, ОСОБА_10 уточнив, що безпосередньо вибуху він не спостерігав, тому що після проходження автомобілів із ОСОБА_9 до стадіону всі учасники акції пішли від стадіону, щоб після вибуху не потрапити в зону оточення, тому що у всіх були радіостанції. Біля стадіону залишався тільки ОСОБА_39 у формі працівника міліції, з посвідченням працівника міліції. ОСОБА_8 він раніше не бачив і не був з ним знайомим.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що з ІНФОРМАЦІЯ_8 Калінінського РВ ДМУ ОСОБА_8 він був знайомий по роботі з 1990 року, тобто з моменту приходу на роботу ІНФОРМАЦІЯ_12 у Калінінський РВ ДМУ. У нього із ОСОБА_8 були нормальні робочі відносини. Він з ним ніколи не сварився й підстав обмовляти ОСОБА_8 у нього немає.
У жовтні 1995 року він працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_13 Калінінського РВ ДМУ. До його обов'язків входило забезпечення охорони громадського порядку при проведенні футбольних матчів на стадіоні «Шахтар» і він був відповідальним за цю ділянку роботи. У день вибуху на стадіоні «Шахтар», тобто 15 жовтня 1995 року, він також організовував оточення на зазначеному стадіоні, куди разом з ним виїхало приблизно 8-10 працівників райвідділу, але хто саме, він не пам'ятає через давність подій, хоча на стадіоні він був старшим. Після інструктажу він з іншими працівниками райвідділу увійшов на територію стадіону, де вони несли службу на секторах другого ярусу південної сторони. Центральний службовий вхід, через який звичайно заходив на стадіон зі своїми охоронцями ОСОБА_9 на прізвисько «ОСОБА_40» був від нього із західної сторони приблизно в 70-80 метрах. Футбольний матч між командами «Шахтар» і «Таврія» почався десь о 17.00 годині. У нього із собою, крім необхідних спецзасобів, був бінокль, який він увесь час брав на стадіон і в який спостерігав за подіями на стадіоні. Коли він дивився на центральний службовий вхід, через який повинен був увійти на стадіон ОСОБА_9, то приблизно через 5-7 хвилин після початку футбольного матчу пролунав сильний вибух, як він зрозумів, біля службового входу, звідки пішов сильний коричневий дим. Він першим із працівників міліції відразу ж побіг до місця вибуху. Там він допоміг вийти з місця вибуху якійсь пораненій жінці, у якої було розірване стегно. Потім спробував надати допомогу пораненому хлопцеві, у якого був розірваний живіт, у цей час приїхала швидка допомога, і вони стали надавати йому медичну допомогу. Він організував оточення в районі вибуху на місці події, тобто із зовнішньої сторони стадіону. Через якийсь час, приблизно через 40 хвилин після вибуху, тобто приблизно о 17 годині 40 хвилин, коли він стояв в оточенні, до нього з боку ангару, що знаходиться недалеко від службового входу, підійшов ОСОБА_8. Поруч із ним перебував чоловік у формі співробітника міліції. Він звернув увагу, що на цьому працівнику міліції була нестатутна форма. ОСОБА_8 запитав у нього, що з ОСОБА_40. Він відповів, що ОСОБА_40 вже немає. Потім запитав у ОСОБА_8, хто це з ним. ОСОБА_8 відповів, що це ІНФОРМАЦІЯ_3 з Ленінського РВ ДМУ УМВС України і, наскільки він пам'ятає, навіть якось його представив. Після цього він став продовжувати займатися своїми обов'язками по перебуванню в оточенні, а потім надійшла команда повернутися в райвідділ міліції, куди вони приїхали на службовому автотранспорті.
У день вибуху, тобто 15 жовтня 1995 року, ОСОБА_8 в охороні громадського порядку на стадіоні «Шахтар» задіяний не був. Чому ОСОБА_8 виявився поруч зі стадіоном у день вибуху з незнайомим йому хлопцем у формі працівника міліції, йому не відомо, адже його як досвідченого оперативного працівника в оточенні не задіяли.
Прибувши в райвідділ, він побачив ОСОБА_8 в цивільному одязі. Виконуючий у той час обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_41, організував виїзд слідчо-оперативної групи в ботанічний сад у готель «Люкс» у зв'язку з необхідністю опитування осіб із числа охорони ОСОБА_9. На автомобілі „УАЗ" чергової частини група, в складі якої був і ОСОБА_29, виїхала в „ЛЮКС"приблизно хвилин через 15 після його повернення з місця вибуху . Виїхали в наступному складі: він, ОСОБА_41, ОСОБА_8 і ОСОБА_22. ОСОБА_8 в машині знаходився поруч із ним, ОСОБА_29. Інших учасників виїзду в «Люкс» він не пам'ятає. В «Люкс» вони приїхали приблизно о 19 годині. Тут, коли охорона дозволила їм увійти в приміщення «Люксу», в обідній залі він, ОСОБА_8 й інші прибулі з ними працівники стали опитувати охоронців ОСОБА_9, які там знаходилися. З «Люксу» вони виїхали пізно вночі, можливо під ранок.
Також свідок ОСОБА_29 пояснив, що в ході досудового слідства він власноручно склав план-схему місця вибуху на стадіоні «Шахтар», указавши на ній місце, де він зустрів ОСОБА_8 та незнайомого хлопця, що був з тим у міліцейській формі. Згодом при проведенні слідчим упізнання серед пред'явлених фотографій він впізнав ту людину, яка була із ОСОБА_8 біля стадіону.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу впізнання (т.9 а.с. 92) вбачається, що свідок ОСОБА_29 впізнав ОСОБА_39 - як людину, що була у формі працівника міліції разом із ОСОБА_8 після вибуху на стадіоні «Шахтар».
ІНФОРМАЦІЯ_15 труп ОСОБА_39 був знайдений з вогнепальними пораненнями голови у дворі будинку АДРЕСА_4, (т. 7 а.с. 282).
Свої показання про обставини зустрічі із ОСОБА_8 і ОСОБА_39 на стадіоні «Шахтар» у день вибуху свідок ОСОБА_29 повністю підтвердив у ході відтворення обстановки й обставин події, під час проведення якого на місці розповів про обставини цієї зустрічі і вказав місце, де в безпосередній близькості біля місця вибуху спілкувався із ОСОБА_8, з яким був упізнаний ним по фотографії ОСОБА_39. (т.9 а.с. 96-98), а також у ході проведення очної ставки із ОСОБА_8, під час якої наполягав на своїх раніше даних показаннях про присутність ОСОБА_8 і ОСОБА_39 після вибуху на стадіоні «Шахтар» (т. 9 а.с. 102-114).
Колегія суддів вважає правдивими вищевказані показання свідка ОСОБА_29, тому що вони логічні, послідовні, не містять у собі протиріч і узгоджуються з іншими матеріалами справи.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_42, що працював у той період часу ІНФОРМАЦІЯ_12 у Кіровському РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області і якому тоді ОСОБА_8 не був знайомим, показав, що в день вибуху на стадіоні «Шахтар» 15 жовтня 1995 року він був задіяний в оточенні на цьому стадіоні. Він ніс службу зовні при вході на стадіон з південної сторони, тобто із протилежної сторони від того місця, де при вході на стадіон був вибух. Коли почався футбольний матч, приблизно через три хвилини з боку центральної трибуни відбувся вибух. Він і ще якийсь незнайомий йому співробітник міліції, якого він не запам'ятав, побігли до місця вибуху першими. Тут стояв стовп диму й пилу. Лежали поранені та мертві люди. Він увійшов у епіцентр вибуху й вивів звідти якусь жінку, у якої було сильно поранене стегно. У цей час була велика паніка і метушня, тому він не звертав увагу на осіб, що перебували поруч із ним у формі працівників міліції.
Колегія суддів вважає, що вищенаведені показання свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_42 свідчать про те, що після вибуху в його епіцентрі перебували працівники міліції, які, виконуючи свої службові обов'язки, вживали заходів до охорони місця події й надавали допомогу потерпілим від вибуху. Дані обставини спростовують доводи ОСОБА_8 в частині того, що ОСОБА_29 не був присутній у районі епіцентру вибуху і не надавав допомогу потерпілим.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_43, колишній ІНФОРМАЦІЯ_16 "Донецького торгово-промислового будинку" пояснив, що при вбивстві 15.10.1995 року ОСОБА_9 та інших осіб на стадіоні "Шахтар" ОСОБА_39 страхував штатний працівник міліції у званні ІНФОРМАЦІЯ_4, пов'язаний з угрупуванням ОСОБА_18.
Крім цього, свідок ОСОБА_43 показав, що йому відомо про те, що ОСОБА_18 підтримував близькі злочинні відносини із працівником карного розшуку Калінінського РВВС м. Донецька ОСОБА_8. Зі слів ОСОБА_19 ОСОБА_18 надавав допомогу ОСОБА_8 як по службі, так і в матеріальному плані. Зі слів того ж ОСОБА_19 йому відомо, що під час вибуху на стадіоні "Шахтар" ОСОБА_8 у формі працівника міліції знаходився біля службового входу й надавав допомогу групі ОСОБА_18 в здійсненні вибуху та убивстві "ОСОБА_40".
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що йому стало відомо від когось із членів банди, що кнопку передавального вибухового устрою натискав ОСОБА_39. Після вибуху, що відбувся, ОСОБА_39 від стадіону забрав ОСОБА_20. Вибуховий пристрій був закладений десь у сходах. Закладався цей пристрій заздалегідь. Члени банди хвилювалися, що в прийомному устрої вибухівки можуть розрядитися батарейки або сам вибуховий пристрій може відволожитися.
Особисто ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_31 на стадіоні не були присутні, вони тільки організовували цей злочин. Після вибуху на стадіоні всі члени банди виїхали в Київ, щоб там пересидіти небезпечні дні, а він (ОСОБА_11) залишився вдома у м. Ясинувата.
Крім того, ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_18 мав великі зв'язки в міліції. Про деяких знайомих із міліції він нікому не розповідав. Йому часто доводилося привозити ОСОБА_18 на зустріч із працівником міліції на кличку «ОСОБА_44» (ОСОБА_8). При цих зустрічах він особисто не був присутнім, так як або він, або ОСОБА_18 виходили з автомобіля і зустріч відбувалася без нього.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснив, що, перебуваючи в розшуку за скоєні злочини, він часто відвідував за місцем проживання свою рідну тітку, чоловіком якої був ОСОБА_8, який працював у міліції ІНФОРМАЦІЯ_8 і з яким він підтримував гарні, довірливі відносини. Приблизно на початку літа 1995 року, коли він перебував у квартирі ОСОБА_8, той дістав з-під ліжка автомат «АКМ» з двома магазинами до нього та сказав, що якщо буде потреба, він допоможе йому придбати зброю, у тому числі пістолет «ТТ» і автомат «Кіпарис». Крім цього ОСОБА_8 розповів йому, що його знайомий може зробити вибуховий пристрій на дистанційному керуванні для будь-яких цілей і дістати вибухівку. У розмові ОСОБА_8 також сказав йому, що супроводжував машину зі зброєю з М.Дніпропетровська та що знайомий з кримінальним авторитетом ОСОБА_9 по кличці «ОСОБА_40», якого затримував у 80-х роках, у результаті чого між ними склалися неприязні відносини. ОСОБА_8 говорив йому, що незабаром приїдуть брати ОСОБА_18, які усунуть ОСОБА_9, і тому просив його нікуди „не встрявати", тому що після того, як ОСОБА_18 усунуть ОСОБА_9- «ОСОБА_40»-, він влаштує його в угрупування ОСОБА_18. 21.09.1995 року він був затриманий і доставлений у СІЗО м. Донецька. В один із днів, перебуваючи в камері СІЗО й переглядаючи телепередачі по телевізору, він з новин довідався, що півгодини тому назад на стадіоні «Шахтар» стався вибух. Наступного дня до нього в слідчий кабінет СІЗО прийшов ОСОБА_8, який сказав: «Ми перемогли»,- і що незабаром приїде ОСОБА_18, тобто дав йому зрозуміти, що він (ОСОБА_8) причетний до вибуху на стадіоні «Шахтар».
В судовому засіданні свідок ОСОБА_30 підтвердив свої показання, які давав при допитах у ході досудового слідства, на очній ставці із ОСОБА_8 і наполягав на них (т. 9 а.с. 115-118, 119-121).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що ОСОБА_8 був у нього наставником, як більш досвідчений оперативний працівник. У день вибуху на стадіоні «Шахтар» він перебував вдома, тому що це був вихідний день. Приблизно з 19 до 21 ОСОБА_29 йому додому подзвонив черговий Калінінського РВВС чи його помічник і сказав, що йому терміново необхідно прибути в райвідділ. Після прибуття в райвідділ він довідався про те, що на стадіоні «Шахтар» відбувся вибух. У райвідділі він зустрівся із ОСОБА_8 , разом з яким та іншими оперативними працівниками прибув до ботанічного саду у фірму «Люкс», що належала ОСОБА_9. ОСОБА_8, як і інші, був у цивільному одязі. За вказівкою керівництва він (ОСОБА_22), ОСОБА_8 та інші опитували охорону фірми «Люкс». У фірму «Люкс» у день вибуху вони прибули приблизно о 21-22 годині. Опитування працівників охорони він, ОСОБА_8 та інші працівники міліції закінчили приблизно о 4-5 годині ранку. Потім, наскільки він пам'ятає, він, ОСОБА_8 та інші оперативні працівники повернулися в Калінінський райвідділ міліції. Додому він із ОСОБА_8 пішли, коли вже розвиднювалося. Звідки викликали ОСОБА_8 і як той довідався про вибух, він не знає. Про присутність на концерті Успенської в день вибуху ОСОБА_8 йому нічого не відомо. Останній йому ніколи не розповідав, що в день вибуху на стадіоні він був на концерті Успенської. ОСОБА_8 також не розповідав, хто йому повідомив про вибух, викликав його й дав вказівку їхати до «Люксу» проводити оперативні заходи у зв'язку з вибухом. На футбольному матчі в оточенні працівників карного розшуку в основному не задіювали, могли задіяти одного-двох, не більше. Досвідчених працівників розшуку, у тому числі ОСОБА_8, при проведенні футбольних матчів не задіювали.
Він знав ОСОБА_18 як рідного брата колишнього ІНФОРМАЦІЯ_17 Калінінського РВВС м. Донецька ОСОБА_45. Йому нічого не відомо про те, що ОСОБА_18 знаходився на оперативному зв'язку у ОСОБА_8. Йому здається, ОСОБА_18 був «вище цього», тобто в силу своїх особистисних якостей навряд чи був би використаний ОСОБА_8 як агент розшуку.
ОСОБА_8 пов'язував замах на нього з помстою за те, що 15 квітня 1994 року він разом з ним затримав з автоматом ОСОБА_24, кримінальна справа відносно якого надалі була закрита на якихось підставах. Він із цим не був згодний, тому що він і ОСОБА_8 просто виконували свій професійний обов'язок по затримці злочинця та за це навряд чи мстили б. Крім того, з моменту затримки з автоматом ОСОБА_24 до замаху на ОСОБА_8 пройшло 4 роки і навряд чи хто-небудь мстив би за це після сплину такого часу.
Крім того, йому як особі, що також брала участь у затримці ОСОБА_24, ніяких погроз у зв'язку із цим не надходило. Керівництво райвідділу та УВС на нього ніякого тиску у зв'язку із затримкою ОСОБА_24 не здійснювало і про здійснення будь-якого тиску на ОСОБА_8 з чийого б не було боку через цю затримку, йому нічого не відомо. Особисто ОСОБА_8 йому не розповідав, що йому хтось загрожує. Ніяких конкретно осіб, які причетні до замаху на нього, ОСОБА_8 не називав.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_41 пояснив, що з 1990 по 1996 рік працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_18 Калінінського РВВС м. Донецька по оперативній роботі та з цього часу по службі знав ОСОБА_8, який працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3. Він був грамотний оперативний працівник, але за характером був скритний, як кажуть, сам по собі. У жовтні 1995 року він (ОСОБА_41) виконував обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_19, тому що ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_46 перебував у відпустці. У день вибуху на стадіоні «Шахтар» він з іншими працівниками райвідділу виїжджав у ботанічний сад в офіс фірми «Люкс», де опитував Рената ОСОБА_23. Ознайомившись із протоколами допиту свідків ОСОБА_29 й ОСОБА_22, вважає, що вони говорять правду про те, що після вибуху на стадіоні «Шахтар» на офісі «Люкс» вони були разом із ОСОБА_8. Вважає, що замах на ОСОБА_8 не може бути пов'язаний з затримкою раніше ним ОСОБА_24 з автоматом.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_47 пояснив, що у жовтні 1995 року він займав посаду ІНФОРМАЦІЯ_19. У день вибуху на стадіоні «Шахтар» 15 жовтня 1995 року він прибув на місце події приблизно о 17 годині 10 хвилин, де побачив сліди вибуху, трупи чоловіків, фрагменти людських тіл. Він займався встановленням особи трупів, керував іншими заходами, спрямованими на охорону місця події і встановлення очевидців вибуху. Потім за вказівкою керівництва УВС області він прибув на фірму загиблого ОСОБА_9 «Люкс» для проведення оперативних заходів, пов'язаних з вибухом. Тут знаходилось багато оперативних працівників міліції, у тому числі працівники Калінінського РВВС м. Донецька, але хто саме із працівників Калінінського РВВС там був, він уже не пам'ятає через давність подій. На фірмі «Люкс» він займався опитуванням працівників фірми й пробув там до ранку. У цей час точно не може згадати, чи бачив він на стадіоні «Шахтар» у день вибуху ОСОБА_8 і ОСОБА_29, тому що ситуація після вибуху не сприяла тому, щоб він звертав увагу на конкретних працівників міліції, що були присутніми на стадіоні та запам'ятовував би їх. Також він не може згадати, кого саме із працівників Калінінського райвідділу він бачив після вибуху на фірмі «Люкс». ОСОБА_22 імовірно бачив і запам'ятав його (ОСОБА_47), коли він був на фірмі «Люкс». Якщо хтось із працівників Калінінського райвідділу стверджує, що ОСОБА_8 був у день вибуху на стадіоні, а потім на фірмі «Люкс», то скоріш за все, так воно й було, хоча він особисто ОСОБА_8 в цей день не запам'ятав.
Згодом із преси й телебачення він довідався, що ОСОБА_8 перебував у розшуку за обвинуваченням у причетності до вибуху на стадіоні «Шахтар», який здійснило угрупування ОСОБА_18 і ОСОБА_19. Про злочинну діяльність ОСОБА_8 йому нічого не відомо. Йому також нічого не відомо про те, що ОСОБА_18 знаходився у ОСОБА_8 на оперативному зв'язку, хоча він і курирував Калінінський райвідділ міліції, як працівник апарату УВС міста. Вважає, що твердження ОСОБА_8 про те, що йому мстилися за затримку ОСОБА_24 з автоматом , є помилковим. Чому ОСОБА_8 намагався створити собі імідж «потерпілого в боротьбі зі злочинністю», він не знає. Імовірно, на це в нього були якісь свої причини. Те, що засобам масової інформації ОСОБА_8 представляв себе як ІНФОРМАЦІЯ_9 УБОЗу, йому взагалі не зрозуміло, тому що навіть, якби той і був таким, про що йому не відомо, то цю інформацію ніяким чином не можна було розголошувати в пресі, тим більш такому досвідченому, хоча і колишньому, оперативному працівникові міліції, як ОСОБА_8.
Твердження ОСОБА_8 про те, що всі неприємності по службі в нього почалися після затримки в 1994 році з автоматом, як він вважає, члена злочинного угруповання ОСОБА_24, а причиною, зокрема, звільнення його з органів внутрішніх справ послужила його відмова керівництву брати участь у вбивстві ОСОБА_18, колегія суддів вважає неспроможними, тому що вони спростовуються як показаннями свідків ОСОБА_47, ОСОБА_41, ОСОБА_22, так і дослідженими в судовому засіданні іншими доказами в справі.
Із долучених до справи й досліджених судом копій процесуальних документів кримінальної справи № 03-14334, порушеної по факту виявлення й вилучення у ОСОБА_24 15.04.1994 року автомата Калашникова, вбачається, що 30 червня 1994 року слідством прийняте рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_24 через недоведеність його провини в здійсненні злочину, передбаченого ст. 222 ч. 1 КК України в редакції 1960р. (т. 10 а.с. 204-214).
Основним мотивом закриття кримінальної справи послужили показання ОСОБА_8, дані на очної ставці з ОСОБА_24, коли на питання слідчого, чи доторкався обвинувачуваний у його присутності руками до автомату, ОСОБА_8 показав наступне: «Можливо, коли я виявив автомат у сумці, то я його взяв за ствол і прикладом доторкнувся, чи спробував доторкнутися до тулуба ОСОБА_24. Він у цей момент від дотику приклада „закрився руками і можливо в цей момент доторкнувся руками до автомата" (т. 10 а.с. 208-212).
Таким чином, завдяки зазначеним показанням ОСОБА_8, основний доказ у справі - наявність відбитків пальців ОСОБА_24 на автоматі, як свідчення провини останнього, було втрачено.
Колегія суддів вважає, що дані обставини спростовують доводи ОСОБА_8 щодо того, що однією із причин організації замаху на його життя була затримка ОСОБА_24 зі зброєю, оскільки самі дії ОСОБА_8 свідчать про те, що саме завдяки ОСОБА_8 був звільнений ОСОБА_24 і справа відносно нього закрита, тим самим підстав для помсти й до того ж через чотири роки не було.
ІНФОРМАЦІЯ_15 був виявлений труп ОСОБА_39 з вогнепальним пораненням голови у дворі будинку 23а на проспекті Театральному у м. Донецьку, при огляді одягу якого було виявлено підроблене посвідчення співробітника міліції у званні лейтенанта на ім'я неіснуючої особи - ОСОБА_48 із вклеєною фотографією ОСОБА_39.
Колегія суддів вважає, що дані обставини підтверджують факт використання останнім для здійснення злочинів у якості прикриття міліцейської форми, у якій його поруч із ОСОБА_8 бачив свідок ОСОБА_29 на стадіоні «Шахтар» у день вибуху.
У висновку про доцільність продовження терміну служби ОСОБА_8 в органах внутрішніх справ від 18.12.1996 року співробітниками управління внутрішньої безпеки УМВС України в Донецької області було встановлено, що в липні 1995 року в управління карного розшуку УМВС України в Донецькій області надійшла оперативна інформація про дію злочинного угрупування, яке займається вимаганням, грабіжництвом та вчиняє вбивства. Угрупуванням керував раніше судимий ОСОБА_30, який втік з-під варти та протягом 10 місяців знаходився на нелегальному положенні. При проведенні оперативно-розшукових заходів щодо розшуку ОСОБА_30 працівниками УКР був установлений зв'язок останнього зі ІНФОРМАЦІЯ_3 Калінінського РВ ДМУ ОСОБА_8, який разом з ним їздив на автомобілі по м. Донецьку, знімав для нього квартиру, у якій після затримки ОСОБА_30 була вилучена вогнепальна зброя, боєприпаси, гранати, вибухова речовина й форма працівника міліції. ОСОБА_30, будучи родичем ОСОБА_8, неодноразово ночував у нього, був інформований про методи проведення оперативно-розшукових заходів, при затримці застосував вогнепальну зброю, намагався захопити заручників.
Також у 1992 році при проведенні оперативно-розшукових заходів УКР був виявлений зв'язок ОСОБА_8 з ОСОБА_49- членом злочинної групи. За наявною й перевіреною оперативною інформацією ОСОБА_8 займається комерційною діяльністю, підтримує зв'язок з комерсантами, працівниками торгівлі, сфери обслуговування.
За зазначених вище причин продовження терміну служби ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 визнано недоцільним (т. 11 а.с. 209-210).
Рішенням комісії з роботи з особовим складом УМВС області від 2 грудня 1996 року, зважаючи, що ОСОБА_8 досяг граничного віку служби в ОВС, у продовженні терміну служби йому було відмовлено (т. 11 а.с. 212).
Таким чином, колегія суддів вважає, що вищенаведені результати службової перевірки, показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_50 та ОСОБА_30 свідчать про те, що звільнення ОСОБА_8 з органів внутрішніх справ і відмова в продовженні його терміну служби не пов'язані з наведеними доводами ОСОБА_8 про те, що він відмовився брати участь у ліквідації ОСОБА_18, а є результатом виявлених фактів злочинних, неслужбових зв'язків з угрупуванням ОСОБА_18 і ОСОБА_19, від яких він мав корисливу зацікавленість у підготовці і здійсненні вибуху на стадіоні «Шахтар».
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_51 показав, що 5 травня 1998 року, у вечірній час у райвідділ забіг поранений ОСОБА_8, якому відразу ж викликали швидку допомогу. ОСОБА_8 розповів, що троє невідомих стали в нього стріляти й перед нападом кричали: «Стояти, це розстріл!». Хто стріляв і у зв'язку із чим, ОСОБА_8 нічого не говорив. Наступного дня він охороняв ОСОБА_8 в лікарні №16. Коли він охороняв ОСОБА_8, до нього приходили дочка й син. Із сторонніх осіб до нього ніхто не приходив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_52 показав, що був останнім задіяний в охороні ОСОБА_8 в 16-й міськлікарні, і один раз він самостійно охороняв ОСОБА_8 в лікарні УВС. У той день він бачив ОСОБА_8 і охороняв його востаннє. В один із днів приблизно о 21 або 22 годині до ОСОБА_8 прийшов його син, і він (ОСОБА_8) сказав йому, що поїде з сином додому, щоб викупатися, пообіцяв повернутися вранці в лікарню. ОСОБА_8 був потерпілим, тому затримувати його й заперечувати проти його уходу з лікарні він не мав права. Після того, як ОСОБА_8 в зазначений вечір пішов із сином з лікарні, більше він його не бачив. Ранком він у лікарню не повернувся. За чутками йому відомо, що син ОСОБА_8 розповідав комусь, що в той же вечір його батько виїхав у м. Київ. Особисто йому подробиці замаху на життя ОСОБА_8 та про осіб, які це зробили, ОСОБА_8 нічого не розповідав. До ОСОБА_8 в лікарню, крім родичів, приходили різні люди, у тому числі й працівники райвідділу, але він з ними спілкувався тільки в палаті. Він не пам'ятає такого випадку, щоб ОСОБА_8 виходив на вулицю до сторонніх осіб. Взагалі ОСОБА_8 був у той час дуже обережний, побоювався за своє життя. Просив його бути пильним і цікавився наявністю в нього табельної зброї. Де ховався ОСОБА_8 й у зв'язку із чим, він у той час не знав. Уже із преси й телебачення він довідався, що ОСОБА_8 перебував у розшуку і його обвинувачують у причетності до вибуху на стадіоні «Шахтар» і участі в банді ОСОБА_18 та ОСОБА_19, а пізніше також із засобів масової інформації довідався, що ОСОБА_8 затримано в Греції і його екстрадирують в Україну.
Аналогічні показання суду дали свідки ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, а також ОСОБА_58, показання якого оголошені в судовому засіданні, які пояснили що в лікарню, де проходив лікування ОСОБА_8, крім родичів і співробітників міліції до нього ніхто не приходив. Приміщення лікарні він не залишав, був обережний і побоювався за своє життя. Про те, що ОСОБА_8 відвідували працівники СБУ, їм нічого не відомо.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8, заперечуючи свою причетність до участі в убивстві ОСОБА_9 та інших осіб на стадіоні «Шахтар» 15 жовтня 1995 року, стверджував, що в цей час він з родиною перебував на концерті Любові Успенської в кіноконцертному комплексі «Донецьк», де його бачили інші особи, зокрема, ОСОБА_28, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, а також ОСОБА_25 по кличці «ОСОБА_63», ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_26, працівник ДАІ та двоє патрульних міліціонерів і незнайомий йому хлопець циганської національності у віці 12-14 років, у якого він придбав квитки.
Вищевказані доводи підсудного перевірялися як у процесі досудового слідства, так і в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні як свідок дружина підсудного ОСОБА_8 -ОСОБА_66 показала, що в день вибуху на стадіоні «Шахтар», коли загинув «ОСОБА_40», її чоловік був на концерті разом з їхніми дітьми в кіноконцертному комплексі «Донецьк». Після концерту додому прийшли тільки син і дочка. Син сказав, що на стадіоні «Шахтар» стався вибух, тому батько поїхав на роботу. На концерті була дружина ОСОБА_61, якій подзвонили й сказали про вибух. Чоловік повернувся додому в цей день дуже пізно. Наступного дня вона довідалася, що був убитий «ОСОБА_40». Вона знала ОСОБА_18, у якого була ювелірна майстерня біля гастроному «Москва», де вона розкатувала каблучку й один раз здавала брухт золота. Дружніх відносин вона з ОСОБА_18 не підтримувала.
Допитаний як свідок у ході досудового слідства син підсудного ОСОБА_67, явка якого в судове засідання визнана неможливою, показання якого оголошені в судовому засіданні, пояснював, що востаннє він бачив батька 14 листопада 2004 року на побаченні у в'язниці в м. Афіни Греції. Із преси йому стало відомо, що батька обвинувачують у співучасті в здійсненні вибуху на стадіоні „Шахтар" у жовтні 1995 року, коли загинув ОСОБА_9 і особи із числа його оточення. Зі слів батька йому відомо, що він злочину, у якому його обвинувачують, не вчиняв, казав, що його обмовили. Батько був знайомий з особами, причетними до зазначеного вибуху -ОСОБА_18 і ОСОБА_20. Неприємності в батька по службі почалися через те, що у квітні 1994 року він затримав члена злочинного угрупування ОСОБА_24 з автоматом. Крім того, зі слів батька йому стало відомо, що хтось із протиборчого злочинного угруповання пропонував батькові надати допомогу в ліквідації або захопленні ОСОБА_18, але батько відмовився. 5 травня 1998 року на його батька був зроблений замах - у нього стріляли невідомі. Цей факт його батько також пов'язував із затримкою ним ОСОБА_24. Після замаху на нього батько став ховатися, тому що побоювався за своє життя. У 1999 році родина, за винятком його, виїхала в Грецію.
Крім того, свідок ОСОБА_8 пояснив, що був на концерті Любові Успенської 15 жовтня 1995 року разом із своєю сестрою ОСОБА_68, його колишньою дівчиною ОСОБА_28, відносини з якою зараз не підтримує, своїм батьком та другом батька ОСОБА_26. На концерті вони зустрічалися, і їх з батьком бачили ОСОБА_65 -ІНФОРМАЦІЯ_12 Калінінського РВВС, ОСОБА_62, дільничний того ж відділення. Ще з батьком спілкувалися на концерті ОСОБА_27 і його дружина ОСОБА_69. З батьком також на концерті привіталися ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_70 й ІНФОРМАЦІЯ_20 того ж відділення Калінінського РВВС ОСОБА_71. Батька повинна була бачити ОСОБА_61.
Концерт почався приблизно о 17 годині. Після концерту батько залишався із друзями, а він відвіз додому на таксі спочатку свою сестру, а потім свою дівчину. Коли він прийшов додому, то батько був уже вдома. У цей день батько був у стані алкогольного сп'яніння, тому що до концерту, у перерві й, імовірно, після концерту вживав спиртне зі своїми знайомими. Йому стало відомо про те, що батько перебуває в розшуку. Про це він розповів батькові, коли приїхав до нього в Грецію (т. 9 а.с. 1-6).
Колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_8 (сина підсудного ОСОБА_8) і його дружини ОСОБА_66 не можна визнати правдивими, оскільки вони є зацікавленими особами у звільненні підсудного від кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини і вони спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_60, ОСОБА_61, а також оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_62, явка якого в судове засідання визнана неможливою.
Так, допитана в судовому засіданні ОСОБА_28 пояснила, що родину підсудного ОСОБА_8 знає добре. Вона зустрічалася із сином підсудного - ОСОБА_67. Їй відомо, що підсудний раніше працював у Калінінському райвідділі міліції м. Донецька. Приблизно в 1999 році вона припинила зустрічатися з ОСОБА_67 і з цього часу спілкувалися з ним рідко. Останній раз вона бачила ОСОБА_67 2 квітня 2005 року. Їй було відомо, що ОСОБА_67 проживає в Греції. Дзвінок від нього по телефону надійшов їй ІНФОРМАЦІЯ_21. Він поздоровив її з днем народження, а наступного дня вона зустрілася з ним. Останній їй розповів, що його батька нібито обвинувачують у причетності до вибуху на стадіоні «Шахтар». ОСОБА_67 говорив їй, що його батько невинний і що можуть її викликати в прокуратуру. При цьому ОСОБА_67 виклав обставини, за яких вона, нібито відвідувала зазначений концерт разом з її батьком, зокрема вказавши, що на концерті була присутня родина ОСОБА_8, подружня пара - чоловік по імені ОСОБА_27 і жінка по імені ОСОБА_69.
Вона погодилася сказати неправду, тому що вважала, що його батько не робив того злочину, у якому його обвинувачують. Після того, як її викликали в прокуратуру, вона про це повідомила ОСОБА_67. При цьому вона неодноразово спілкувалася як із ОСОБА_67, так і адвокатом його батька, консультуючись із цих питань.
Спочатку при допиті її в прокуратурі 18 квітня 2005 року вона вказала, що на концерті Любові Успенська 15 жовтня 1995 року перебувала разом з підсудним ОСОБА_8 і його родиною, тим самим, виконавши прохання сина підсудного - ОСОБА_67.
Згодом при допиті її в прокуратурі 30 травня 2005 року вона вирішила говорити правду і пояснила, що насправді 15 жовтня 1995 року на концерті Любові Успенської вона не була й підсудного ОСОБА_8, його родину й інших їхніх знайомих не могла бачити. У судовому засіданні свідок ОСОБА_28 на цих показаннях наполягала.
У судовому засіданні колегією суддів досліджені наявні в справі роздруківки телефонних переговорів між свідками ОСОБА_28 і членами родини підсудного ОСОБА_8
З аналізу телефонних розмов свідка ОСОБА_28 із членами родини ОСОБА_8 і його адвокатом у період з 28.03.2005 року по 23.06.2005 року встановлене наступне:
Свідок ОСОБА_28 має номер домашнього телефону НОМЕР_3, встановленого за місцем її прописки й проживання за адресою АДРЕСА_5.
Свідок ОСОБА_8 (син підсудного) користується мобільним телефоном НОМЕР_4, а також телефоном НОМЕР_5, встановленим за місцем прописки й проживання його дружини ОСОБА_72 за адресою АДРЕСА_6. Родина ОСОБА_8 також має телефон у Греції.
Згідно з роздруківкою телефонних переговорів між зазначеними свідками й показань ОСОБА_28, перший дзвінок з домашнього телефону свідка ОСОБА_8 надійшов на її домашній телефон ІНФОРМАЦІЯ_21 о 19 годині 23 хвилини і протривав 6,5 хв., тобто після виклику в зазначений день ОСОБА_67 для допиту на 6 квітня 2005 року.
Як видно з показань ОСОБА_28 від 18.04.2005р., до зазначеного дзвінка вона не спілкувалася із ОСОБА_67 протягом більше 3-х років і зустрілася з ним за пропозицією останнього 2 квітня 2005 року, коли він просив її підтвердити факт знаходження його батька на концерті Любов Успенська 15 жовтня 1995 року в день вибуху на стадіоні «Шахтар».
Із цього моменту ОСОБА_28 неодноразово - 3, 6, 11, 14, 15, 17 квітня 2005 року, тобто до її першого допиту 18 квітня 2005 року, зв'язувалася із ОСОБА_67, дзвонячи на його мобільний телефон.
Потім, після виклику по телефону ОСОБА_28 25 травня 2005 року другий раз для допиту на 26 травня 2005 року, ОСОБА_28 у черговий раз 26 травня 2005 року з 3-х годин ночі кілька разів дзвонила в Грецію за телефонами НОМЕР_6 і НОМЕР_7, де в цей час проживала родина ОСОБА_67 і адвокатові ОСОБА_67 за номером телефону НОМЕР_8.
Перед приходом ЗО травня 2005 року на повторний допит, 29 травня 2005 року у вечірній і нічний час ОСОБА_28 4 рази дзвонила в Грецію. 30 травня 2005 року, після повторного допиту ОСОБА_28, що зізналася в створенні помилкового алібі ОСОБА_8, вона 2 рази дзвонила в Грецію, після чого дзвінки ОСОБА_28 на мобільний телефон свідка ОСОБА_67 і телефон у Греції, згідно з роздруківкою, припиняються (т. 10 а.с. 111-152).
Колегія суддів вважає, що зазначені телефонні переговори ОСОБА_28 із членами родини обвинувачуваного ОСОБА_8 свідчать про правдивість її показань, даних при додатковому її допиті у якості свідка про те, що вона дійсно протягом зазначеного періоду підтримувала зв'язок з родиною підсудного і адвокатом. У той же час після повторного допиту ОСОБА_28 30 травня 2005 року, де вона зізналася в створенні помилкового алібі ОСОБА_8, двічі дзвонила в Грецію, після чого дзвінки свідка на мобільний телефон ОСОБА_67 і телефон у Греції згідно з роздруківкою припиняються.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_60 пояснила, що у вечірній час 2 квітня 2005 року до них додому прийшов син підсудного -ОСОБА_67 і попросив її й чоловіка ОСОБА_27 допомогти його батькові, а саме, дати показання в прокуратурі, куди їх повинні будуть викликати, про те, що вони нібито в жовтні 1995 року перебували на концерті Любові Успенської, де бачили ОСОБА_8, його родину й дівчину ОСОБА_67 ОСОБА_28. У зв'язку з дружніми відносинами з родиною ОСОБА_8 вони пообіцяли ОСОБА_67 дати саме такі показання, про які він їх просив, хоча насправді вони на концерті Любові Успенської в день вибуху на стадіоні «Шахтар» не були. На кількаразові виклики в прокуратуру вони йти не бажали, тому що не хотіли давати брехливі показання, про які їх просив ОСОБА_67.
Разом з тим, перебуваючи в прокуратурі вона та її чоловік дали правдиві показання про те, що в зазначений час на концерті Любові Успенської вони не перебували й підсудного, його родину й знайомих не бачили.
На даних показаннях вона наполягала у судовому засіданні.
Аналогічні по суті показання в судовому засіданні дав і чоловік ОСОБА_60 - свідок ОСОБА_27.
Свідок ОСОБА_61 у судовому засіданні пояснила, що восени 1995 року, вона із своєю знайомою й дочкою ОСОБА_73 пішла на концерт співачки Любові Успенської в кіноконцертний комплекс кінотеатру «Донецьк». На концерті Любові Успенської вона зустрічала якихось своїх знайомих. Через давність подій кого саме зустрічала, зараз згадати не може. У тому числі вона не може згадати, чи бачила вона на цьому концерті ОСОБА_8. Вона лише може затверджувати, що ОСОБА_8, як особу, що була присутня на концерті Любові Успенської 15 жовтня 1995 року, вона не запам'ятала.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_70 пояснив, що через давність подій не може згадати, де він був і що робив у день вибуху на стадіоні «Шахтар» 15 жовтня 1995 року. У тому числі він не може згадати, чи був він на концерті Любові Успенської в кіноконцертному комплексі кінотеатру «Донецьк» у той день, чи ні , а також чи бачив він там ОСОБА_8. Про те, де перебував ОСОБА_8 і чим займався в день вибуху на стадіоні «Шахтар», йому не відомо. Із членів родини ОСОБА_8 йому був знайомий лише його син, якого він бачив, коли той приходив до батька в райвідділ. Син ОСОБА_8 також міг його знать візуально.
Як встановлено з матеріалів справи, вжитими органами досудового слідства, а також і судом заходами до встановлення й допиту інших осіб, на яких підсудний посилається на підтвердження свого алібі про присутність його в день вибуху на концерті Любові Успенської, вбачається, що ОСОБА_64 помер в ІНФОРМАЦІЯ_22, ОСОБА_65 помер ІНФОРМАЦІЯ_23, а ОСОБА_26 в ІНФОРМАЦІЯ_24 загинув в автомобільній катастрофі (т. 9 а.с. 191, 193, 196, 197); ОСОБА_74 не проживає в Донецькій області і виїхав у м. Запоріжжя, де встановити його місце проживання виявилося неможливим (т. 9 а.с. 194, 195); ОСОБА_25 по кличці «ОСОБА_63» за колишнім місцем проживання не проживає. Встановити його місце знаходження виявилося неможливим (т. 9 а.с. 198). Згідно з матеріалами перевірок, як наявних у справі, так і залучених до справи в ході судового слідства, ОСОБА_25 перебуває на нелегальному становищі.
Що стосується посилання підсудного ОСОБА_8 на підлітка циганської національності, смуглолицього, з чорними бровами, що зрослися, одягненого в яскравий одяг із чорними вставками, у якого нібито останній придбав квитки на концерт Любові Успенської 15 жовтня 1995 року, то колегія суддів вважає, що за викладеними підсудним даними встановити зазначену особу неможливо, тому що він не може назвати ні прізвище, ні ім'я цієї особи, а за зазначеними прикметами з урахуванням того, що пройшло більше 11 років, встановити дану особу також неможливо.
Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства проводилася перевірка доводів підсудного ОСОБА_8 в частині того, що до нього на концерті підходили невідомі працівник ДАІ та двоє патрульно-постових міліціонерів, однак встановити зазначених працівників міліції виявилося неможливим (т.9 а.с. 200).
Виходячи з вищенаведених доказів, колегія суддів вважає, що підсудний ОСОБА_8 навмисне з метою уникнути кримінальної відповідальності як на підтвердження свого алібі посилається на особи, які були з ним у дружніх відносинах і повинні були на прохання сина підтвердити його алібі, або на особи, які померли (ОСОБА_65, ОСОБА_26, ОСОБА_64), яких неможливо було допитати як у ході досудового слідства, так і в судовому засіданні (ОСОБА_74, ОСОБА_25 по кличці «ОСОБА_63», працівник ДАІ і двоє працівників міліції патрульно-постової служби, підліток циганської національності), що свідчить про створення ним штучного алібі про присутність його на концерті Любові Успенської в момент вибуху на стадіоні «Шахтар».
Крім того, колегією суддів перевірялися доводи підсудного в частині документів, що зберігаються в оперативно - пошуковій справі УБОЗ УМВС України в Донецькій області.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що за фактом вибуху на стадіоні «Шахтар» він допитувався лише у 2005 році працівниками прокуратури.
Як встановлено в судовому засіданні, оперативно - пошукова справа категорії «Злочин», яка знаходилася у провадженні УБОЗу за фактом навмисного вбивства колишнього ІНФОРМАЦІЯ_7 футбольного клубу « Шахтар» і інших осіб шляхом вибуху в жовтні 1995 року, перебуває у них під грифом «таємно». Між тим, на запит суду від керівництва управління по боротьбі з організованою злочинністю в Донецькій області надійшла відповідь, що в результаті вивчення зазначеної оперативно-пошукової справи встановлено, що будь-які матеріали за підписом ОСОБА_8, що працював у той час ІНФОРМАЦІЯ_3 Калінінського РВВС м. Донецька, відсутні.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що ні підсудний ОСОБА_8 ні свідок ОСОБА_29, після вибуху на стадіоні «Шахтар» у 1995 році не опитувалися.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи на період часу, який відноситься до інкримінованого діяння ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням, слабоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, іншим хворобливим станом психіки не страждав, міг у той час віддавати звіт своїм діям та керувати ними.
При цьому обстеженні у ОСОБА_8 виявлені ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з легкою когнітимною недостатністю (атеросклероз судин головного мозку, гіпертонічна хвороба).
Негрубі нервово-психічні розлади не позбавляють ОСОБА_8 здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в даний час. За своїм психічним станом ОСОБА_8 не потребує примусових заходів медичного характеру.(т. 11, а.с. 150-154)
Колегія суддів вважає, що з урахуванням зібраних по справі доказів, вірогідно встановлені мотиви, обставини і наслідки вибуху на стадіоні «Шахтар» 15 жовтня 1995 року, які також раніше перевірялися й досліджувалися в судових засіданнях і відбиті у вироках Апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2003 року й Апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2003 року, що набрали законної чинності.
При цьому колегією суддів встановлена роль підсудного ОСОБА_8 в здійсненні злочину, а саме, він повинен був в екстренній ситуації надавати допомогу ОСОБА_39, що приводив у дію раніше закладену вибухівку за допомогою радіокерованого пристрою.
Як встановлено в судовому засіданні, після вчиненого вибуху на стадіоні «Шахтар» 15 жовтня 1995 року підсудний ОСОБА_8 разом із ОСОБА_39 підійшли до місця вибуху з метою переконатися, чи загинули ОСОБА_9 та інші особи, яких вони бажали вбити. У цей час там же перебував працівник Калінінського РВВС м. Донецька ОСОБА_29, що звернувши увагу на нестатутну форму ОСОБА_39, звернувся з питанням до ОСОБА_8: „Хто це?", на що ОСОБА_8 йому відповів, що це працівник міліції Ленінського району м.Донецька, тим самим знявши підозру з ОСОБА_39 і давши йому можливість безперешкодно покинути місце злочину.
Колегія суддів вважає, що саме дані дії підсудного свідчать про те, що він виконав покладену на нього роль, що дозволила членам банди реалізувати загальний із ОСОБА_8 намір, спрямований на вбивство з користі, суспільно небезпечним способом, двох і більше осіб, і співучасникам покинути місце здійснення злочину.
Колегія суддів вважає, що причиною особистої участі підсудного ОСОБА_8 в здійсненні даного злочину послужив корисливий мотив, де останній розраховував на одержання від організаторів злочину матеріальної вигоди у вигляді подяки за участь у даному злочині. Дані висновки суду узгоджуються з висновком про недоцільність продовження терміну служби ОСОБА_8 в органах внутрішніх справ від 18.12.1996 року (т. 11 а.с. 209-210).
Доводи підсудного ОСОБА_8 щодо того, що він змушений був спілкуватися з ОСОБА_18 тому, що останній був його інформатором, колегія суддів оцінює критично як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_18 був одним з організаторів і керівників банди, тому він не міг інформувати ОСОБА_8 про діяльність, планування та вчинені злочини його ж банди. Колегія суддів вважає, що навпаки, ОСОБА_18 використовував його оперативний досвід і наявну у підсудного службову інформацію.
Твердження підсудного ОСОБА_8, що до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства, а саме його примушували давати неправдиві показання відносно інших осіб, колегія суддів оцінює критично як спосіб його захисту.
Генеральною прокуратурою України перевірялися дані факти й вони не знайшли свого підтвердження, у зв'язку із чим відносно посадових осіб була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від З квітня 2006 року за відсутністю в їхніх діях події злочину.
З урахуванням зібраних у справі доказів у їхній сукупності дії підсудного ОСОБА_8 за ст. 93 п.п. а, г, е, ст. ст. 17 ч. 2, 93 п.п. а, г, е КК Україна у редакції 1960 року кваліфіковані вірно, тому що він у зазначений час і в зазначеному місці за вказаних обставин своїми навмисними діями скоїв навмисне вбивство з користі ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, тобто двох і більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а також у здійсненні замаху на навмисне вбивство з користі ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_17, тобто двох і більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця з незалежних від нього причин, тому що потерпілим була надана своєчасна медична допомога.
При обранні покарання підсудному ОСОБА_8 колегія суддів враховує ступінь тяжкості злочинів, дані про особу підсудного, який характеризується позитивно, раніше не був судимим. Суд враховує стан його здоров'я та вік підсудного.
Разом з тим, вчинені ОСОБА_8 злочини мають надзвичайно високу суспільну небезпечність і відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Аналіз обставин підготовки і здійснення злочину, способу його вчинення, тяжких наслідків, які настали в результаті вибуху для багатьох осіб, дає підстави суду вважати, що підсудний ОСОБА_8 становить особливу небезпеку для суспільства, у зв'язку з чим колегія суддів не може призначити підсудному покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Потерпілими ОСОБА_75 і ОСОБА_33 заявлені цивільні позови про стягнення з підсудного ОСОБА_8 на користь кожного по 50 тисяч гривень за заподіяну їм злочином моральну шкоду.
Беручи до уваги, що потерпілі втратили близьких їм людей і ця втрата непоправна, у зв'язку із чим вони перенесли моральні страждання, колегія суддів вважає за необхідне цивільні позови задовольнити в повному обсязі й стягнути з підсудного ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_75 і ОСОБА_33 по 50 тисяч гривень кожному.
Беручи до уваги, що злочин скоєний з корисливих мотивів, колегія суддів вважає необхідним застосувати до нього конфіскацію всього особисто належного йому майна в дохід держави.
Строк відбуття покарання підсудному слід обчислювати з моменту його затримання.
Як встановлено з матеріалів справи, підсудний ОСОБА_8 29 березня 2004 року був затриманий і взятий під варту в м. Афіни ( Греція), після чого на підставі рішення Міністра юстиції Греції від 8 лютого 2005 року був екстрадований і виданий правоохоронним органам України, де 18 березня 2005 року ОСОБА_8, у порядку ст. 115 КПК України був затриманий (т.11 а.с.57).
Судових витрат по справі немає.
На підставі ст. 81 КПК України долучені до справи у якості речових доказів 4 відеокасети з відеозаписом слідчих дій зберігати при справі; 2 пружини, магазин від пістолету без патронів, частини магазину від пістолету, сумки, автомати Калашникова калібру 5,45мм: №№ НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18; автомати АКСУ калібру 5,45 мм: №№ НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21; автомат БОРЗ RT 3554, пістолет-кулемет "Аграм-2000" 9мм № CAL, пістолет-кулемет "Скорпіон" НОМЕР_35, пістолети "ТТ" №№ НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27; пістолет із знищеним номером, пістолет "ПМ" НОМЕР_28 із обоймою з 8 патронами і з патроном у патроннику; пістолети "Таурас" 9 мм №№ НОМЕР_29, "Кольт" 2 шт. без номерів, "ПМ" НОМЕР_30 з глушителем и магазином з 4 патронами, "Вальтер ПП" без номеру із глушителем, 2 магазина до автомату Калашникова, 9 магазинів до автомату Калашникова із патронами, три магазини до автомату "БОРЗ" (1 магазин із патронами, 3 - без патронів); 3 магазина до пістолету "ТТ" (1 із них знаряджений патронами), 5 магазинів до пістолету "ПМ", 1 магазин до гвинтівки СВД, магазин до автомату "Агран-2000", 3 глушителя до пістолету "ПМ", 5 глушителів до інших видів зброї, 1 граната РГД-5, 1 саморобна вогнепальна зброя, 1 приціл нічного бачення НОМЕР_31, 2 приціли №№ НОМЕР_32, НОМЕР_33, мисливська рушниця "ИЖ-43" НОМЕР_34, цинк з патронами калібру 5,45 мм, 2 упаковки з патронами калібру 5,45 мм по 50 патронів у кожній, 5 патронів 9 мм "LUGER", 1 патрон "R-P-38 SLP", 24 патрони 7,62мм, 125 патронів 9 мм "Люгер", 79 патронів 9 мм, 1 упаковка патронів 9 мм до "ПМ", 4 упаковки патронів 5,45 мм, по 25 шт. у кожній; 33 трасовані патрони, 79 патронів 7,62 мм., 5 підривателей, 8 детонаторів, 2 бікфордових шнура з детонаторами, 2 пульта дистанційного управління, 4 пристрої часу, 4 зарядні пристрої, 5 магазинів до автоматичної зброї, 4 тротилові шашки, 5 пачок набоїв 9 мм, упаковка з 50 шт. набоїв 9 мм, пістолет, упакований клейкою стрічкою, належить зберігати у сховищі зброї та боєприпасів Генеральної прокуратури України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 323, 324 КПК України, колегія суддів
ПРИСУДИЛА:
ОСОБА_8 визнати винним за ст. 93 п.п. а, г, е; ст.ст. 17 ч. 2 , 93 п.п. а, г, е КК України у редакції 1960 року і призначити йому покарання за ст. 93 п.п. а, г, е, КК України в редакції 1960 року у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна. За ст.ст. 17 ч. 2 , 93 п.п. а, г, е КК України в редакції 1960 року у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
На підставі ст. 42 КК України в редакції 1960 року за сукупністю призначених покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з 29 березня 2004 року.
Стягнути із засудженого ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_75 і ОСОБА_33 на відшкодування моральної шкоди по 50 тисяч гривень кожному.
Речові докази: 4 відеокасети зберігати при справі; 2 пружини, магазин від пістолету без патронів, частині магазину від пістолету, сумки, автомати Калашникова калібру 5,45мм: №№ НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18; автомати АКСУ калібру 5,45 мм: №№ НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21; автомат БОРЗ RT 3554, пістолет-кулемет "Аграм-2000" 9мм № CAL, пістолет-кулемет "Скорпіон" НОМЕР_35, пістолети "ТТ" №№ НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27; пістолет із знищеним номером, пістолет "ПМ" НОМЕР_28 із обоймою з 8 патронами і з патроном у патроннику; пістолети "Таурас" 9 мм №№ НОМЕР_29, "Кольт" 2 шт. без номерів, "ПМ" НОМЕР_30 з глушителем и магазином з 4 патронами, "Вальтер ПП" без номеру із глушителем, 2 магазина до автомату Калашникова, 9 магазинів до автомату Калашникова із патронами, три магазини до автомату "БОРЗ" (1 магазин із патронами, 3 - без патронів); З магазина до пістолету "ТТ" (1 із них знаряджений патронами), 5 магазинів до пістолету "ПМ", 1 магазин до гвинтівки СВД, магазин до автомату "Агран-2000", 3 глушителя до пістолету "ПМ", 5 глушителів до інших видів зброї, 1 граната РГД-5, 1 саморобна вогнепальна зброя, 1 приціл нічного бачення НОМЕР_31, 2 приціли №№ НОМЕР_32, НОМЕР_33, мисливська рушниця "ИЖ-43" НОМЕР_34, цинк з патронами калібру 5,45 мм, 2 упаковки з патронами калібру 5,45 мм по 50 патронів у кожній, 5 патронів 9 мм "LUGER", 1 патрон "R-P-38 SLP", 24 патрони 7,62мм, 125 патронів 9 мм "Люгер", 79 патронів 9 мм, 1 упаковка патронів 9 мм до "ПМ", 4 упаковки патронів 5,45 мм, по 25 шт. у кожній; 33 трасовані патрони, 79 патронів 7,62 мм., 5 підривателей, 8 детонаторів, 2 бікфордових шнура з детонаторами, 2 пульта дистанційного управління, 4 пристрої часу, 4 зарядні пристрої, 5 магазинів до автоматичної зброї, 4 тротилові шашки, 5 пачок набоїв 9 мм, упаковка з 50 шт. набоїв 9 мм, пістолет, упакований клейкою стрічкою - зберігати у сховищі зброї та боєприпасів Генеральної прокуратури України.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 до набрання вироку законної чинності залишити той же - утримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі № 5.
На вирок можуть бути подані касаційне подання й касаційні скарги у Верховний Суд України через Апеляційний суд Донецької області в місячний термін з моменту його проголошення, а засудженому в цей же термін з моменту вручення копії вироку.
- Номер: 5/795/19/2016
- Опис:
- Тип справи: на справу в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах (кримінальних провадженнях)
- Номер справи: 1-8/07
- Суд: Апеляційний суд Чернігівської області
- Суддя: Осоян Н.В.
- Результати справи: відмовлено в задоволенні подання, заяви, клопотання;
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.01.2016
- Дата етапу: 12.01.2016
- Номер: 5/802/1/24
- Опис: матеріали клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Крукеницької Л. про переведення засудженого Денисюка Олександра Миколайовича з виправної колонії до слідчого ізолятора
- Тип справи: на справу в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах (кримінальних провадженнях)
- Номер справи: 1-8/07
- Суд: Волинський апеляційний суд
- Суддя: Осоян Н.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.02.2024
- Дата етапу: 07.02.2024
- Номер: 5/802/1/24
- Опис: матеріали клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Крукеницької Л. про переведення засудженого Денисюка Олександра Миколайовича з виправної колонії до слідчого ізолятора
- Тип справи: на справу в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах (кримінальних провадженнях)
- Номер справи: 1-8/07
- Суд: Волинський апеляційний суд
- Суддя: Осоян Н.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.02.2024
- Дата етапу: 08.02.2024
- Номер: 5/802/1/24
- Опис: матеріали клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Крукеницької Л. про переведення засудженого Денисюка Олександра Миколайовича з виправної колонії до слідчого ізолятора
- Тип справи: на справу в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах (кримінальних провадженнях)
- Номер справи: 1-8/07
- Суд: Волинський апеляційний суд
- Суддя: Осоян Н.В.
- Результати справи: відмовлено в задоволенні подання, заяви, клопотання
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.02.2024
- Дата етапу: 12.03.2024