У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Писаної Т.О.,

суддів: Гримич М.К., Закропивного О.В.,

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши в судовому засіданні заяву державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Нефедової О.С. про роз'яснення ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 15 лютого 2017 року, постановленої у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визначення місця проживання дитини, за наслідками розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 14 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з березня 2014 року вона та відповідач почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. 27 лютого 2015 року

у них народився син - ОСОБА_8 На момент народження сина позивач постійно проживала із відповідачем, тому місце проживання дитини було

зареєстроване у АДРЕСА_1. Із 16 серпня 2015 року відповідач, зловживаючи алкогольними напоями, почав проявляти агресію до позивача, в тому числі неодноразово виганяв її з квартири. 22 грудня 2015 року відповідач примусово виставив позивача за межі квартири та, погрожуючи фізичним насильством, заборонив повертатися для подальшого спільного проживання. При цьому відповідач, всупереч волі матері, залишив дитину у своїй квартирі і категорично відмовляється її повернути. ОСОБА_5 ігнорує необхідність годування малолітньої дитини грудним молоком, що може мати негативний вплив на її здоров'я. 11 січня 2015 року служба у справах дітей Деснянської районної в

м. Києві державної адміністрації на неодноразові звернення позивача листом повідомила про вжиті заходи та рекомендувала звернутися до суду для вирішення питання стосовно місця проживання дитини.

У березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним вище зустрічним позовом, посилаючись на те, що з березня 2014 року перебував з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_4 самостійно, без жодного примусу, покинула малолітнього сина з ним. Зазначав, що він самостійно, за участю рідної сестри ОСОБА_7 та своєї матері

ОСОБА_6 виховує сина. Малолітній син ОСОБА_9 проживає та зареєстрований за місцем його проживання. Він категорично не згоден, щоб син проживав з матір'ю, оскільки вона не має постійного прибутку, матеріального забезпечення та не може забезпечити належних умов проживання для сина, мешкає в орендованих квартирах, які не облаштовані у повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини, його навчання. Із самого дитинства він постійно піклується про дитину, допомагає матеріально: купує одяг, регулярно відводить його на профілактичні огляди до педіатра. Дитина здорова, фізично та розумово розвинута. Відповідач зазначав, що він має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займається його вихованням, чого ОСОБА_4 забезпечити не в змозі. Разом з тим жодних перешкод для спілкування відповідача із сином він не чинить та сприятиме тому, щоб вони спілкувалися й дитина не була позбавлена материнської турботи. Вказував на те, що ОСОБА_4 та представник служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації його обмовляють, він не зловживає спиртними напоями, працює, має позитивну характеристику та добре ставиться до сина. Крім того, він проживає разом із сестрою, яка не працює, та з мамою, яка перебуває на пенсії, й вони допомагають йому у догляді за дитиною. Посилаючись на викладене, просив його позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня

2016 року вказаний зустрічний позов ОСОБА_5 прийнято до спільного розгляду із позовом ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня

2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 11 серпня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із матір'ю ОСОБА_4 Вирішено відібрати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, у батька

ОСОБА_5 та передати матері ОСОБА_4

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 15 лютого 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до

ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визначення місця проживання дитини, призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 22 березня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, відхилено.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року залишено без змін.

У травні 2017 року державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Нефедова О.С. звернулася до суду із заявою про роз'яснення ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 15 лютого 2017 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення, а приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Таким чином, об'єктом роз'яснення є рішення суду, яким спір розглянуто по суті та яке підлягає виконанню.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

З огляду на те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не ухвалював свого рішення, а постановив

15 лютого 2017 року ухвалу про призначення справи до розгляду, а

22 березня 2017 року - ухвалу про відхилення касаційної скарги й залишення без змін рішень судів попередніх інстанцій, така ухвала відповідно до вимог чинного законодавства роз'ясненню не підлягає, отже, у задоволенні заяви державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Нефедової О.С. про роз'яснення ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 221, 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

У задоволенні заяви державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Нефедової О.С. про роз'яснення ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.О. Писана

Судді: М.К. Гримич

О.В. Закропивний

Ю.Г. Іваненко

А.В. Маляренко