У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді Вус С.М.,

суддів: Канигіної Г.В., Короткевича М.Є.,

розглянувши у судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд ухвали судових рішень щодо нього та клопотання про поновлення строку на їх оскарження,

в с т а н о в и л а:

Уманський міськрайонний суд Черкаської області вироком від 5 липня 2016 року засудив ОСОБА_4 за: пунктом 6 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років; частиною четвертою статті 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років із конфіскацією всього належного йому майна. На підставі статті 70 КК визначено ОСОБА_4 остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі частини п'ятої статті 72 КК зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 6 січня 2016 року по 4 липня 2016 року. Прийнято рішення щодо цивільного позову, речових доказів та судових витрат.

Апеляційний суд Черкаської області зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 у частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову скасував та ухвалив новий вирок від 9 листопада 2016 року, яким призначив засудженому покарання за: пунктом 6 частини другої статті 115 КК - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; частиною четвертою статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк десять років із конфіскацією всього належного йому майна. На підставі статті 70 КК визначено ОСОБА_4 остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі частини п'ятої статті 72 КК зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 6 січня 2016 року по 9 листопада 2016 року. У частині вирішення цивільного позову справу щодо ОСОБА_4 направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 червня 2017 року вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 залишив без зміни.

Звертаючись до Верховного Суду України, засуджений ОСОБА_5 порушує питання про перегляд зазначених вище рішень з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, та невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України.

Водночас засуджений долучив клопотання про поновлення строку на подання заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви і клопотання та долучені до них матеріали, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно із частиною шостою статті 447 КПК у разі пропущення строку для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України з причин, визнаних поважними, суд, за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

У заяві, поданій до Верховного Суду України з пропуском встановленого для оскарження судових рішень строку в порядку глави 33 КПК, засуджений обґрунтовує своє клопотання про поновлення строку тим, що одразу після постановлення оскаржуваної ухвали касаційного суду спрямував свої зусилля на захист інтересів шляхом звернення до судових інстанцій різного рівня із заявами про перегляд судових рішень щодо нього за нововиявленими обставинами, про зарахування у строк покарання строк попереднього ув'язнення згідно із положеннями частини п'ятої статті 72 КК, а також посилається на свою участь у цивільному провадженні як відповідача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином.

Крім того, поважними причинами пропущення строку звернення до Верховного Суду України засуджений ОСОБА_4 просить визнати те, що він не знав про своє право на оскарження судових рішень до Верховного Суду України, відсутність спілкування і доступу до адвоката після касаційного провадження та необхідність тривалого часу для ознайомлення із судовою практикою для підготовки написання заяви.

Водночас наведені обставини щодо участі засудженого у різних судових провадженнях не можуть бути розцінені як об'єктивні причини його невчасного звернення до Верховного Суду України, оскільки, як стверджує сам ОСОБА_4 у заяві, обрання саме таких способів захисту своїх інтересів є його власним вибором.

Твердження про необізнаність щодо права на звернення до Верховного Суду України та відсутність спілкування ОСОБА_4 із адвокатом після касаційного розгляду не відповідають дійсності.

Так, з матеріалів переведення № 5-390кз17 убачається, що у вересні та жовтні 2017 року адвокат Пономаренко Д.В. звертався до Верховного Суду України із заявами про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4, з яким останній уклав договір про надання правової допомоги.

Що ж стосується посилань засудженого на статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо недопущення обмеження його права на доступ до правосуддя та ефективний засіб захисту в національних органах, то вони є безпідставними, оскільки конвенційні положення гарантують зазначені права за умови дотримання встановлених кримінальними процесуальними нормами вимог, зокрема й щодо строку на звернення до суду.

Враховуючи, що інших причин, які об'єктивно перешкодили вчасно подати заяву до Верховного Суду України, ОСОБА_4 не наводить, підстав для поновлення процесуального строку колегія суддів не має.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви засудженим ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судових рішень щодо нього необхідно відмовити, а саму заяву залишити без розгляду.

Керуючись статтею 447 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку для подання заяви.

Заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судових рішень щодо нього залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.М. Вус Г.В. Канигіна М.Є. Короткевич

З оригіналом згідно

Суддя Верховного Суду України С.М. Вус