ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"17" липня 2006 р. Справа № 269/10-06
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш”, м. Біла Церква
до відповідача Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква
про визнання протиправними та скасування постанов № 65 від 12.04.2006р., № 82 від 12.04.2006р., № 83 від 12.04.2006р.
Судя Тищенко О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Романченко О.М. (довіреність від 28.10.2005р.)
Від відповідача: Стаднік Г.В. та Ревчук П.С. (представники за довіреністю від 29.03.2006р.)
Від третьої особи: Колісниченко О.В. (довіреність від 13.02.2006р. № 228/01)
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2006р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулось з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш” (позивач) до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області (відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов № 65 від 12.04.2006р., № 82 від 12.04.2006р., № 83 від 12.04.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2006 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 06.06.2006р. о 11-40 год.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2006р. з метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, відповідно до ст. 53 КАС України було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління пенсійного фонду України.
Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що постанови ДВС Київської області № 65 від 12.04.06, № 82 від 12.04.06 та № 83 від 12.04.06 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш” виконавчого збору були винесені з порушенням ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження” та зазначає, що сума боргу не була фактично стягнута державною виконавчою службою, тобто відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а самі виконавчі документи були відкликані без виконання боржником.
Також, представником позивача було надано відзив на заперечення Державної виконавчої служби Київської області від 12.07.2006р. № 285.
Відповідач в відзиві на позовну заяву від 07.07.2006р. № 1158 проти позову заперечує, та зазначає, що постанови № 65 від 12.04.2006, № 82 від 12.04.2006 року, № 83 від 12.04.2006 про стягнення з ТОВ „Білоцерківагромаш” виконавчого збору винесені без порушення норм законодавства про виконавче провадження, оскільки боржником (ТОВ „Білоцерківагромаш”) вимоги ПФУ № 61-У в строк, наданий державним виконавцем для добровільного виконання, виконані не були, крім того, державним виконавцем були застосовані заходи примусового виконання рішень та здійснені дії, передбачені статтями 55, 63, 64 Закону України „Про виконавче провадження”.
Третьою особою було подано клопотання від 23.06.2006р. № 1157/01, в якому останній просить розглядати справу без участі його представника. Також, повідомляє, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш” було самостійно сплачено заборгованість, в зв’язку з чим вимоги Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква про сплату боргу відкликані з примусового виконання.
В судовому засіданні 17.07.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
На примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області знаходились вимоги № 61-У Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква від 05.04.2005р. на суму 34700,93 грн., від 05.07.2005р. на суму 42937,97 грн. та від 05.05.2005р. на суму 57628,82 грн.
Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області 19.05.2005р, 21.06.2006р. та 09.08.2005р. було винесено Постанови про відкриття виконавчого провадження.
На протязі 2005 року Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області декілька раз було накладено арешт як на все майно ТОВ „Білоцерківагромаш”, так і на його частину (Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.08.05, від 30.11.05 та 23.12.05).
Рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2006р. по справі № 23/18-06 виконавчі дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області визнані протиправними, а вищезазначені постанови скасовано.
Отже, безпідставним є посилання відповідача на виконавчі дії, які були вчинені з порушенням вимог Закону та визнані судом протиправними.
ТОВ „Білоцерківагромаш” з вересня 2005 року почало самостійно погашати існуючу заборгованість перед Управлінням пенсійного фонду України у м. Біла Церква (що підтверджується платіжними дорученнями, які залучено до матеріалів справи). Після повного погашення даної заборгованості Управління ПФУ у м. Біла Церква звернулось до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області із повідомленням про сплату боргу від 05.04.06, в якому повідомило, що вимоги № 61-У від 05.04.06, 05.05.05, 05.07.06, які знаходились на примусовому виконанні, вважаються відкликаними.
Форма та зміст вищезазначених повідомлень про сплату боргу затверджені Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України і по своїй суті є формуляром, в якому заповнюються лише реквізити боржника та сплачених вимог. Більше того, надсилання саме такого повідомлення передбачено п. 8.9. вищезгаданої Інструкції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що повідомлення про сплату боргу, якими вимоги Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква були відкликані, є по суті заявою про повернення без виконання виконавчого документу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” від виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві за письмовою заявою стягувача (п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження”).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження” у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є державним обов’язковим особистим страхуванням.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Тобто, страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, заборгованість по сплаті яких існувала у ТОВ „Білоцерківагромаш”, і на примусове стягнення яких було відкрито вищевказані виконавчі провадження, є періодичними платежами, оскільки наше підприємство зобов’язане сплачувати ці внески до 20-го числа щомісячно.
Таким чином, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС Київської області Ревчуком П.С. при винесенні постанов № 65 від 12.04.06, № 82 від 12.04.06 та № 83 від 12.04.06 про стягнення з боржника виконавчого збору було порушено вимоги ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження” оскільки, сума боргу не була фактично стягнута державною виконавчою службою, тобто відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а самі виконавчі документи були відкликані без виконання боржником.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Постанови Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області № 65, № 82, № 83 від 12.04.2006р. про стягнення з боржника виконавчого збору не відповідають вимогам законодавства, тому визнаються судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У відповідності до ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішенн, ухвалене на користь сторонни, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею тдокументально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, ст. 94, ст. 124, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 17, 71, 158, 160, 161, 162, 163 та п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області № 65 від 12.04.2006р. про стягнення з боржника виконавчого збору.
3. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області № 82 від 12.04.2006р. про стягнення з боржника виконавчого збору.
4. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області № 83 від 12.04.2006р. про стягнення з боржника виконавчого збору.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківагромаш” (09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13, код ЄДРПОУ 32393987) 3,40 грн. судового збору .
6. Копію постанови надіслати сторонам по справі.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Тищенко О.В.