АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/844/17Головуючий у 1-й інстанції Торська І.В.

Провадження № 22-ц/789/1186/17 Доповідач - Загорський О.О.

Категорія - 50

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Шевчук Г. М., Щавурська Н. Б.,

секретар судового засідання - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

11.08.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17.02.2011 року відповідач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 всіх видів щомісячного його доходу.

Вказує, що з часу присудження аліментів матеріальне становище відповідача значно змінилось в кращу сторону, прожитковий мінімум на дитину відповідного віку збільшився, а тому, вважає, що сума стягуваних аліментів є недостатньою для утримання дитини.

Позивач зазначає, що дитина часто хворіє, а відтак на лікування потрібні додаткові кошти.

ОСОБА_1 вважає, що вона вправі ставити питання про зміну розміру аліментів і просить суд збільшити розмір аліментів, визначений рішенням суду від 17.02.2011 року, визначивши його в твердій грошовій сумі - 2000 грн., щомісячно.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі - 900 (дев'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення аліментів, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що рішення суду є законним і справедливим, однак з задоволенням позову частково вона не погоджується.

Зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив розмір аліментів, оскільки не врахував її доводів про працевлаштування ОСОБА_2 на підприємстві в ОСОБА_4 і відповідно його спроможність сплачувати аліменти - 2000 грн. і відповідачем не подано доказів про його неспроможність сплачувати аліменти - 2000 грн.

Від ОСОБА_1 надійшла телеграма у якій вона просить слухати справу за її відсутності. Подану апеляційну скаргу підтримує.

ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився та не забезпечив участь у справі свого представника.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004), ратифікованої Законом від 17.07.97 N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ), гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи вказане, відсутність доказів поважності причин через які відповідач не може прибути в судове засідання, колегія суддів не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи і вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності, належно повідомленого відповідача.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов підлягає частковому задоволенню і стягненню з відповідача аліментів - 900 грн., оскільки доказами по справі не підтверджується можливість відповідача сплачувати аліменти згідно позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується оскільки він достатньо вмотивований і грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 25.10.2010 року в ОСОБА_2 і ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3.

ОСОБА_3 проживає з матір'ю ОСОБА_1 і перебуває на її утриманні (а.с. 3)

За рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17.02.2011 року відповідач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 всіх видів його щомісячного доходу.

Згідно довідки №1860/13-30 від 25.07.2017 року Заліщицького районного ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області, ОСОБА_1 отримала аліменти на утримання ОСОБА_3 в січні-березні 2017 року у розмірі 506,7 грн, а у квітні-червні 2017 року у розмірі 533,1 грн. (а.с. 4).

Згідно ч.1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції дійшов вірного і обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини і вірно визначився з їх розміром.

Згідно ч.1 ст. 302 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув аліменти на утримання дитини - 2000 грн. щомісячно, з наступних підстав:

суд першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 182 СК України врахував обставини, що мають значення для вирішення справи і апелянтом не спростовано доказами висновок суду;

згідно ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень;

норма ст. 180 СК України зобов'язує обох батьків утримувати дитину;

на день винесення рішення судом першої інстанції - 05.09.2017 року прожитковий мінімум для дитини у даному випадку становив 1777 грн;

з відповідача стягнуто аліменти - 900 грн, що відповідає вимогам чинного законодавства про розмір аліментів, який повинен забезпечити батько;

доказів про отримання ОСОБА_2 доходів, які б давали правові підстави для стягнення аліментів у розмірі 2000 грн. матеріали справи не містять;

Критично оцінюються і доводи апелянта, що ОСОБА_2 має доходи на підставі яких спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини — 2000 грн., щомісячно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про такі доходи ОСОБА_2

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому на підставі доводів не підтверджених доказами суд апеляційної інстанції не може поставити під сумнів висновок суду першої інстанції і тим більше покласти доводи не підтверджені доказами в основу свого рішення.

Нормами ст.192 СК України передбачена можливість змінити розмір аліментів визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 185 СК України передбачено обов'язок ОСОБА_2 брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивач відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів які б давали суду першої інстанції можливість зробити інший висновок.

Як вказано в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10.02.2010 року Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вказане, матеріали справи, подані докази, колегія суддів приходить до переконання, що рішення постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді