ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 927/143/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,

суддівАлєєвої І.В., Корсака В.А.

за участю представників:

прокурораТомчук М.О.

відповідачаДубіна В.І.

розглянувши матеріали касаційної скаргиЧернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп"

на постанову у справіКиївського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 №927/143/17 господарського суду Чернігівської області

за позовомПрокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

доЧернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп"

провідшкодування збитків у розмірі 155164,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Чернігівської області в інтересах держави в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" про відшкодування збитків у розмірі 155164,36 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.03.2017 (суддя Шморгун В.В.) у позові відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване відсутністю повного складу цивільного правопорушення, у зв'язку з тим, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки, встановлено неправомірно.

За апеляційною скаргою Прокуратура Чернігівської області судове рішення було переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Руденко М.А.) скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнуто з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" шкоду, завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 155164, 36 грн., шляхом перерахування коштів одержувачам: 46549,31 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 31032,87 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 77582,18 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Стягнути з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" на користь прокуратури Чернігівської області 2327,47 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 2560,22 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, а рішення господарського суду Чернігівської області від 14.03.2017 у даній справі залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1172 Цивільного кодексу України, статей 86, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 35, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Алєєва І.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу прокуратура Чернігівської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін.

10.11.2017 від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшло клопотання, в якому останній просив розглянути справу без участі його представника, а також зазначило про необґрунтованість касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 15.11..2017 представника скаржника та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у постійному користуванні відповідача відповідно до Державного акта серії від 06.02.2006 (а.с. 28) на право постійного користування земельною ділянкою площею 1250,1919 га на території Пакульської сільської ради Чернігівського району перебувають земельні ділянки, на яких виявлено незаконну вирубку дерев.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 26.02.2015 лісником ДП "Чернігіврайагролісгосп" Гаркушею В.В. при обході у кварталі № 281 виділі 6 та кварталі № 282 виділі 5, на території Пакульської сільської ради, виявлено незаконну рубку 43 сироростучих дерев породи сосна, про що Гаркушею В.В. було надано на ім'я директора ДП "Чернігіврайагролісгосп" пояснювальну записку від 03.03.2015. (зворот а.с. 14).

03.03.2015 керівником ДП "Чернігіврайагролісгосп" надано до Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області заяву за вих. № 49 про вчинення кримінального правопорушення за фактом незаконної рубки 43 сироростучих дерев сосни з польовою переліковою відомістю пнів, відомістю переводу діаметрів пнів до діаметру на висоті 1,3 м, переліковою - оціночною відомість, відомістю розрахунку розміру заподіяної шкоди, яка була прийнята Чернігівським РВ УМВС України в Чернігівській області за вхідним номером 886 та зареєстровано 04.03.2015 за вхідним номером 837. (а.с. 29).

Постановою від 21.04.2016, старшим слідчим РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Поперником Д.В. закрито кримінальне провадження № 12015270270000161 від 05.03.2015 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. (а.с. 93-94).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" № 386 від 12.12.2016 було направлено до Прокуратури Чернігівської області завірену польову перелікову відомість самовільно зрубаних дерев у березні 2015 року в кварталах 281 вид. 6 та 282 вид. 5 в адміністративних межах Пакульської сільської ради Чернігівського району. (а.с. 14).

Ухвалою слідчого судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06.03.2017 скасовано постанову слідчого РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Поперником Д.В. від 21.04.2016 (а.с. 95-98).

Також в матеріалах справи наявний розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знесення дерев у кв. 281 вид 6 та кв. 282 вид. 5 на землях Пакульської сільської ради Чернігівського району, який здійснено Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області, на підставі польової перелікової відомості самовільно зрубаних дерев відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 (а.с. 15). Згідно даного розрахунку загальна сума заподіяної шкоди становить 155164, 36 грн.

Прокуратура та позивачі просили суд стягнути з відповідача 155164,36 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної рубки дерев, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що саме внаслідок неналежного виконання працівниками відповідача обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, навколишньому природному середовищу було заподіяно шкоду. Позивачі та прокуратура вважають, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому саме відповідач має нести матеріальну відповідальність за завдану шкоду.

Місцевий господарський суд у задоволенні позову відмовив повністю, зазначивши те, що суд не може розцінювати спірні заміри вирубаних дерев лісником за допомогою лінійки, як з використанням належного вимірювального засобу, оскільки в матеріалах документування правопорушення і суду не надано будь-яку інформацію та докази щодо відповідності такої лінійки встановленим регламентам та нормам.

Колегія суддів апеляційного суду не погодилась з висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статей 16, 17 цього Кодексу право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частина 2 статті 19 Лісового кодексу України зазначає, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Приписами статті 63 цього Кодексу встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо виникла без відповідного дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на вирубку дерев на території лісових насаджень не видавався.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати, шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

В силу статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно статті 19, 64, 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Наказом директора КП "Чернігіврайагролісгосп" від 28.08.2014 №82-А було затверджено Положення про лісову охорону агролісогосподарських підприємств КП "Чернігівоблагроліс". Лісова охорона агролісогосподарських підприємств утворюється та діє у складі дочірніх агролісогосподарських підприємств комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради. Метою діяльності лісової охорони є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення і неможливе використання лісових ресурсів та об'єктів тваринного світу. До штату лісової охорони входять працівники агролісогосподарського підприємства, що постійно або тимчасово займають посади головних лісничих, помічники лісничих, інженери лісового господарства, інженери по заготівлі і охороні лісу, майстрів лісу та лісників. У своїй діяльності лісова охорона керується Конституцією України, законами України, Указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями Чернігівської обласної ради цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами центральних і місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування. Керівник підприємства є керівником лісової охорони агролісогосподарського підприємства. (а.с. 101-103).

Відповідно до пункту 2 вказаного положення, основними завданнями лісової охорони, зокрема, є: здійснення контролю за додержанням вимог лісового законодавства України; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інших порушень лісового і природоохоронного законодавства у межах повноважень, визначених зазначеним Положенням; здійснення контролю за додержанням тимчасовими лісокористувачами та іншими юридичними й фізичними особами вимог лісового і природоохоронного законодавства в межах земель лісового фонду комунальної власності; запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.

Згідно посадової інструкції лісника затвердженої наказом директора ДП "Чернігіврайагролісгосп" № 82-А від 28.08.2014 (у редакції, чинній на момент незаконної вирубки) лісник входить до складу лісової охорони, кожному ліснику на підприємстві видається паспорт обходу, який характеризує довірену йому територію лісових земель. Крім паспорту обходу, лісникам видають контрольні книги, призначені для реєстрації знайдених в обході лісопорушень. (а.с. 30-31).

До службових обов'язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з вживанням заходів щодо запобігання і припинення порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, сінокосіння, пасіння худоби, різних розкрадань і інших порушень користування лісом і лісовими землями; складання протоколів, актів (дозвільна форма) про виявлені порушення лісового законодавства, правил пожежної безпеки, встановленого порядку ведення лісового господарства та лісокористування з обов'язковою подальшою передачею зазначених актів майстрові лісу або адміністрації підприємства.

Лісник несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених справжньою посадовою інструкцією в межах, визначених чинним законодавством України; порушення правил і положень, що регламентують діяльність підприємства. При переході на іншу роботу або звільненні з посади лісник відповідальний за належну і своєчасну передачу справ особі, яка призначається на цю посаду (в разі відсутності такої своєму безпосередньому керівнику); правопорушення, вчинені під час здійснення своєї діяльності (в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України); спричинення матеріального збитку (в межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України); дотримання інструкцій, що діють, наказів і розпоряджень по збереженню комерційної таємниці і конфіденційної інформації; виконання правил внутрішнього розпорядку, правил ТБ і протипожежної безпеки.

Відповідно до пункту 2.2.1 Статуту Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" (в редакції, чинній на момент незаконної порубки), предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу (а.с. 16-27).

У пункті 3.5 Статуту зазначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України.

Факт виявлення незаконної порубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу осіб якими було вчинено лісопорушення та своєчасного виявлення такого порушення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України).

А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Розрахунки розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знесення дерев у кв. 281 вид 6 та кв. 282 вид. 5 на землях Пакульської сільської ради Чернігівського району виконано відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, й відповідно до вказаного розрахунку загальна сума заподіяної шкоди становить 155164, 36 грн. (а.с. 15).

Вказаний розрахунок здійснено держінспектором з ОНПС Чернігівської області М.В. Малий та перевірено ст. держінспектором з ОНПС Чернігівської області О.О.Феськовець.

Також, суд апеляційної інстанції, виходячи із наявного в матеріалах справи положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136 встановив, що пунктом 6.11 названого положення, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.

Водночас, при стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70%.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що загальна сума розміру заподіяної шкоди з врахуванням індексації становить 155164, 36 грн.

Пунктом 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Згідно з нормами статті 105 Лісового кодексу України, статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вчинення відповідачем зазначених правопорушень (порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів) є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення Відповідачем (постійним лісокористувачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 статті 614, ч. 2 статті 1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної рубки, не надав належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, враховуючи презумпцію вини правопорушника, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна думка з даного питання висловлена в постановах Вищого Господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 907/556/15, від 02.11.2016. у справі № 910/4796/16, від 26.01.2017 у справі № 927/677/16.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які повинні нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Крім того, відповідач не надав господарським судам доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. До того ж, відповідачем не було надано доказів проведення службового розслідування факту незаконної порубки дерев.

Посилання відповідача на відсутність доказів саме його вини у незаконній порубці дерев колегія суддів апеляційного суду визнала хибними, оскільки за загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів, а суд першої інстанції в порушення приписів ст. ст. 38, 43 ГПК України не встановив, що відповідач на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної рубки.

Інші доводи відповідача, в т.ч. щодо бездіяльності позивача відносно розслідування факту незаконної вирубки лісу та пошуку осіб, якими було здійснено вирубка лісу, не є підставою звільнення відповідача від відповідальності, відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Також, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, не встановлено обов'язок зазначати якими вимірювальними засобами здійснювались заміри діаметра пнів.

В матеріалах справи наявне положення про лісову охорону агролісгосподарських підприємств КП "Чернігівоблагрополіс" затверджене наказом директора ДП "Чернігіврайагролісгосп" від 28.08.2014 №82-А, відповідно до якого до штату лісової охорони входять працівники агролісогосподарських підприємств, що постійно чи тимчасово займають посади головних лісничих, помічників лісничих.

Відповідно до ч. 2, 5, 7 п. 5 положення про охорону службові особи лісової охорони відповідно до покладених на неї завдань мають право виявляти злочини й адміністративні правопорушення у сфері лісового і мисливського господарства.

Брати участь у складанні відповідних матеріалів про виявлення правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, із подальшою передачею матеріалів про лісо порушення до правоохоронних органів та органів виконавчої влади.

Визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству та шкоди, заподіяної лісу внаслідок неправомірних дій.

Як вбачається з матеріалів справи вимірювання діаметру пнів проводилося за допомогою лінійки, тобто засобом, яким і вимірюється відстань, довжина, діаметр тощо. Відтак, висновок місцевого суду щодо невідповідності вимірювального засобу, яким здійснювалися заміри пнів вирубаних дерев, суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував.

Враховуючи вищевикладене висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог є не вірним, оскільки відповідач не спростував доводів позивача, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також відсутності вини у такій бездіяльності його працівників.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду та задоволено позовні вимоги, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115 1117 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі №927/143/17 господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді І. Алєєва

В.Корсак