ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 листопада 2017 року Справа № 910/13809/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),

суддів:Куровського С.В.,

Удовиченка О.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", арбітражного керуючого Ващишиної Оксани Вікторівни,

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2017 року,

у справі № 910/13809/17 Господарського суду міста Києва,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" (м. Рівне),

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Солюшнс" (м. Київ),

про стягнення 1 853 207 грн. 00 коп., -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 року у справі №910/13809/17 (суддя - Щербаков С.О.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" (далі за текстом - ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)") у задоволенні Клопотання про відстрочення сплати судового збору, позовні матеріали повернуто без розгляду, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2017 року у справі №910/13809/17 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Доманська М.Л.) відхилено Клопотання ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 року у справі №910/13809/17 повернуто скаржнику, на підставі п. 3) ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, ліквідатор ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", арбітражний керуючий Ващишина О.В. звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 158.09.2017 року, справу №910/13809/17 направити до Київського апеляційного господарського суду для продовження розгляду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Водночас, касаційна скарга (вих.№01-21/2/238) від 20.09.2017 року містить Клопотання про відстрочення сплати судового збору (вих.№01-21/2/237) від 20.09.2017 року, яке мотивоване тим, що товариство є неплатоспроможним, кошти на рахунку відсутні, тому у заявника відсутня можливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", арбітражного керуючого Ващишиної О.В., колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає вимогам Розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII, що набрав чинності 01.09.2015 року).

У ст. 4 Закону зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Згідно з п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, на момент звернення з касаційною скаргою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на 01.01.2017 була встановлена у розмірі 1600 грн. 00 коп., тобто судовий збір необхідно було сплатити в сумі 1600 грн. 00 коп.

При зверненні з касаційною скаргою, ліквідатором ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", арбітражним керуючим Ващишиною О.В. не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість, заявлено Клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з тим, що товариство є неплатоспроможним й відсутністю коштів на рахунку. На підтвердження зазначених обставин, заявником додано Виписку Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі за текстом - ПАТ "ОТП Банк") з особового рахунку ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", з якого вбачається, що станом на 14.09.2017 року грошові кошти відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Рівненської області від 25.10.2017 року у справі № 918/168/16 боржника - ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ващишину О.В.

Пунктом 1 ч. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Пунктом 2 ч. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено, що з основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.

Статтею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

В силу приписів ч. 4 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Згідно з ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Відповідно до ч. 6 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які унеможливлюють сплату судового збору у встановлених законом розмірах, покладається на заінтересовану сторону.

Відповідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник в Клопотанні про відстрочення сплати судового збору, на підтвердження скрутного матеріального становища надав Довідку ПАТ "ОТП Банк" про відсутність коштів на рахунку ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)". Проте, заявником касаційної у Клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що зазначена Довідка ПАТ "ОТП Банк" не може бути визнана належним доказом (у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України), що підтверджує обставини наведені у Клопотанні про відстрочення сплати судового збору (оскільки, касаційну скаргу подано арбітражним керуючим, як суб'єктом, що здійснює ліквідаційну процедуру), інших доказів до матеріалів касаційної скарги не надано, що не дає можливості задовольнити Клопотання про відстрочку сплати судового збору, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням вимог ст. 8 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення Клопотання ліквідатора ТзОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", арбітражного керуючого Ващишиної О.В. (вих.№01-21/2/237) від 20.09.2017 року про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Оскільки, скаржником не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, це є підставою для повернення скарги відповідно до п. 4) ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 1113 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст. 86, п. 4) ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", арбітражному керуючому Ващишиній О.В. у задоволенні Клопотання (вих.№01-21/2/237) від 20.09.2017 року про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу (вих.№01-21/2/238) від 20.09.2017 року на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2017 року у справі №910/13809/17 повернути ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", арбітражному керуючому Ващишиній О.В.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді: С.В. Куровський

О.С. Удовиченко