Єдиний унікальний номер 229/1136/17 Номер провадження 22-ц/775/1315/2017

Головуючий у 1 інстанції: Рагозіна С.О.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Мірута О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря: Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 червня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 03 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «Приватбанк» цілком виконав зобов’язання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач своєчасно не надавав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28 лютого 2017 року складає 29 165,24 гривень. З урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 03 жовтня 2010 року, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 1997,12 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 22203,11 гривень, заборгованості з пені в сумі 3100,00 гривень, штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (штраф (фіксована сума) в сумі 500 гривень, штраф (процентна складова) в сумі 1365,01 гривень) (а.с. 2-3, 47).

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 03 жовтня 2010 року у сумі 24200,23 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 1997,12 гривень, заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 22203,11 гривень, судовий збір у сумі 1328 гривень. В задоволенні решти позову відмовлено.

З зазначеним рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог через порушення судом під час розгляду справи норм матеріального і процесуального права. Також просить заборонити позивачу здійснювати безпідставні відрахування з його карткового рахунку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне: суд залишив поза увагою, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, відсотки за користування кредитними коштами стосуються більше трьох років, тобто виходять за межі позовної давності; рішення суду першої інстанції порушує його права, як споживача, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки умова про встановлення відсоткової ставки за користування кредитом є несправедливою через непропорційно велику суму компенсації (вважає, що відсотки за користування кредитом не повинні перевищувати 1000 грн. відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд не встановив факт дійсності укладеного договору, не врахував, що анкета-заява містить неправдиві відомості щодо паспортних даних та підпису відповідача та не має вказівки на отримання ним (відповідачем) саме кредитної картки; крім того зазначив, що не зважаючи на судовий розгляд справи, банк постійно здійснює відрахування з його карткового рахунку в рахунок погашення заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Відповідач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Відповідачем рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не перевіряється.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повного всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, якій були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставини, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до анкети-заяви від 03 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 5, 8-31).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, укладаючи договір, відповідач погодився із зазначеними в ньому умовами, але належним чином зобов`язання за кредитним договором у строки, зазначені в ньому не виконав, тому суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та відсотками за користування кредитом.

Проте, висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є неповністю вірними та не повністю ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 1054 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 03 жовтня 2010 року, ця заява, разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг (а.с. 5).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Згідно п. 2.1.1.2.1 розділу 2.1.1 «Кредитні карти» Умов та Правил надання банківських послуг, які затверджені наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № СП-2010-256 від 06.03.2010 (далі Умови), для надання послуг ОСОБА_2 видає ОСОБА_3, вид якої визначений в Пам’ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписанням якої ОСОБА_3 та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання ОСОБА_3 зазначена в Заяві (а.с. 8-31).

Згідно п. 2.1.1.2.3 Умов, після отримання Банком від ОСОБА_3 необхідних документів та Заяви, ОСОБА_2 проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. ОСОБА_3 дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банка, і ОСОБА_3 дає право Банку в будь-який час змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт (а.с. 8-31).

Згідно п. 2.1.1.2.4 Умов, підписання цього Договору є прямою та безумовною згодою ОСОБА_3 стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком (а.с. 8 – 31).

На виконання умов кредитного договору відповідачу видані кредитні картки: № 5211537343819541 з кінцевим строком дії до 31.12.2016; № 5168755301592552 з кінцевим строком дії до 30.04.2017; № 4149439394752194 з кінцевим строком дії до 31.07.2020 (а.с. 118,119,120).

Відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 03.10.2010, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки,

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов, ОСОБА_3 зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевищенню платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с. 8-31).

Згідно п. 2.1.1.12.4 Умов, строки та порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним обов’язковим платежем, а також овердрафта, який виник за такими картами, наведений в Пам’ятці клієнта (Довідці про умови кредитування), яка є невід’ємною частиною Договору та встановлюються цим пунктом. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, та частку заборгованості за кредитом (а.с. 8-31).

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов ,в разі невиконання зобов’язань за Договором на вимогу Банку ОСОБА_3 зобов’язаний виконати зобов’язання по поверненню Кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплаті винагороди Банку (а.с. 8-31).

Згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна. 55 днів пільгового періоду» відповідач мав щомісяця до 25 числа місяця наступного за звітним сплачувати 7,0% від заборгованості, включаючи плату за використання кредитними коштами у звітному періоді, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості (а.с. 6).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 03.10.2010 року, починаючи з 03.10.2010, станом на 28.02.2017 року складає 1 997,12 гривень, в тому числі поточна заборгованість за кредитом 1857,09 гривень, прострочена заборгованість за кредитом – 140,03 гривень (а.с. 4).

Таким чином, враховуючи, що відповідач щомісячних платежів з липня 2014 року (відповідно до розрахунку заборгованості) не вносив, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1 997,12 гривень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що він не заперечує проти повернення суми заборгованості за кредит без урахування відсотків (а.с. 64), що підтверджує визнання відповідачем вказаної суми заборгованості.

Довід апеляційної скарги про те, що суд не встановив факт дійсності укладеного договору, не врахував, що анкета-заява містить неправдиві відомості щодо паспортних даних та підпису відповідача та не має вказівки на отримання ним (відповідачем) саме кредитної картки спростовується встановленим вище обставинами справи.

Між тим, рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом підлягає зміні в частині визначеної судом суми заборгованості з наступних підстав.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховувалися: в період з березня 2013 року по серпень 2014 року включно, виходячи з процентної ставки 30,00% річних (щомісячна 2,5%), з вересня 2014 року по березень 2015 року – 34,80% річних (щомісячна 2,9%), з квітня 2015 року – 43,20% річних (щомісячна – 3,6%) (а.с. 89-92).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3, п. 2.1.1.12.7.3 Умов проценти за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або ОСОБА_2 нараховуються на дату їх сплати, передбачену п. 2.1.1.12.4. та п. 2.1.1.12.5., при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок Кредиту та/або ОСОБА_2 кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит (кредитний ліміт) та/або ОСОБА_2 стають Простроченим кредитом (а.с. 8-31).

Згідно п. 1.1.1 Умов Кредит – це розмір грошових коштів, наданих Банком ОСОБА_3 на строк, обумовлений в Договорі, на умовах платності та повернення (а.с. 8 – 31).

Тобто, відповідно до пунктів 2.1.1.12.6.3, 2.1.1.12.7.3 Умов проценти за користування Кредитом нараховуються за фактично витрачені в рахунок Кредиту кошти, що відповідає нормі частини 1 ст. 1048 ЦК України щодо одержання від позичальника процентів саме від суми позики.

Обґрунтовуючи правомірність підвищення процентної ставки за користування кредитом, позивач послався на п. 1.1.3.2.3 Умов, відповідно до якого банк має право змінювати Тариф, а також інші умови обслуговування рахунків (а.с. 8-31)

Між тим, відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року з 01.09.2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01.09.2014 року – 2,9%; трати клієнтів до 01.09.2014 року – 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01.09.2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам (а.с. 110-112).

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що починаючи з 15.02.2014, в т.ч. станом на 01.09.2014 та на 01.04.2015 (дати підвищення розміру процентної ставки) заборгованість відповідача за кредитом складала 1997,12 гривень, яка станом на 28.02.2017 не змінилася (а.с. 4).

Отже, підвищені проценти (з 01.09.2014 року - 2,9% на місяць (34,80% на рік), з 01.04.2015 року – 3,6% на місяць (43,20% на рік)) до суми заборгованості за кредитом 1997,12 гривень, яка утворилась раніше та в наступному не збільшувалась, не застосовуються. При розрахунку заборгованості за процентами слід використовувати первинно встановлену в договорі базову процентну ставку 2,5% на місяць, що складає 30,00% річних, а висновки суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі, згідно розрахунку заборгованості є помилковими.

Ухвалою від 25.10.2017 за клопотанням відповідача апеляційний суд витребував у позивача детальний розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 31 травня 2014 року по 30 червня 2017 року (з зазначенням суми, на яку нараховуються проценти; процентної ставки; кількості днів, за які нараховуються проценти та арифметичних дій, за допомогою яких визначена сума нарахованих по кожній строчці процентів).

Проте позивач листом від 03.11.2017 № 20171103/0911 (а.с. 134-135 ) повідомив суд про формули нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість та зазначив про те, що надати детальний розрахунок заборгованості не має технічної можливості.

Як вищевказаного листа позивача до квітня 2014 року нарахування процентів здійснювалося за формулою: N*M/365*Y = Z, з квітня 2014 року Банком внесені зміни до Умов в частині розрахунку процентів, які затверджені наказом №СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, та з 05.04.2014 року нарахування процентів на поточну заборгованість здійснювалося за формулою N*M/365*(2 або 1)*Y = Z, на прострочену заборгованість за формулою N*M/365*2*Y = Z.

Згідно наданого позивачем наказу № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 (а.с. 137-138), з 05.04.2014 для ПриватБанка (Україна) при виникненні прострочених зобов’язань нараховуються подвійні проценти на всю суму заборгованості.

Між тим, в Умовах які додані позивачем до позовної заяви, ні подвійний розмір процентів, ні формула нарахування процентів з квітня 2014 року, яка наведена позивачем листі від 03.11.2017 № 20171103/0911, не передбачені.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Банком не надано суду доказів виконання ним вимог п. 1.1.3.2.3 Умов щодо інформування відповідача про зміну з квітня 2014 року формули нарахування процентів.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов за користування Кредитом та ОСОБА_2 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 (а.с. 8 – 31).

Таким чином, проценти за весь час користування кредитом відповідачу мають нараховуватися в розмірі 30,00 % річних за формулою: N*M/360*Y = Z, де N - поточне або прострочене тіло кредиту, М - процентна ставка; 360 – кількість днів у році; Y – кількість днів, за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів, що відповідає пунктам 2.1.1.12.6.3, п. 2.1.1.12.7.3 Умов та Правил користування кредитом та яку позивач застосовував до квітня 2014 року.

Станом на 28.02.2017 заборгованість за кредитом складає - 1 997,12 гривень. Зазначена заборгованість є незмінною з 05.04.2014 і відповідачем визнається.

Саме з 05.04.2014 року позивачем змінена формула нарахування процентів.

Заборгованість відповідача за процентами станом на 05.04.2014 згідно розрахунку позивача складає 80,36 гривень.

Виходячи з того, що станом на 05.04.2014 заборгованість за кредитом складала 1 997,12 гривень, кількість днів за період з 05.04.2014 по 28.02.2017 року складає 1 060 дні, проценти за користування кредитом за період з 05.04.2014 року по 28.02.2017 складають 1 764,12 гривень (1997,12 х 30,00% : 360 днів х 1060 дні).

Тобто, за період з 13.03.2010 по 28.02.2017 заборгованість відповідача за процентами складає 1850,23 гривень (86,11 (80,36+5,75) + 1 764,12).

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі стягненням з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 03 жовтня 2010 року за період з 13.03.2013 по 28.02.2017 в розмірі 1850,23 гривень.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно роз`яснень, викладених в п 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з врахуванням того, що суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов ПАТ КБ «ПриватБанк», з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 гривень 70 копійок.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 червня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості по процентам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 03 жовтня 2010 року в розмірі 22203,11 гривень змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість по процентам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 03 жовтня 2010 року станом на 28 лютого 2017 року в розмірі 1850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) судовий збір в сумі 57 (п`ятдесят сім) гривень 70 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

ОСОБА_4