Справа № 127/22578/14-к Провадження № 22-ц/772/2974/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Голоти Л. О., Зайцева А. Ю.

за участі: секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Апеляційного суду Вінницької області скаргу  Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», заінтересована особа ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Замостянського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3, скасування постанови, зобов’язання  вчинити дії,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на  ухвалу Вінницького міського  суду  Вінницької  області  від 18 жовтня 2017 року,  

в с т а н о в и л а :

17.07.2017 р. ПАТ «Енергобанк» звернулося в суд з зазначеною скаргою та ставило вимогу:  визнати незаконними дії державного виконавця  Замостянського ДВС м. Вінниці  ГТУЮ у Вінницькій області  ОСОБА_4 в частині  винесення 13 вересня 2017 року  постанови про повернення  виконавчого документу,  скасувати вказану  постанову,  зобов’язати державного виконавця відновити виконавче  провадження, провести вичерпний перелік  виконавчих дій  згідно ЗУ "Про виконавче  провадження", постановити окрему  ухвалу  про грубе порушення  державним  виконавцем  вимог законодавства.   В скарзі зазначив, що про  порушення  своїх прав  дізнався 2 жовтня 2017 року з моменту ознайомлення з виконавчим провадженням через  Автоматизовану систему виконавчих проваджень.

Ухвалою Вінницького міського  суду  Вінницької  області  від 18 жовтня 2017 року скаргу ПАТ «Енергобанк» залишено без розгляду з підстав закінчення строку оскарження постанови та відсутністю клопотання про його поновлення.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду,ПАТ «Енергобанк» подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на хибність та передчасність висновків суду, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу  і поставити нову, якою подану ним скаргу задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що про  наявність оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ «Енергобанк» стало відомо 02.10.2017 року після ознайомлення з виконавчим провадженням через  АСВП, апеляційна скарга подана до відділення зв’язку на десятий день – 11.10.2017 року, без порушень вимог ч. 1 ст. 385 ЦПК України. В оскаржуваній ухвалі суддя відраховує початок перебігу строку з 27.09.2017 року, однак висновок суду є хибним: 27.09.2017 року ним було отримано постанову від 04.09.2017 року № 53544369 про арешт майна боржника та заборони оголошення на його відчуження, що підтверджується супровідним листом Замостянського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області, доданим до скарги. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого листа № 127/22578/14 від 12.01.2015 року до ПАТ «Енергобанк» не надходили ні на момент звернення зі скаргою, ні на даний час.

В судове засідання апеляційного суду сторони по справі не зявилися, про день та час розгляду повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали позовної заяви, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду, суддя зазначив наступні підстави: закінчення строку оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та відсутність клопотання про його поновлення. При цьому, виходив з того, що згідно  відмітки про вхідний документ, копію  постанови про повернення виконавчого листа  ПАТ "Енергобанк" отримав  27.09.2017 року, а отже,  строк оскарження  постанови  закінчився 06.10.2017 року.

Однак такий висновок суду є дещо передчасним та суперечить нормам процесуального закону, з огляду на наступне.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст.383 ЦПК України).

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (ч.1 ст.385 ЦПК України).

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2 ст.385 ЦПК України).

Узагальнена касаційною інстанцією практика розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця орієнтує на те, що при вирішенні судом питання, на якій стадії процесу слід залишати скаргу без розгляду, необхідно керуватися такими обставинами. Якщо оскаржуються дії чи рішення з чітко визначеним строком оскарження і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку та відсутнє клопотання про поновлення цього строку, суддя має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі, що відповідає положенням статей  11, 72 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, при цьому заявнику роз'яснюється його право на подання клопотання про поновлення пропущеного строку. Якщо зі скарги чітко не вбачається чи пропущений строк звернення до суду, то суд може вчинити такі процесуальні дії: залишити скаргу без руху та запропонувати заявнику усунути недолік скарги й зазначити з посиланням на відповідні докази дату, коли йому стало відомо про порушення свого права чи свободи.

У разі, якщо подано клопотання про поновлення строку на оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, то у будь-якому випадку це клопотання вирішується в судовому засіданні відповідно до вимог  статті 73 ЦПК. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав ЦПК не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, та розглядає виконання судового рішення як завершальну частину розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом не було достеменно встановлено чи отримував ПАТ «Енергобанк» постанову про повернення   виконавчого документу ВП №53544369 від 13.09.2017 року. З заяви вх. № 2499/5 (а.с. 13) слідує що 02.10.2017 року ПАТ «Енергобанк» звертався до Замостянського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області з вимогою про винесення постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження та винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, 11.10.2017 року за вих. № 2574/5 ПТА «Енергобанк» було подано скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця (а.с.38). В матеріалах справи відсутні будь-які відомості що ПАТ «Енергобанк» відповідно до встановленого Законом України «Про виконавче провадження» було направлено оскаржувано постанову та повернений виконавчий документ.

Звертаючись в суд зі скаргою ПАТ «Енергобанк» вказувало, що про порушення законних прав та інтересів стягувача йому стало відомо з Автоматизованої системи виконавчого провадження 02 жовтня 2017 року, однак такі доводи судом досліджені не були. Натомість суддя помилково вважала, що ПАТ «Енергобанк» отримав оскаржувану постанову 27.09.2017 року: така інформація в матеріалах справи відсутня, а наявний на а.с. 8-10 супровідний лист з відміткою про отримання ПАТ «Енергобанк», судячи з його змісту, свідчить про отримання кредитором постанови державного виконавця від 04.09.2017 року про арешт майна боржника, копія якої додана до супровідного листа та яка не є предметом оскарження.

Отже, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду поданої скарги є необґрунтованим, передчасним, питання пропуску строку на оскарження чи поновлення такого строку в разі його пропуску має вирішуватись в судовому засіданні після відкриття провадження за скаргою.

Разом з тим, вимоги апеляційної скарги про вирішення скарги по суті задоволенню не підлягають, оскільки судом першої інстанції скарга по суті розглянута не була та не приймалося рішення з цього приводу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, скасування ухвали про залишення поданої скарги без розгляду та направлення матеріалів для вирішення питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 4 ч. 2 ст. 307, ст. ст. 311, 313, п. 2 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315,  317,  319 ЦПК України, колегія суддів –

         ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського  суду  Вінницької  області  від 18 жовтня 2017 року скасувати, передати питання про відкриття провадження за скаргою на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча                            підпис                                   ОСОБА_5

Судді:                                           підпис                                   ОСОБА_6

  підпис                                   ОСОБА_7

Згідно з оригіналом

Головуюча суддя                                                           Т. М. Шемета