печерський районний суд міста києва

Справа № 757/653/16-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Гладун Х.А.

при секретарі Василевській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», треті особи: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України, директор Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі - Відповідач, ПАТ «КиївЗНДІЕП»), в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Відповідача від 16.12.2015 р. № 19/к про її звільнення з посади заступника директора з фінансових питань ПАТ «КиївЗНДІЕП» за одноразове грубе порушення обов'язків на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України;

- поновити її на посаді заступника директора з фінансових питань ПАТ «КиївЗНДІЕП» з 16.12.2015 р.;

- стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.12.2015 р. по день поновлення на роботі;

- стягнути з Відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2014 р. наказом в.о. Генерального директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» від 11.08.2014 р. № 05-КС її було поновлено на посаді заступника директора з фінансових питань ПАТ «КиївЗНДІЕП».

В зв'язку із змінами у виконавчому органі 02.03.2015 р. її було переведено на посаду заступника директора з фінансових питань.

16.12.2015 р. Відповідачем видано наказ № 19-к про її звільнення з займаної посади за одноразове грубе порушення обов'язків на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, а з 18.12.2015 р. її було недопущено до робочого місця, що стало підставою її звернення до правоохоронних органів, що зафіксовано останніми за № 87307.

Разом з тим, наказ про її звільнення прийнято в період її тимчасової непрацездатності, оскільки з 16.12.2015 р. по 21.12.2015 р. вона перебувала на лікарняному. Її звільнено з займаної посади без погодження з профспілковим комітетом. З наказом про звільнення її ознайомлено лише 05.01.2016 р.

Також вказує, що про помилкове перерахування коштів іншій особі керівництву Відповідача стало відомо з службової записки ОСОБА_2 від 06.10.2015 р., а відтак граничний строк застосування до неї дисциплінарного стягнення сплинув 06.11.2015 р.

Її наказ про звільнення від 16.12.2015 р. підписаний директором ОСОБА_3 в період його тимчасової непрацездатності (14.12.2015 р. - 25.12.2016 р.)

З посадовою інструкцією її в належний спосіб ознайомлено не було, а згідно положень Статуту Відповідача відповідальність за додержання порядку організації бухгалтерського обліку, складання фінансової та статистичної інформації, а також їх достовірності покладається на Генерального директора (директора) та головного бухгалтера, що включає її відповідальність як заступника директора за фінансову дисципліну.

Внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральної шкоди, що полягає в тому, що її безпідставно було позбавлено права на отримання заробітку, внаслідок чого вона була змушена прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконні дії посадових осіб Відповідача, а саме, погрози та примус до підписання та написання необхідного Відповідачу змісту документів, фізичного недопуску позивач на робоче місце принизили честь, гідність та ділову репутацію Позивачу перед іншими працівниками та відвідувачами підприємства.

В судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Подав письмові заперечення. Зазначив, що звільнення Позивача з займаної посади є законним. Так, підставою звільнення Позивача стало підписання ним як заступником директора з фінансових питань електронним підписом відомостей про перерахування грошових коштів, що була нараховані ОСОБА_4, на картковий рахунок іншої особи (ОСОБА_5.), що є грубим порушенням фінансової дисципліни. Про вчинення такого проступку Позивачем Відповідачу стало відомо із службової записки працівника ОСОБА_4 від 11.12.2015 р., що в свою чергу стало підставою витребування у Позивача пояснень, згідно яких остання заперечила свою провину. Однак, виключно до компетенції Позивача, як заступника директора з фінансових питань, та у якої знаходилися електронний ключ та паролі доступу до клієнт-банку «Приват Банк», входило розпорядження грошовими коштами Відповідача щодо перерахування заробітної плати працівникам. Доводи Позивача, що перерахування коштів ОСОБА_5 було правомірним оскільки, Відповідач мав перед ним заборгованість спростовуються документами бухгалтерії, згідно яких така заборгованість була погашена ще 30.06.2015 р. Доводи позову про необхідність згоди профспілкового комітету на її звільнення є хибними, оскільки Позивача було звільнено з посади заступника керівника підприємства, що такої згоди не потребує. Доводи позову про порушення Відповідачем порядку та строків ознайомлення Позивача з наказом про звільнення спростовуються актами від 16.12.2015 р. про відмову Позивача в ознайомлені з наказом про звільнення та отримання його копії, про відмову в ознайомленні з наказом про застосування дисциплінарного стягнення та її особистими поясненнями. Позивач в належний спосіб не повідомила Відповідача про тимчасову непрацездатність, підтверджуючих документів до цього часу не надала. Крім того, в період тимчасової непрацездатності, а саме, 16.12.2015 р., 17.12.2015 р. перебувала на роботі, а 18.12.2015 р. намагалася потрапити на робоче місце. Після з'ясування обставин перебування Позивача на лікарняному, наказом від 10.03.2016 р. № 65-к до наказу від 16.12.2015 р. № 19-к внесено зміни, згідно яких датою звільнення Позивача слід вважати 05.01.2016 р., про що Позивача було повідомлено листом та запропоновано подати належним чином оформлений листок непрацездатності, що Позивачем проігноровано. Посадові обовязки Позивача регламентовано у контракті від 21.07.2011 р., який діє до 20.07.2020 р. Правомірність дій Відповідача при звільненні Позивача також підтверджується результатами позапланової перевірки Головного управління Держпраці в Київській області, ініційованої самим Позивачем. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в належний спосіб ним не обґрунтовані.

Представник Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України заперечив проти вимог та доводів позовної заяви, просив відмовити в задоволенні позову.

Директор Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 57 даного Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2014 р. у справі №757/24109/13-ц, яке набрало законної сили 26.05.2014 р., Позивача серед іншого поновлено на посаді фінансового директора Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» з 23.11.2012 р.

На виконання вказаного судового рішення в.о. Генерального директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» Наумова О.В. видано наказ від 11.08.2014 р. № 05-КС про поновлення Позивача на посаді фінансового директора ПАТ «КиївЗНДІЕП».

Відповідачем не заперечується, що в зв'язку із змінами у виконавчому органі 02.03.2015 р. Позивача було переведено на посаду заступника директора з фінансових питань.

Наказом директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_3 від 16.12.2015 р. №19-к «Про дисциплінарне стягнення» за результатами розгляду службової записки ОСОБА_4 (щодо невиплати їй в повному обсязі нарахованих товариством сум), встановлено, що заступник директора з фінансових питань ОСОБА_1 перерахувала кошти, які були нараховані для виплати ОСОБА_4 на картковий рахунок іншої особи, що є істотним порушенням фінансової дисципліни.

Вказаним наказом Позивача звільнено з посади заступника директора з фінансових питань на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України з 16.12.2015 р. за одноразове грубе порушення трудової дисципліни (істотне порушення фінансової дисципліни, що призвело до значної шкоди товариству).

Як вбачається з листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва від 17.02.2016 р. № 2782-184, адресованого Відповідачу, в зв'язку з захворюванням Позивачу з 16.12.2015 р. було видано листок непрацездатності АГЧ № 491048, який був закритий 21.12.2016 р. з позначкою «продовжує хворіти», видано направлення на стаціонарне лікування.

Листом КМКЛ № 8 від 22.02.2016 р. № 304 підтверджено факт перебування Позивача на стаціонарному лікуванні у даній медичній установі в період з 22.12.2015 р. по 04.01.2016 р., про що Позивачу було видано листок непрацездатності АС № 861862.

З урахуванням встановлених вище обставин, наказом Відповідача від 10.03.2016 р. № 65-к до п. 1 наказу від 16.12.2015 р. № 19-к внесено зміни щодо дати звільнення Позивача, вважати Позивача звільненим з 05.01.2016 р.

При цьому, слід зауважити, що на час розгляду справи оригінали листків непрацездатності Позивачем Відповідачу так і не представлені.

Таким чином, доводи позовної заяви, що Позивача було звільнено з займаної посади в період його тимчасової непрацездатності є безпідставними.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Законодавство України не визначає поняття одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Це оціночне поняття, і таку оцінку дає власник або уповноважений ним орган. Вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, при яких даний проступок був здійснений, який при цьому було завдано шкоди (або якої шкоди міг би наступити). Грубими, наприклад, треба вважати проступки, які завдали або могли завдати значної матеріальної чи моральної шкоди особистості працівника, виробництва, державі, включаючи й невиконання трудового законодавства, наприклад, істотне порушення фінансової дисципліни, і т. д.

Як вбачається з судового рішення у справі №757/24109/13-ц на посаді фінансового директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» Позивач працював згідно Контракту від 21.07.2011 р., строком дії до 20.07.2020 р.

При цьому, не зважаючи на зміни у виконавчому органі, такий Контракт Сторонами не розривався, не переукладався, а відтак, є чинним. При цьому, будь-яких питань чи непорозумінь під час виконання Позивачем посадових обов'язків вже заступника директора з фінансових питань на підставі вказаного Контракту у нього не виникало. Фактично його обов'язки заступника директора з фінансових питань були аналогічними посадовим обов'язкам фінансового директора ПАТ «КиївЗНДІЕП».

Відповідно до ч. 3 сит. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації правці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Аналіз копії Контракту, укладеного з Позивачем, свідчить про його відповідність вказаним положенням закону.

Відтак, оскільки положення трудового Контракту, підписаного Позивачем містить перелік його посадових обов'язків на посаді заступника фінансового директора ПАТ «КиївЗНДІЕП», окремого обов'язкового ознайомлення з посадовою інструкцією чинним законодавством не встановлено, а тому, доводи позову, що Позивача в належний спосіб не ознайомлено з його посадовою інструкцією, є безпідставними.

Так, положеннями п. 2 Контракту на Позивача при виконанні ним посадових обов'язків заступника фінансового Директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» серед іншого покладено обов'язок контролювати на чолі з головним бухгалтером рухом фінансових ресурсів; вимагати з фінансових служб оформлення в передбачені строки фінансово-розрахункових та банківських операцій з оплати заробітної плати працівникам, перерахування платежів в банківські установи. Директор в межа своєї компетенції має право другого підпису на документах, що відносяться до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи 11.12.2015 р. працівник ОСОБА_4 звернувся до директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» щодо невиплати їй нарахованої заробітної плати в повному обсязі.

З службової записки головного бухгалтер ПАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_2 від 15.12.2015 р., вбачається, що Позивач з березня 2015 р. не передавала головному бухгалтеру ключів та паролів доступу до клієнт-банку «Приватбанк» та особисто здійснювала супроводження перерахування заробітної плати на карткові зарплатні рахунки співробітників у ПАТ «ПриватБанк».

З службової записки заступника головного бухгалтера ОСОБА_6. вбачається, що для виплати заробітної плати по ОСОБА_4 ним було сформовано відомість на виплату грошей № 81 від 22.09.2015 р. в програмі 1С «Бухгалтерія» та передана для зарахування на картковий рахунок в ПАТ «Приватбанк» заступнику директора з фінансових питань ОСОБА_1, оскільки вона не проводить зарахування на карткові рахунки в банківські установи. Для входу в систему клієнт-банк ПАТ «Приватбанк» паролями володіє заступнику директора з фінансових питань ОСОБА_1 і формуваннями відомостями для зарахування на карткові рахунки безпосередньо ОСОБА_1

Вказані обставини Позивачем в належний спосіб не спростовані.

Отже, маючи у розпорядженні паролі доступу в систему клієнт-банк ПАТ «Приватбанк» та будучи наділеним повноваженнями з формування відомостей для зарахування заробітної плати на карткові рахунки працівників ПАТ «КиївЗНДІЕП» Позивач, як заступник директора з фінансових питань, в спосіб проставлення електронного підпису на розрахунковій відомості про заробітну плату 22.09.2015 р. надав розпорядження банківській установі на перерахунок належної до виплати ОСОБА_4 заробітної плати в сумі 7077,14 грн. через відділення Приватбанку у м. Жашків Черкаської області ОСОБА_5, яка на той час будь-яких правовідносин із Відповідачем вже не мала, а заборгованість перед нею була погашена Відповідачем 30.06.2015 р.

Згідно заперечень директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_3 при вирішенні питання про застосування до Позивача такого виду дисциплінарного стягнення ним враховано, що працівник ПАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_4, є особою похилого віку (78 років), 45 з яких вона пропрацювала на ПАТ «КиївЗНДІЕП», і яка через помилку Позивача недоотримала належну їй до виплати заробітну плату та змушена була прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Даний проступок Позивача ним розцінено як грубе порушення фінансововї дисципліни, що завдав значної шкоди Товариству.

Зважаючи на те, що вказаними діями Позивача підривається довіра до керівництва ПАТ «КиївЗНДІЕП», створюється приклад безкарності за порушення конституційних прав і свобод його працівників, зокрема, ОСОБА_4, що свою чергу завдає шкоди престижу керівництва ПАТ «КиївЗНДІЕП», суд знаходить слушними доводи Відповідача в цій частині.

Крім того, за положеннями ч. 2 ст. 41 КЗпП України розірвання трудового договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Згідно ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників тощо.

Отже, займана Позивачем посада заступника директора з фінансових питань згоди профспілкового органу не потребує.

Щодо доводів Позивача, що наказ про його звільнення підписаний директором ПАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_3 в період його непрацездатності, то вказані обставини спростовуються розпорядженням № 1 від 16.12.2015 р. «Про виконання посадових обов'язків», згідно якого ОСОБА_3 став до виконання посадових обов'язків раніше строку закінчення тимчасової непрацездатності, а саме, з 16.12.2015 р., та даними табелю обліку використання робочого часу за грудень 2015 р., згідно яких 16.12.2015 р. він був на роботі.

Доводи позову про порушення Відповідачем порядку та строків ознайомлення Позивача з наказом про звільнення спростовуються актами від 16.12.2015 р. про відмову Позивача в ознайомлені з наказом про звільнення та отримання його копії, про відмову в ознайомленні з наказом про застосування дисциплінарного стягнення та її особистими поясненнями.

Оскільки в ході судового розгляду підстав задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Відповідача від 16.12.2015 р. № 19/к; поновлення Позивача на посаді заступника директора з фінансових питань ПАТ «КиївЗНДІЕП» з 16.12.2015 р. не встановлено, похідні від них позовні вимоги про стягнення з Відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.12.2015 р. по день поновлення на роботі; стягнення з Відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн., задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 41, 43-1, КЗпП України, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», треті особи: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України, директор Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Х.А. Гладун