ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 р.                                                                                 № 2а-5589/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря – Ткач Б.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ВТК «Промтехмаш»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ВТК «Промтехмаш»(далі-Підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі-ДПІ), просить визнати нечинним податкові повідомлення-рішення № 0002242302/0/37601 від 31.12.2010 р. та № 0002232302/0/37600 від 31.12.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно встановлено заниження податку на додану вартість, завищення суми податкового кредиту, збільшення складу валових витрат із заниженням суми податку на прибуток підприємства, оскільки в судовому порядку договори між Підприємством з ПП «Техпром-інвест»та ПП «Бізнесгруп»недійсними не визнавалися, а рішення суду про визнання недійсними державної реєстрації контрагентів чи їх установчих документів відсутнє.

          Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, з огляду на недійсність правочинів, які укладені між позивачем та його контрагентами ПП «Техпром-інвест»та ПП «Бізнесгруп», просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

          Судом встановлено, що Приватне підприємство ВТК «Промтехмаш»зареєстроване 04.04.1996 р. в Виконавчим комітетом Львівської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію від 04.04.1996 р. № 1 415 120 0000 014737, у період що перевірявся було платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією в Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову документальну перевірку Підприємства з питань взаємовідносин з ПП «Техпром-інвест»за період жовтень 2009 року та ПП «Бізнесгруп»за період квітень-травень 2010 року. За наслідками перевірки складено ОСОБА_3 від 23.12.2010 року № 3165/23-2/23966923, в якому встановлено, що Підприємство порушило вимоги п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334 із змінами та доповненнями (далі-Закон №334) та ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України: у 4 кварталі 2009 року зайво включено до складу валових витрат витрати по взаєморозрахунках із ПП «Техпром-інвест»в сумі 25 533,03 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 кв. 2009 р. в сумі 6 383,25 грн. та порушило вимоги п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168): зайво віднесено податок на додану вартість до податкового кредиту у жовтні 2009 року, квітні, травні 2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10 400,31 грн., у тому числі за жовтень 2009 р. на суму 5 106,61 грн., квітень 2010 р. 3 145,70 грн., травень 2010 р. 2 148,00 грн.

На підставі ОСОБА_3 перевірки ДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010р. №0002232302/0/37600, яким Підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 8 936,53 грн. в т.ч. основний платіж в розмірі 6 383,25 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 553,28 грн. та від 31.12.2010р. №0002242302/0/37601, яким Підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 15 600,46 грн. в т.ч. основний платіж в розмірі 10 400,31 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 200,15 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями –рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що між Підприємством та ПП «Бізнесгруп» було укладено договір № б/н від 01.04.2010 р. відповідно до якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, зазначений у відпускних документах.

Як пояснив представник позивача, на виконання умов цього Договору ПП «Бізнесгруп»поставило, а ПП ВКФ «Промтехмаш»придбало товари, а саме: рідина для меблів «Пронто»300, ліхтар електричний, замок навісний ВС-80, віник та мило госп. 200 гр., держак до лопат, брезент в/т, нитка капронова, замок врізний (без серцевини), сердечник до замків, сердечник до замка 9 см 55*35, вимикач. Та виписано податкові накладні № НОМЕР_1 від 07.04.2010 року на суму 18 874,20 грн. та № НОМЕР_2 від 05.05.2010 р. на суму 12 888,00 грн.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП «Бізнесгруп» (декларації з ПДВ за квітень 2010 року від 14.05.2010 р. за № 32977 та за травень 2010 року від 14.06.2010 р. № 37758), Підприємство отримало право на податкову вигоду.

Як вбачається з акта про перевірку Підприємства, при проведенні перевірки позивача ДПІ використано матеріали документальної невиїзної перевірки його контрагента ПП «Бізнесгруп» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 26.11.2009 року по 31.05.2010 року - акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 року №4326/23-4/36828601, яким встановлено, що ПП «Бізнесгруп» за юридичною (фактичною) адресою: АДРЕСА_1 –не знаходиться; для здійснення господарської діяльності ПП «Бізнесгруп» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. В ході перевірки вищезазначеного підприємства встановлено відсутність об’єктів господарювання. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для реалізації відповідної господарської, економічної діяльності.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що між Підприємством та ПП «Техпром-інвест» було укладено договір № 27/10 від 27.10.2009 р., згідно якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, зазначений у відпускних документах. На виконання умов договору ПП «Техпро-інвес»поставило, а ПП «Промтехмаш»придбало товари, а саме: неохлор, круг обрізний ф230, полотно прошивне, рушник вафельний, вентилятор, насос для брудної води, розетка внутрішня, розетка внутрішня 3/3, розетка зовнішня подв., розетка зовнішня один., вимикач внутр. однокл., вимикач вн. подв., ліхтарик акум., замок врізний (без серц.), замок навісний ВС-50, замок навісний ВС-60, замок навісний ВС-70, замок навісний ВС-80, замок навісний Солекс 60, галча, мило госп. 200 гр., віник березовий подовж. Та виписано податкову накладну № 100600001 від 06.10.2009 р. на суму 30 639,64 грн.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП «Техпром-інвест»(декларації з ПДВ за жовтень 2009 року № 98494 від 17.11.2009 р.), Підприємство отримало право на податкову вигоду.

При проведенні перевірки позивача ДПІ використано матеріали документальної невиїзної перевірки його контрагента ПП «Техпром-інвест»- акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 року №2469/23-209/36501076, яким встановлено, що ПП «Техпром-інвест»відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів від ПП «Соламандра та К», ТзОВ «Светс Арт», ПП «Фірма Експрес торг», ТзОВ «Командор центр», ПП «Компанія «Галторгсервіс»та продажу покупцям, в тому числі ПП «Мегасвіт», які фактично не відбувались, у зв’язку з тим, що первинні документи для перевірки не представлено. Крім цього встановлено, що у ПП «Техпром-інвест»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що у даних господарських правовідносинах наявні значні розбіжності між обставинами, повідомленими позивачем та обставинами, встановленими проведеною перевіркою.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначальною підставою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат є факт отримання таких товарів/послуг та безпосереднє використання їх у господарській діяльності підприємства.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Виходячи з вищенаведеного, наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до п.3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладанні удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов’язку сплати податків).

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих ним податкових повідомленнь-рішеннь № 0002242302/0/37601 від 31.12.2010 р. та № 0002232302/0/37600 від 31.12.2010 р.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2011 року.

Суддя                                                               Журомська М.В.

З оригіналом згідно

Суддя                                                               Журомська М.В.