Справа № 2-3936/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року Сімферопольський районний суд у складі головуючого судді Шофаренка Ю.Ф. при секретарі Гриценко К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Добрівської сільської ради про визнання права власності
в с т а н о в и в :
позов мотивований тим, що позивачка, на підставі договору дарування будинку від 06 листопада 2000 р., нотаріально посвідченого 06 листопада 2000 р., та зареєстрованого в Сімферопольському бюро технічної інвентаризації є власником будинку № 23 в пров. Морському с. Лозове Сімферопольського району.
Відповідно до договору у власність перейшов один кам’яний жилий будинок з жилою площею 27,9 кв.м, зазначений в плані під літ «А», з наступними господарськими та побутовими спорудами: «А1» - добудова, «Е» - душ, «Д» - вбиральня, споруди.
Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,050 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. що також належить позивачці на праві приватної власності.
За рахунок власних коштів, власними силами та шляхом залучення сторонніх осіб позивачка здійснила реконструкцію вищезазначеного будинку та господарських будівель, внаслідок якої основний будинок літер. «А» став складатися з жилої кімнати площею 25,3 кв.м та кухні площею 9,0 кв.м, літ. «А1»- з коридору площею 2,5 кв.м (переобладнання), туалету площею 2,2 кв.м. (переобладнання), коридору площею 10,9 кв.м, а також прибудови - коридору площею 5,8 кв.м та прибудови – бані площею 13,0 кв.м., мансарди на літ. «А» загальною площею 29,5 кв.м з житловою кімнатою площею 24,4 кв.м, внаслідок перебудови загальна площа основного будинку становить 93,1 кв.м, в тому числі житлова площа 49,7 кв.м, нежила – 24,4 кв.м.
Також зроблено прибудову у вигляді основної будівлі загальною площею 143,4 кв.м та мансарди над основною будівлею площею 89,1 кв.м, жилою площею 47,5 кв.м, сходів площею 5,5 кв.м, сходів площею 8,0 кв.м, навісу площею 14,6 кв.м з підвалом 14,6 кв.м, навісу площею 7,3 кв.м, терасою площею 14,9 кв.м та балконом площею 5,1 кв.м.
Здійснено будівництво нових господарських будівель для обслуговування основного будинку, а саме: навісу площею 5,1 кв.м, гаражу площею 34,8 кв.м та гаражу площею 74,6 кв.м, бані площею 37,5 кв.м, басейну площею 36,58 кв.м, басейну площею 14,8 кв.м, басейну площею 55,63 кв.м, підпірної стіни площею 29,49 кв.м та навісу площею 16,0 кв.м.
У зв’язку з тим, що під час здійснення будівельних робіт позивачка вийшла за межу належної їй земельної ділянки, що з’ясувалося під час здійснення підготовчих робіт для введення реконструйованого будинку до експлуатації, оскільки загальна площа забудови перевищує розмір належної позивачці земельної ділянки, то вона не може прийняти його до експлуатації. Тому просить визнати право власності на самочинне будівництво, яке здійснено на земельній ділянці, яка їй не належить.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, суду пояснив, що після отримання у власність земельної ділянки її границі були позначені тимчасовим забором , у межах цих границь позивачка самочинно зробила реконструкцію будинку, але пізніше з’ясувалося, що хоча колишній власник, а потім вона і користувалася цією земельною ділянкою, але вона більш ніж було виділено під будівництво житлового будинку, що стало перешкодою у прийнятті самочинного будівництва до експлуатації.
Відповідач в судове засідання не з’явився, в письмовій заяві просить справу розглянути у його відсутність.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України право власності на зведені будівлі, споруди та інше нерухоме майно набуває власник земельної ділянки. При цьому визначено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
За загальним правилом, згідно із частиною другою статті 331 Кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до правила ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає особливий порядок набуття права власності на результат самочинного будівництва, згідно якого на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Суду представлено довідку Добрівської сільської ради яка підтверджує, що самочинне будівництво здійснено на землях запасу житлової та громадської забудівлі, тобто на земельній ділянці, яка не належить позивачці тому, відповідно до ст. 376 ч.5 ЦК, право власності на це нерухоме майно може бути визнано судом, але за умови, що це не порушує право інших осіб.
Суду представлено технічний висновок про результати оцінки об’ємно-планувального та конструктивного рішення садиби № 23 в пров. Морському в с. Лозове-1 Сімферопольського району АР Крим, який виконано спеціалістами Національної академії природоохоронного та курортного будівництва Міністерства освіти та науки України, м. Сімферополь.
Відповідно до висновку домоволодіння, що знаходиться по пров. Морському, 23 в с. Лозове-1 Сімферопольського району АР Крим є завершеним будівництвом об’єктом із достатньою експлуатаційною надійністю основних несучих конструкцій, яка забезпечує безаварійне положення, в тому числі при потенційному сейсмічному впливі інтенсивністю 7 балів.
Об’ємно-планувальне та конструктивне рішення будівлі та планування ділянки забудови відповідає сучасним вимогам чинних будівельних норм та правил. Споруду може бути використано для постійного проживання та ведення господарства в сільській місцевості, наявні всі необхідні інженерні мережі та комунікації (індивідуальне опалення від теплогазогенератора, водопостачання, локальна система каналізації, жилі приміщення будинку обладнані системами кондиціонування). Дозвільні документи на підключення до магістральних мереж електропостачання, водовідведення та газопостачання є. Возведенні монолітні та змонтовані збірні конструкції будинку (фундаменти, несучі стіни міжповерхові перекриття, сходові марші та перемички, стропильні конструкції даху) не потребують додаткових технічних рішень щодо посилення. Загальна кількість будівельно-монтажних робіт дозволяє забезпечити надійність експлуатації будівлі, стан несучих конструкції оцінено як нормальний або задовільний, тобто придатний до експлуатації.
Таким чином, реконструкцію хоча й здійснено без отримання необхідних дозволів та без розробки проектної документації, проте реконструйований будинок із господарськими спорудами по пров. Морському, 23 у с. Лозове Сімферопольського р-ну відповідає будівельним нормам і правилам та не порушує права інших осіб, тому за позивачкою суд визнає право власності на вищезазначене нерухоме майно.
Керуючись ст.ст.375, 376 ЦК України, ст..ст.213-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво:
домоволодіння № 23 в пров. Морському у с. Лозове Сімферопольського району, що складається у літ. «А» з жилої кімнати площею 25,3 кв.м, кухні площею 9,0 кв.м у літ. «А1» коридору площею 2,5 кв.м та туалету площею 2,2 кв.м., коридору площею 10,9 кв.м, коридору площею 5,8 га, бані площею 13,0 кв.м, мансарди над літ «А» площею 29,5 кв.м з жилою кімнатою площею 24,4 кв.м, загальною площею 93,1 кв.м, в тому числі жилою площею 43,7 кв.м, основної будівлі загальною площею 143,4 кв.м та мансарди над основною будівлею площею 89,1 кв.м, жилою площею 47,5 кв.м, сходів площею 5,5 кв.м, сходів площею 8,0 кв.м, навісу площею 14,6 кв.м, з підвалом 14,6 кв.м, навісу площею 7,3 кв.м, терасою площею 14,9 кв.м та балконом площею 5,1 кв.м, бані площею 37,5 кв.м, басейну площею 36,58 кв.м, басейну площею 14,8 кв.м, басейну площею 55,63 кв.м, підпірної стіни площею 29,49 кв.м та навісу площею 16,0 кв.м, навісу площею 5,1 кв.м, гаражу площею 34,8 кв.м та гаражу площею 74,6 кв.м. в цілому.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду, заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів, починаючи з дня проголошення рішення, апеляційна скарга протягом двадцяти днів з дня подачі заяви.
Суддя