ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Житомир

справа № 806/3100/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно з клопотанням ОСОБА_1 від 13.03.2017 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння у користування, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області). Крім того позивач ставить питання про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь Державного бюджету України судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №806/1109/17 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.03.2017 та зобов'язано його повторно розглянути вказане клопотання. Відповідач на виконання зазначеного судового рішення, розглянув клопотання позивача від 13.03.2017, за результатами розгляду надіслав ОСОБА_1 лист, яким йому відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на підставі постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки порядок надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння передбачено ст.123 Земельного кодексу України, а не постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07 червня 2017 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника до суду не направив, подав до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, на основі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення на адміністративний позов, просить відмовити в задоволенні позову. Одночасно подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1В.) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням від 13.03.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння у користування, орієнтовною площею 11 га, із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області). До клопотання долучено: графічні матеріали, копія паспорта та ідентифікаційного коду (а.с. 8).

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач надіслав на адресу позивача лист №Г-3540/0-8508/6-17 від 10.07.2017, в якому повідомив ОСОБА_1 про відмову в задоволенні його клопотання від 13.03.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння у користування, орієнтовною площею 11 га, та запропонував йому визначити строк оренди вказаної у зверненні земельної ділянки та повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою відповідного змісту.

Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №806/1109/17 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.03.2017 та зобов'язано його повторно розглянути вказане клопотання (а.с.6-7).

На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №806/1109/17 відповідач надіслав на адресу ОСОБА_1 лист №Г-3540/0-8508/6-17 від 10.07.2017, в якому повідомив про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто його заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) та роз'яснено позивачу, що земельні ділянки для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами земельних торгів, а також передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки. Цей висновок відповідачем обґрунтовано положеннями Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (а.с.9).

Позивач, не погоджуючись із фактичною повторною відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 34 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Земельний кодекс України), громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності наведені у статті 116 Земельного кодексу України, зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом положень частини 1 і 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно зі абз. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до положень 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду якої уповноважені органи приймають рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. При цьому підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судовим рішенням у справі № 806/1109/17 від 30.05.2017, яке набрало законної сили, встановлено, що 13 березня 2017 року ОСОБА_1 подано до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11 га, із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) на підставі ч.4 ст.122, ч.3 ст.134, ст.123, ст.34 Земельного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті у справі №806/1109/17, суд дійшов до висновку, що відповідачем за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 була надана відповідь у формі листа, при цьому відповідач не надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Також судом зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання позивача від 13.03.2017 повинно було бути розглянуто Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області з дотриманням вимог статті 123 Земельного кодексу України, зокрема із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Натомість лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 10.07.2017 містить вказівку на обов'язок Держгеокадастру та його територіальних органів під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду, у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами земельних торгів, а також передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки. Та як наслідок, висновок про відмову у наданні дозволу.

Також у зазначеному листі відсутні будь-які доводи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо невідповідності земельної ділянки вказаної позивачем вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Викладене свідчить про те, що за результатами повторного розгляду клопотання позивача від 13.03.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області фактично не заперечується те, що ОСОБА_1 разом із указаним клопотанням подано вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України.

Водночас суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, не регулює питання виділення (передачі) землі та не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. Цією постановою будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, зокрема ст. 123, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії внесено не було.

Крім того, слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 набрала чинності 17.06.2017.

У свою чергу, заява (клопотання) позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11 га, із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) зареєстрована в Головному управлінні 13.03.2017.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, як на підставу неможливості надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставними.

Разом з цим суд наголошує, що частиною першою статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 вказано, що верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Завданням адміністративного судочинства, згідно зі ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 2 частини 4 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

У відповідності до пункту 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Водночас суд відмічає, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Беручи до уваги наведене, а також виходячи з меж заявлених позовних вимог і матеріалів справи, та, з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11 га, із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області), у користування.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

На думку суду, в даному випадку втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.

Подібного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12 січня 2017 р. (справа № К/800/21531/16).

Також суд зазначає, що надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою є лише першою стадією в процесі передачі земельної ділянки громадянам у користування відповідно до норм Земельного кодексу України та, відповідно, не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує таке.

Згідно зі ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріали справи доказів понесення позивачем судових витрат не містять.

В силу приписів п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ураховуючи викладене, а також те, що Кодекс адміністративного судочинства України, положеннями якого установлено порядок розподілу судових витрат, зокрема судового збору, між сторонами, не передбачає порядку справляння судового збору у разі задоволення позовних вимог позивача, який не є суб'єктом владних повноважень та звільнений від сплати судових витрат, суд приходить до висновку, що судові витрати за результатами розгляду даної справи стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 23, 94, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,- задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11,0 га, із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) у користування згідно з клопотанням ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено у нарадчій кімнаті 28 листопада 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                             А.В. Горовенко