Справа № 2-25 2007 року
РІШЕННЯ
ім'ям України
05 лютого 2007 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді МовчанаО.Г.
при секретареві Зверевої'Е.С.
за участю: позивачів ОСОБА_1
ОСОБА_2
представників відповідача Супрун І.В.
Петраш В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Василівка справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Пересувна механізована колона № 29» про захист честі та гідності,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Василівського районного суду з позовними вимогами до Дочірнього підприємства «Пересувна механізована колона № 29» про зобов'язання відповідача спростувати свідчення, що паплюжать їх честь та гідність шляхом, східним до засобу розповсюдження неправдивих свідчень та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування морального збитку у розмірі 1 000 гривен, та ОСОБА_1 - 700 гривен.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що в 1984 році ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до «Пересувної механізованої колони № 29» на посаду електрозагозварювальника. Під час роботи позивачу була виділена кімната в гуртожитку ПМК-29, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 12 січня 1994 року позивачу та членам його родини у складі чотирьох осіб було видано ордер НОМЕР_1 на право заселення до кімнати НОМЕР_2 загальною площею 19,40 м2 в будинку АДРЕСА_1. Ордер було видано на підставі рішення НОМЕР_3 виконкому Василівської міської ради від ЗО листопада 1993 року. На підставі вищевказаного ордеру позивач ОСОБА_1 та члени його родини мешкали в даній кімнаті до 11 червня 2003 року. В 1997 році позивач ОСОБА_1 звільнився з ПМК-29. На момент звільнення його загальний стаж роботи на підприємстві склав 13 років. 11 червня 2003 року під час знаходження позивачів у батьків в гостях в м. Мелітополь, закріплена за ними кімната була взламана комендантом гуртожитку ОСОБА_3, а всі речі, які знаходилися в кімнаті, були переміщені в підсобне приміщення, та були заселені інші люди. За наявністю незаконного виселення позивачі зверталися в різні інстанції, в тому числі в Запорізьку обласну державну адміністрацію та до голови правління ЗАТ «Запоріжжяводбуд». Після звернень до вищевказаних інстанцій, директором ПМК-29 Почерніним В.І. була надана відповідь на ім'я обласної держадміністрації та голови правління ЗАТ «Запоріжжяводбуд» від 27 жовтня 2003 року за вихідним номером 243. Зміст вищевказаної відповіді, за ствердженням позивачів, не відповідає дійсності, паплюжить їх честь та гідність, зокрема, лист містить відомості про те, що:
- позивачка ОСОБА_2 відгамселила дільничного, в зв'язку з чим, він подав на
неї позов до суду;
2
позивач ОСОБА_1 не приймав участі у вихованні свого сина - ОСОБА_4, і він буцім то потонув.
Позивачі вважають, що ніхто не надавав повноважень відповідачу втручатися у родинні справи сім'ї ОСОБА_4, збирати відомості та розповсюджувати їх, паплюжуючи родину. В зв'язку з чим позивачі вважають, що відповідач повинен спростувати розповсюджені ним відомості, які не відповідають дійсності та ущемляють честь та гідність шляхом найбільш східним до засобу розповсюдження неправдивих свідчень.
Крім того, позивачі вважають, що їм завдана моральна шкода, яка відобразилася у тому, що вони протягом більш ніж два роки повинні були виправдовуватися за те, чого не здійснювали, що призвело до руйнації зв'язків, що утворювалися роками.
В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі, пославшись на доводи, викладені у позовній заяві, та додані до неї докази. Крім того, позивачка ОСОБА_2 пояснила, що в зв'язку з тим, що на час написання листа, який, на її думку, паплюжить її честь та гідність, вона була неповнолітня, в зв'язку з чим, відповідно до положень ч.4 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності мав початися з дня досягнення нею повноліття. Позивач ОСОБА_1 причини пропуску строку позовної давності не пояснив та не просив про його поновлення. Також ОСОБА_1 пояснив, що відповідач не мав втручатися в особисте життя родини ОСОБА_4 та обговорювати питання щодо наявності заборгованості з енергопостачання та надання інших послуг, оскільки позивачі безпосередньо уклали угоди з організаціями, що надавали послуги.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, мотивуючи тим, що лист, на який посилаються позивачі, написано колишнім керівником ПМК-29. Крім того, написання листа не містило в собі мети поширення неправдивих свідчень щодо позивачів, а мало характер надання інформації підлеглим керівнику ЗАТ «Запоріжжяводбуд», тобто написання листа не передбачало подальшого його оприлюднення. Крім того, представники відповідача пояснили, що лист містить в собі помилку щодо ініціалів ОСОБА_5, замість яких зазначили ОСОБА_2 Зазначена помилка сталася з вини машиністки-друкарки, яка готувала відповідь. Також представники відповідача заперечують проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачами не надані докази щодо порушення життєвих зв'язків та завдання моральної шкоди, що, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, є обов'язковим.
Вислухавши пояснення позивачів, представників відповідача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд приходить до висновку про потребу часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
· відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;
· відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях;
· главами 18 та 19 ЦК України передбачено позовну давність та строки її обчислення;
згідно положень ч.2 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або
3
інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, проте, відповідно до положень ч.З, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;
в судовому засіданні з пояснень позивачів та наданих ними документів встановлено, що керівником ПМК-29 Почернінин В.І. 27 жовтня 2003 року за НОМЕР_4 на адресу Запорізької державної обласної адміністрації та голови Правління ЗАТ «Запоріжжяводбуд» було направлено листа, в якому серед інших відомостей, було зазначено про те, що «ОСОБА_2 побила дільничного, який приніс судовий виклик, в зв'язку з чим працівник міліції звернувся до суду. Крім того, в листі зазначалося, що ОСОБА_1 жодного разу не допустили до своєї кімнати для перевірки електролічильника, оскільки у них була зроблена ліва проводка й вони обігрівалися кустарними електрокамінами. Також вказувалося, що на початку 2002 року вони вигнали свого сина з гуртожитку й він пішов жити до бабусі у ІНФОРМАЦІЯ_2, а перед закінченням школи, він приходив й просив грошей, щоб купувати черевики на випускний, однак ОСОБА_1 вигнав його й не дав грошей. Він пішов на рибалку, щоб заробити грошей й потонув». Зважаючи на вищевикладене, й керуючись положеннями Конституції України, відповідно до яких, людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.З Конституції України) та відповідно до ст.ст.28, 29 Конституції України, кожна людина має право на повагу до її гідності, та право на свободу й особисту недоторканість, ст.З2 Конституції України передбачає, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберігання, використанням та поширенням такої недостовірної інформації, - а отже, з урахуванням інформації, що була зібрана, використана та поширена шляхом викладу у вищевказаному листі, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені права позивачів, гарантовані Конституцією України; з урахуванням обставин справи, положень п.9 ч.2 ст.16 ЦК України та ст.23 ЦК України, суд приходить до висновку про відповідність суми позовних вимог завданій моральній шкоді;
відповідно до положень ч.4 ст.261 ЦК України та ст.267 ЦК України, суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 не порушено строків позовної давності, в зв'язку з чим, заявлені нею позовні вимоги в частині стягнення суми підлягають задоволенню;
відповідно до положень ст.267 ЦК України, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 порушено строки позовної давності, в зв'язку з чим, за відсутністю клопотання про їх відновлення, та наявності заяви відповідача про застосування судом позовної давності, заявлені ним позовні вимоги не підлягають задоволенню;
зважаючи на те, що позивачами не конкретизовані вимоги, яким чином мають бути спростовані відомості, що стали предметом судового розгляду, суд вважає за потрібне в цій частині позовних вимог - відмовити.
4
Питання про судові витрати має бути вирішено в порядку ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.З, 28, 29, 32, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 200, 261, 267, 280 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 30, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Пересувна механізована колона № 29» на користь ОСОБА_2 одну тисячу гривень.
В іншій частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відмовити.
Сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання/апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розряду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області О.Г. Мовчан