УХВАЛА

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 540/7448/21

адміністративне провадження № К/990/39867/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 540/7448/21 за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області № 149-о від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються (ухиляються) від вакцинації проти COVID-19»;

- поновити її на роботі;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області виплатити на її користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Також, у листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області № 149-о від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються (ухиляються) від вакцинації проти COVID-19»;

- поновити її на роботі;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 15 грудня 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення (з урахуванням оплачуваної додаткової відпустки, відповідно до наказу «Про надання додаткової відпустки» № 257-в від 27 жовтня 2021 року та оплачуваних лікарняних листів № 1841221-2003509612-1, № 1841221-2003608554-1, № 1841221-2003767270-1).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області № 149-о від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються (ухиляються) від вакцинації проти COVID-19», в частині, що стосується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поновлено на роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на займаних посадах, відповідно до статті 235 КЗпП України, з 06 листопада 2021 року. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області самостійного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, за період з 06 листопада 2021 року по 26 червня 2023 року (дату винесення даного судового рішення), з урахуванням висновків та правової оцінки суду. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року скасовано та ухвалено постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області № 149-о від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються (ухиляються) від вакцинації проти COVID-19», в частині, що стосується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи у розмірі 74 709,00 грн. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області виплатити на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи у розмірі 46024,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

27 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 540/7448/21. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідач серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу також тим, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, що за змістом відповідає підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 540/7448/21 за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак