АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/4090/17                                                          Головуючий 1-інстанції  - Ізмайлов І.К.

Справа № 644/4639/16-ц                                                                         Доповідач – Карімова Л.В.

Категорія: сімейні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого: Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретарів: Баранкової В.В., Колесник О.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя, визнання недійсним правочину, скасування реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А :

        У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила та просила визнати спільним майном подружжя: автомобіль OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АХС064824 від 09.10.2007 року, квартиру АДРЕСА_1, 76/100 частин якої зареєстровано за ОСОБА_4, а 24/100 частин якої зареєстровано за нею; визнати недійсним правочин, на підставі якого ОСОБА_4 відчужував автомобіль НОМЕР_2; визнати недійсною довідку-рахунок № ААЕ306451, на підставі якої автомобіль OPEL VEKTRA було зареєстровано за ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію автомобіля OPEL VEKTRA за ОСОБА_5; визнати за нею та ОСОБА_4 по 1/2 частині в праві власності на автомобіль OPEL VEKTRA; стягнути з ОСОБА_4 на її (ОСОБА_3Л.) користь 3090,48 грн. - 1/2 частину від 6180,96 грн. коштів, що були сплачені нею за погашення спільної із ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 85029263152 від 26.05.2014 року; припинити право спільної сумісної власності на 76/100 частин та 24/100 частин квартири №93 у будинку№ 14 по провулку Северина Потоцького у м. Харкові та визнати за нею та ОСОБА_4 по 1/2 частині у праві власності на цю квартиру.

       В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 06 жовтня 2001 року по 27 серпня 2015 року перебувала у зареєстрованому ОСОБА_4  Під час перебування у шлюбі спільно за рахунок сімейного бюджету у 2007 році в розстрочку придбано автомобіль OPEL VECTRA 2007 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, який вона оцінює у сумі 200000,00 грн., і який відповідач без її згоди передав у власність у липні 2015 року ОСОБА_5

Крім того в 2011 році вона спільно з ОСОБА_4 придбано квартиру№93 у будинку №14 по провулку Сімнадцятого Партз'їзду (на цей час назва змінена на провулок ОСОБА_6) у м. Харкові, в якій за нею зареєстровано право власності на 24/100 частини, а за ОСОБА_4 - 76/100 частин.

       26 травня 2014 року між нею та банком укладено кредитний договір № 85029263152, за отримані кредитні кошти ними як подружжям придбано побутову техніку, яка залишалася у відповідача і до якої відповідач її не допускав, як і не допускав до квартири, нею особисто з своїх коштів сплачено залишок за кредитним договором з липня 2015 року по грудень 2015 року 6180,96 грн., половину яких на суму 3090,48 грн. вона і просила стягнути з відповідача.

В запереченнях на позовну заяву ОСОБА_5, посилаючись на недоведеність обставин, на які посилається ОСОБА_3, просив відмовити в задоволенні позову щодо визнання недійсним правочину, довідки-рахунку №ААЕ306451 та скасування державної реєстрації за ОСОБА_5 автомобіля OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_1.

23 листопада 2016 року ОСОБА_4Є в особі представника ОСОБА_7 звернувся із зустрічною позовною заявою, яку подалі ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 квітня 2017 року залишено без розгляду.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля OPEL VECTRA OZCF69 2007 року випуску, № двигуна Z16ХЕР20КС7441, № кузову WOLOZCF6971104040, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку ААЕ № 306451 від 14 липня 2015 року, зареєстрованого за ОСОБА_5 11 серпня 2015 року у ВРЕВ №1 ГУМВС України в Харківській області державний номерний знак НОМЕР_3.

       Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4Є по 1/2 частині в праві власності на автомобіль OPEL VECTRA OZCF69 2007 року випуску, № двигуна Z16ХЕР20КС7441, № кузову WOLOZCF6971104040.

       В іншій частині позовних вимог відмовлено.

       Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1010,00 грн.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  26 травня 2017 року визнано недійсною довідку-рахунок № ААЕ306451, на автомобіль OPEL VEKTRA 2007 року випуску, № двигуна Z16ХЕР20КС7441, № кузову WOLOZCF6971104040, на підставі якої за ОСОБА_8 11 серпня 2015 року у ВРЕВ №1 ГУ МВС України в Харківській області зареєстровано зазначений автомобіль з державним номерним знаком АХ6140ЕС.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 травня 2017 рокуоскаржено ОСОБА_3, яка посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольнити її позовні вимоги в цій частині.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірна квартира була придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя та в інтересах сім’ї отже є спільною сумісною власністю подружжя (як 76/100 частин так і 24/100 частин квартири) незалежно від того, на кого зареєстрована відповідна частка. Між нею та ОСОБА_4 жодних договорів щодо поділу спільного майна не укладалось. На підставі спірних договорів купівлі-продажу часток квартири подружжя лише набуло право власності на частки квартири, а не ділила їх.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що факти поділу сторонами побутової техніки в позасудовому порядку не може свідчити про відсутність у ОСОБА_4 обов’язку сплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти, які були сплачені нею в рахунок погашення спільного кредиту за особисті кошти.

Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  26 травня 2017 року сторонами не оскаржено.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовну заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що , автомобіль OPEL VEKTRA 2007 року випуску, № двигуна Z16ХЕР20КС7441, № кузову WOLOZCF6971104040 є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу в порядку вимог ст. 60 СК України. Інші вимоги вважав недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суду не може у повному обсязі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 06 жовтня 2001 року по 27 серпня 2015 року, від якого мають сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано комунальну квартиру № 93, що розташована за адресою: м. Харків, провулок 17 Партз’їзду, буд. 14 та автомобіль OPEL VECTRA 2007 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1.

26 травня 2014 року між ОСОБА_3 та АТ «Ренесанс Капітал» укладено кредитний договір № 85029263152 строком до 27 травня 2016 року на купівлю фотоапарату та телевізору.

Згідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно роз’яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,  вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до. п. 24 вищевказаної постанови не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте під час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою власністю кожного з них.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як вбачається з договору купівлі-продажу 76/100 часток комунальної квартири від 19 липня 2011 року, ВРМ№031455, ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_10 76/100 часток комунальної квартири № 93, що розташована за адресою: м. Харків, провулок 17 Партз»їзду, буд. 14.

Відповідно до п. 7.4 вищевказаного договору, цей договір укладається за попередньою письмовою згодою ОСОБА_3, дружини покупця ОСОБА_4, на придбання нерухомого майна на грошові кошти, які є особистою власністю ОСОБА_4

Як вбачається з договору купівлі-продажу 24/100 часток комунальної квартири від 19 липня 2011 року, ВРМ№031457, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_11 24/100 частки комунальної квартири № 93, що розташована за адресою: м. Харків, провулок 17 Партз»їзду, буд. 14.

Згідно п. 7.4. договору, цей договір укладається за попередньою письмовою згодою ОСОБА_4, чоловіка покупця ОСОБА_3., на придбання нерухомого майна на грошові кошти, які є особистою власністю ОСОБА_3

Оскільки частки у праві власності на спірну квартиру є визначеними та придбані подружжям за особисті кошти кожного з них, комунальну квартиру № 93, що розташована за адресою: м. Харків, провулок 17 Партз’їзду, буд. 14 не можна вважати об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що спірна квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією  договору купівлі-продажу 76/100 часток комунальної квартири № 93, що розташована за адресою: м. Харків, провулок 17 Партз’їзду, буд. 14 від 17.07.2011 року та копією  договору купівлі-продажу 24/100 часток цієї ж квартири від 17.07.2011 року.

Згідно роз'яснень,  викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім»ї.

З матеріалів справи вбачається що 26 травня 2014 року (тобто під час перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_4Є.) між ОСОБА_3 та АТ «Ренесанс Капітал» укладено кредитний договір № 85029263152.

Відповідно до графіку платежів за вищевказаним кредитним договором строк погашення останнього платежу – 27 травня 2016 року.

Шлюб між сторнами розірвано 27 серпня 2015 року.

Таким чином, ОСОБА_3 самостійно було погашено заборгованість за кредитним договором за період з 27 вересня 2015 року по 27 травня 2016 року в сумі 6180,96 грн. у зв»язку з чим з ОСОБА_4 підлягає стягненню ? частина від суми погашеної особисто ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в розмірі 3090,48 грн.

Вирішення ОСОБА_3 та ОСОБА_4Є в позасудовому порядку питання щодо поділу предметів побутової техніки, які були придбані за рахунок вишевказаного кредиту, не звільняє ОСОБА_4 від обов’язку сплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти, які були сплачені останньою в рахунок погашення спільного кредиту за особисті кошти.

У зв’язку з наведеним, висновок районного суду про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 ? частину розміру заборгованості за кредитомє необґрунтованим та зробленим з порушенням норм матеріального права, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 травня 2017 року  в цій частині, та задоволення цих позовних вимог ОСОБА_3

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 травня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від  26 травня 2017 року не оскаржені, тому в апеляційному порядку не переглядались.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313,314,316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 травня 2017 року  в оскаржуваній частині змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5) 3090 (три тисячі дев’яносто) гривень 48 копійок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №85029263152 від 26.05.2014 року.

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від  13 травня 2017 року залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: