Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-16705/09/0570

час прийняття постанови:  

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Чучка В.М.

при секретарі                                                  Каморнікові Д.Ю.

за участю представників: позивача – Ушенко Т.В. (ТОВ «Українській промисловий банк», довіреність від 30.12.2008 року № 9895),  відповідача – Ємельянов С.М. (УПФ України у Ворошиловському районі м. Донецька, довіреність від 27.11.2008 року № 11083/07), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» до Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16.06.2009 р. № 593/02-51/26353084,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» (надалі – ТОВ «Укрпромбанк», позивач) про скасування рішення Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька (далі – УПФУ у Ворошиловському районі міста Донецька, відповідач) № 593/02-51/26353084 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 16.06.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФУ у Ворошиловському районі міста Донецька нараховані ТОВ «Укрпромбанк» штрафні санкції у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, на підставі якого винесене рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, чим порушені приписи Закону України «Про банки та банківську діяльність», а тому заявник просив скасувати цей акт відповідача у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим, що вимоги банку не відповідають приписам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним,  завдають шкоди державі, а тому задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, завданням якого (відповідно до ст. 3 цього ж Указу) є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування. З огляду на викладене органи Пенсійного фонду України віднесені законодавцем до суб'єктів владних повноважень, їх діяльність входить до системи публічно-правових відносин, а тому оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності належить до компетенції адміністративних судів (під якою розуміється підвідомчість справ, що виникають із конституційних, фінансових, податкових, зовнішньоекономічних, промислових, соціальних та інших публічно-правових відносин).

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» є юридичною особою за законодавством України, реєстраційний номер юридичної особи – 10000781859, ідентифікаційний код – 19357325, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Донецька філія ТОВ «Український промисловий банк» не має статусу юридичної особи, ідентифікаційний код 26353084.

Згідно з Повідомленням від 16.02.2004 р., виданого УПФ України в Печерському районі м. Києва, ТОВ «Укрпромбанк» зареєстрований у якості платника страхових внесків до Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 04-39391.

Правлінням Національного Банку України відповідно до норм Закону України «Про банки та банківську діяльність» призначено строком на 1 (один) рік: з 21.01.2009 р. по 21.01.2010 р. тимчасового адміністратора, при цьому з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців: з 21.01.2009 р. по 21.07.2009 р. (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 27.01.2009 р. № 13 (3919).

Відповідно до Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 16.06.2009 р. № 593/02-51/26353084, до ТОВ «Укрпромбанк» застосований штраф за період з 20.05.2009 р. по 25.05.2009 р. на загальну суму 17 862,30 грн., з яких: 850,58 грн. – пеня, 17011,72 грн. – штраф.

Правовою підставою для застосування санкцій виступили приписи п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, фінансові санкцій до банку затосовані УПФУ У Ворошиловському районі у період дії введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Позивачем оскаржувалося спірне Рішення про застосування санкцій у апеляційному порядку до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (скарга від 24.06.2009 р. № 26/1-2718/1) та Голові Правління Пенсійного Фонду України (скарга від 23.07.2009 р. № 26/1-3219), які рішеннями про результати розгляду скарги від 13.07.2009 р. № 10914/08 та від 23.09.2009 р. № 17153/0916, відповідно, залишені без задоволення.

У відповідності до абзацу 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в тому числі є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, інші юридичні особи.

Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону в тому числі є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, позивач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Основною функцією Національного банку згідно зі ст. 99 Конституції України, ст. 6 наведеного вище Закону, є забезпечення стабільності грошової одиниці України, на виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності. У числі інших функцій Національного банку є в тому числі здійснення банківського регулювання та нагляду (ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»).

На підставі ст. 1 цього ж Закону, банківське регулювання – одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд – система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Головною метою та сферою банківського нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів (ст. 55 Закону України «Про Національний банк України», ст. 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; при цьому суд додатково зазначає, що відповідні норми Закону України «Про банки та банківську діяльність застосовуються в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку, при цьому у контексті норм ст. 67 цього ж Закону призначення тимчасової адміністрації є додатковим інструментом банківського нагляду. Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов’язків негайно після прийняття рішення про її призначення.

Відповідно до глави 1 розділу V Постанови Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» (тут і надалі норми даного нормативного акту застосовуються судом в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) процедура тимчасової адміністрації застосовується Національним банком для тимчасового управління банком з метою забезпечення схоронності капіталу й активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану. Національний банк зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію в разі істотної загрози платоспроможності банку (п.п. 1.1, 1.2).

Нормами ст. 79 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 8.3 глави 8 Постанови Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369  передбачено, що  протягом трьох днів після призначення тимчасового адміністратора Національний банк України розміщує інформацію про це в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України»; рішення про призначення тимчасового адміністратора Національний банк України надсилає до головного офісу та до кожного територіально відокремленого відділення банку, філії із зазначенням дати початку здійснення тимчасової адміністрації.

Тимчасову адміністрацію у ТОВ «Кредитпромбанк» призначено Правлінням Національного Банку України строком на 1 (один) рік: з 21.01.2009 р. по 21.01.2010 р., при цьому з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців: з 21.01.2009 р. по 21.07.2009 р. (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 27.01.2009 р. № 13 (3919).

Статтею 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», главою 8 Постанови Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» передбачено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

З огляду на наведені вище нормативно-правові акти слідує, що введення тимчасової адміністрації банку та мораторію на задоволення вимог кредиторів є додатковим інструментом банківського нагляду що випливає з функцій Національного банку України, та яке направлене на відновлення платоспроможності окремого банку в цілях забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи в цілому.

За статею 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Приймаючи до уваги вказане вище, виходячи з системного аналізу ст.ст. 85 та 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також відсутності будь-яких виключень з положень наведених норм Закону відносно заборони нарахування протягом дії мораторію неустойки (в тому числі штрафу та пені), не має правового значення підстава для нарахування штрафу та пені – наявність поточних зобовязань чи тих, які наступили до моменту введення мораторію,  оскільки наведені штрафні санкції за будь-яких обставин не можуть бути нараховані до моменту закінчення мораторію.

Таким чином, Рішення УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 16.06.2009 р. № 593/02-51/26353084 на загальну суму 17 862,30 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки штрафні санкції відповідачем нараховані ТОВ «Кредитпромбанк» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Що стосується відсутності у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключень з застосування штрафних санкцій за прострочення внесення страхових платежів до Пенсійного фонду України суд зазначає, що за даних обставин повинні застосовуватися приписи Закону України «Про банки та банківську діяльність» які є спеціальними у регулюванні даних правовідносин. Таким чином, незважаючи на відсутність у Законі України № 1058 положень про мораторій у банку як підставу для незастосування штрафних санкцій, такі обмеження встановлені Законом України «Про банки та банківську діяльність», а тому повинні враховуватися при правозастосуванні норм п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності свого акту та не надав доказів, які б спростували доводів позивача.

Оскільки адміністративний позов задоволено в повному обсязі та рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує позивачу всі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати – судовий збір у сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» звернувся до суду з позовом про скасування рішення Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька № 593/02-51/26353084 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 16.06.2009 р. – задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька № 593/02-51/26353084 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 16.06.2009 р.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, 15; п/р 2909390020 у Донецькій філії ТОВ «Укрпромбанк», МФО 335924, код ЄДРПОУ 26353084) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн., 40 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 18 листопада 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 23 листопада 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          Чучко В.М.