Заводський районний суд м. Миколаєва

м. Миколаїв, вул. Радісна, 3, 54020, (0512) 47-80-02

2-637/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2010 р. Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Кваші С.В.

при секретарі - Вдовиченко І.С., Демянюк I.A.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, кредитної спілки «Надія», за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору, визнання права власності на квартиру та зустрічним позовом кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4JI. звернулася до суду із позовом, яким з врахуванням подальших уточнень, просила визнати недійсним договір від 27.12.2005 р. з додатковими договорами, яким ОСОБА_2 передав в іпотеку кредитній спілці «Надія» АДРЕСА_1, визнати квартиру спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2, визнати за нею право власністю на квартиру, врахувавши компенсацію зроблену нею ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 71898,50 грн. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 1974 р. по 1991 р. перебувала у шлюбі із ОСОБА_2, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, але до січня 2007 р. проживала із відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. В 2003 р. позивачка та її син продали належну їм нерухомість й на виручені кошти на ім’я ОСОБА_2 купили спірну квартиру, на яку, як вважає, поширюється режим спільного сумісного майна подружжя. У серпні 2007 р. ОСОБА_2 отримав від неї компенсацію за свою частку квартири, а в жовтні 2007 р. виїхав до Ізраїлю, де за її відомостями, помер. Договір іпотеки укладений був укладений без її та сина згоди, на якість незрозумілі цілі, чим порушив її право на частку у спільній сумісній власності.

В свою чергу, кредитна спілка «Надія» звернулася до суду із позовом, яким просила звернути стягнення на предмет іпотеки, яка належить ОСОБА_2- АДРЕСА_2 на підставі договору від 27.12.2005p.,встановити спосіб реалізації предмету іпотеки, і виселит мешканців, які в ній проживають. Позов обґрунтований тим, що договір іпотеки укладений в нотаріальній формі в забезпечення кредитного договору від 26.12.2005 p., протягом 2005 -2007 р. ОСОБА_2 позичив грошову суму у 150000 грн.

Умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконує, через що загальна сума заборгованості станом на травень 2009 р. складає 596784,25 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2009 р. позов ОСОБА_1 та позов кредитної спілки «Надія» об’єднано в одне провадження.

В судовому засіданні позивачка та її представник пред’явлені позовні вимоги підтримали, позов кредитної спілки «Надія» не визнали. ОСОБА_1 пояснила, що восени 2007 р. ОСОБА_2 виїхав до Ізраїлю, де у 2008 p., як їм стало відомо з телефонного повідомлення, помер в м. Ашкелон, проте жодних документів на підтвердження цього у неї немає. Наголошують що досі право власності ОСОБА_2 є чинним.

Представник кредитної спілки «Надія» позовні вимоги ОСОБА_6 не визнав, свій позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився.

ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав, позовні вимоги кредитної спілки «Надія» не визнав.

Суд вислухавши доводи представників, ОСОБА_1, пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, а позовні вимоги кредитної спілки «Надія» належить задовольнити частково.

Так, судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 був розірваний 10.12.1991 р., про що відділом ЗАГС м. Мурманська видано свідоцтво (а.с.6).

16.11.1975 р. у шлюбі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 (а.с.12)

На підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2003 р., р. №4334, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_2 придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_3. Даний договір зареєстрований у Миколаївському БТІ (а.с.7-10).

Згідно кредитного договору № 34 від 26.12.2005 р. (а.с.28-31) укладеного між кредитною спілкою «Надія» (позичкодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), останній отримав грошові кошти в сумі 60000 грн. на ремонт квартири строком до 26.12.2007 р. зі сплатою 0,167% від суми за кожен день користування ним. ОСОБА_2 зобов’язався передати у заставу кредитній спілці АДРЕСА_4 (п.1.1.;2.3;3.1;4.1.1.1.).

Підставою для звернення стягнення на майно є недотримання строків повернення кредиту або невиконання відповідних вимог спілки (п.7.2.1 та 7.2.2).

Згідно видаткового касового ордеру №366 від 27.12.2005 р. ОСОБА_2 суму кредиту у 60000 грн. отримав (а.с.33).

27.12.2005 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_13, р. за №4311, посвідчено договір іпотеки АДРЕСА_5, укладеного між кредитною спілкою «Надія» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) у забезпечення зобов’язань за кредитним договором №34 від 26.12.2005 р. Відповідно до тексту договору квартира оцінена у 120000 грн. (п.1.4). ОСОБА_2 гарантував - що квартира належить йому на законних підставах і є його власністю (п.2.1.1), квартира вільна від будь-яких зобов’язань (п.2.1.3), на момент укладання даного договору предмет іпотеки не має обтяжень, не існує ніяких прав та вимог інших осіб на предмет іпотеки, у т.ч. тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, спору про нього немає (п.2.1.9), укладанням договору не порушуються права третіх осіб, у т.ч. неповнолітніх, вказана квартира не придбана в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї (п.2.1.11), у вказані квартирі ніякі особи не зареєстровані та не проживають, іпотекодавець зобов’язується не реєструвати у вказаній квартирі будь-яких осіб на період знаходження квартири в іпотеці (п.2.1.12), звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або іншим шляхом (п.5.4). ОСОБА_2 нотаріусом відповідно до п. 7.1. договору були роз’яснені положення ст. 203 ЦК України, ст.37, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 74 СК України, ст. 405, 822 ЦК України і йому стверджував, що не помиляється щодо обставин, які мають істотне значення, не вводять один одного в оману, цей договір не вчиняється проти справжньої волі сторони, не вчиняється під впливом тяжкої обставини, не є фіктивним або удаваним, дієздатність сторін не обмежена. В цьому ж договорі нотаріусом викладена заборона відчуження квартири у відповідності до ст.73 Закону України «Про нотаріат» (а.с.34-36).

На теперішній час ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у спірній квартирі(а.с.).

В подальшому, ОСОБА_2 та кредитною спілкою було укладено додаткові договори до кредитного договору №34 від 26.12.2005 р. про збільшення розміру кредиту: №1 від 31.07.2006 р. - 85000 грн. (37); №2 від 04.12.2006 р. - 115000 грн. (41); №3 від 17.04.2007 р. - 150000 грн. (а.с.39)

В іпотечний договір від 27.12.2005 р. у зв’язку із зміною (збільшенням) суми кредиту були внесені відповідні зміни додатковими договорами від 03.08.2006 р. (а.с.38), 07.12.2006 р.(а.с.42); 18.04.2007 р. (а.с.40).

Грошові кошти у повному обсязі ОСОБА_2 отримані (а.с.46-48).

10.08.2007 р. ОСОБА_2 оформив нотаріальну заяву, про те, що він отримав від ОСОБА_1 вартість 1/2 частки квартири № 22 по вул. Генерала Карпенка. 42 в м. Миколаєві у 7189,50 грн..

Свідок ОСОБА_7, заступник голови правління кредитної спілки «Надія», пояснила що ОСОБА_2 пояснював, що квартира його, вважає що його близькі повинні були знати про укладання кредитного договору і вона особисто говорила про це сину - ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є подругою сім’ї ОСОБА_3, спірну квартиру позивачка із ОСОБА_2 придбали спільно для сина, робили в ній ремонт, чому квартира була оформлена на ОСОБА_2 не знає.

Свідок ОСОБА_14, яка мешкає у АДРЕСА_6, пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 говорили їй, що кв. № 22 купили для сина, спільно робили в ній ремонт.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

В обґрунтування свого твердження що спірна квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2, позивачка посилається одночасно на ст. 22 КпШС та ст. 74 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Сімейного кодексу України він набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України. ЦК України набрав законної сили з 01.01.2004 р. згідно п. 1 своїх Прикінцевих та перехідних положень.

У відповідності до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Стаття 22 КпШС передбачала, що спільною сумісною власністю є майно нажите подружжям за час шлюбу і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, на 01.12.2003 р. (час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири) діюче сімейне законодавство не надавало факту проживання чоловіка та жінки однією сім’ї без шлюбу юридичного значення для набуття спільної власності та визначення її форми.

Тому посилання ОСОБА_1 на те, що на АДРЕСА_7, яке було придбано ОСОБА_2 01.12.2003 р. поширюється режим спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі є помилковими та не відповідають закону.

До того ж суд звертає увагу, що жодного доказу на підтвердження своєї участі в придбанні квартири позивачка всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України суду не надала і за власним визнанням була пенсіонеркою.

При укладанні 27.12.2005 р. договору іпотеки нотаріусом ОСОБА_2 роз’яснені положення, у т.ч. ст. 74 СК України, і той погодився що інтересів будь-якої третьої особи цей договір не порушує, квартира не придбана за спільні кошти членів сім’ї або в результаті спільної праці.

Договір купівлі-продажу квартири від 01.12.2003 р., кредитний договір №34 від 26.12.2005 р. з додатковими договорами, договір іпотеки від 27.12.2005 р. з додатковими договорами на теперішній час є чинними та не оскаржені.

Ці документи є належними та допустимими доказами на спростування тверджень позивачки про те, що спірна квартира є спільним сумісним майном.

Відсутність права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, позбавляє позивачку права пред’явлення вимоги про визнання іпотечного договору від 27.12.2005 р. недійсним і права на визнання власності на дану квартиру в цілому за рахунок вже сплаченої ОСОБА_2 компенсації

Існування заяви ОСОБА_2 від 10.08.2007 р. про отримання від ОСОБА_1 компенсації за 1/2 частку квартири юридичного значення для вирішення спору згідно наведених норм закону немає.

Тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо позову кредитної спілки «Надія», то суд виходить з наступного.

Підставою вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно позивач вказав пункт 6.2.1. кредитного договору № 34 від 26.12.2005 р. (а.с.28-31) укладеного між кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_2, яка передбачає, що в разі порушення позичальником строку повернення кредиту більш ніж на 5 днів від 26.12.2007 р. кредитна спілка має право відшкодувати суму неповерненого кредиту, несплачених процентів за користування ним й нараховані штрафні санкції, а також звернути стягнення на заставлене у відповідності до даного договору майно.

Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки від 27.12.2005 р. посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_13, р. за №4311 іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки й витрати не будуть сплачені у строк встановлені кредитним договором.

Згідно п. 5.2. договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов’язків встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Дана умова договору узгоджується з положеннями ч. 1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконані, за ним станом на 12.05.2009 р. рахується борг у 596784.25 грн. (заборгованість за кредитом, неустойка).

Таким чином, законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, на думку суду, в даному випадку наявні.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Суд вважає за можливе визначити спосіб реалізації у вигляді реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Проте не підлягають задоволенню вимоги кредитної спілки про виселення мешканців з квартири АДРЕСА_3.

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, кредитна спілка не додержалась вимог закону щодо досудового врегулювання, що є обов’язковою передумовою для звернення до суду з вимогою про примусове виселення мешканців предмета іпотеки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5-8, 10-11, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, кредитної спілки «Надія» про визнання недійсним іпотечного договору, визнання права власності на квартиру відмовити.

Позовні вимоги кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з квартири задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №3411 від 27.12.2005 р., а саме - на однокімнатну квартиру АДРЕСА_8, загальною площею 37,80 кв.м. і житловою площею 19,70 кв.м., що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_12 01.12.2003 р. за р. №4334.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки у вигляді реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів

У задоволенні решти позовних вимог кредитної спілки «Надія» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку та строки, визначені ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя Заводського

районного суду м. Миколаєва С.В.Кваша