Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 5009 / 09 Головуючий у 1 інстанції: Огієнко Н.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
25 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна . В позовній заяві зазначав, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 11.11.2005 року, шлюб розірвано 19.08.2008 року. За час спільного проживання відповідачка запропонувала продати Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала його матері та була придбана його матір’ю для його проживання. Він продав будинок за 18000 грн. та 12000 грн. вклав в проведення газу в будинок відповідачки. Вона обіцяла оформити на нього квартиру, оскільки він віддав їй гроші, однак згодом оформила квартиру на свого сина. З березня по грудень 2007 року він працював в Москві та всі гроші привозив у сім’ю. За час знаходження у шлюбі вони разом придбали наступне майно: ворота, паркан, проведення опалення в будинок, холодильник, пральну машину, всього майна на суму 21740 грн., з цих грошей 12000 грн. його особисті. Вважає, що відповідачка повинна повернути йому майна на суму 16870 грн. Оскільки відповідачка добровільно не бажає розділити спільно нажите майно, просив розділити майно, яке зазначено в позові та стягнути з відповідачки судові витрати.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив залишити в користуванні ОСОБА_2 газове опалення домоволодіння, ворота та паркан, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 і зобов’язати відповідачку виплатити йому грошову компенсацію в розмірі 13870 грн., в частині поділу холодильника та пральної машинки від позовних вимог відмовляється.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено.
Залишено в користуванні ОСОБА_2 газове опалення домоволодіння, ворота та паркан, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. у зв’язку з неподільністю речей цього майна суму у розмірі 13497 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 державне мито в доход держави в розмірі 219 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. витрати на правову допомогу в розмірі 900 грн., судові витрати в розмірі 81 грн. та витрати на проведення експертиз 1800 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 308 ЦК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1. та стягнувши на його користь з відповідача ОСОБА_2 грошової компенсації за Ѕ частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції правильно застосував положення ст. ст. 60, 70, 71 СК України, ст. ст. 183, 368 ЦК України та виходив з того, що в період перебування у шлюбі – з 11.11.2005 р. по 19.08.2008 р. – сторони проживали в будинку АДРЕСА_2 Запорізької області, який належить ОСОБА_2, здійснили його газифікацію вартістю 15670 грн. та встановили за місцезнаходженням цього будинку нові ворота і паркан вартістю 11325 грн.
Так, згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, що співпадає з положеннями частини 3 статті 368 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований у будинку АДРЕСА_2 з 15.09.2005 року (а. с. 7), проживав в цьому будинку разом зі своєю дружиною – ОСОБА_2 Проектну документацію для газифікації цього будинку замовляв позивач ОСОБА_1., у травні 2006 року за його заявою та у відповідності до проекту за зазначеною адресою виконано монтажні роботи, замовником монтажу теж був ОСОБА_1. Згідно дозволу на проведення врізки, наданої ОСОБА_1., було проведено пуск газу та наладку, введення в експлуатацію газових приладів в цьому будинку, 09.10.2006 р. між ОСОБА_1. та ВАТ „Запоріжгаз” укладено Договір про надання послуг газопостачання № 13125 (а. с. 120).
Таким чином, суд дійшов правильного висновку щодо визначення витрат на газифікацію будинку та на придбання газових приладів у якості вартості спільного майна подружжя.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ЦПК України було досліджено обставини справи стосовно спорудження воріт та паркану, розташованих за адресою: вул. Червоних Партизан, буд.17 в м. Оріхів Запорізької області, а тому висновок суду першої інстанції щодо віднесення вартості воріт та паркану та вартості робіт з їх встановлення до обсягу спільного майна подружжя відповідає як обставинам справи, так і вимогам закону.
Також є вірним висновок суду стосовно того, що газове опалення будинку, ворота та паркан є неподільними речами, оскільки частиною 2 статті 183 ЦК України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до частини 2 статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, а відтак висновок суду щодо залишення в користуванні ОСОБА_2 приладів газового опалення, воріт та паркану домоволодіння не суперечить вимогам закону, відповідає обставинам справи та фактично не порушує права відповідача ОСОБА_2
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення, стягнувши на користь позивача з ОСОБА_2 Ѕ частину вартості спільного майна подружжя.
Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд неправильно застосував норми матеріального права, визнавши спірне майно неподільною річчю. При цьому апелянт вважає, що суд повинен був визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу та залишити майно в їх спільній частковій власності, не стягуючи Ѕ частку вартості цього майна з відповідача, яка не надавала згоди на це.
Проте, ці доводи апеляційних скарг полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності застосування судом норм процесуального права в частині стягнення судових витрат на користь позивача спростовуються наявними в матеріалах справи документально підтвердженими судовими витратами, які поніс позивач – на а. с. 10-11 є ордер адвоката та квитанція щодо отримання адвокатом від ОСОБА_1. 900 грн. – за складення позовної заяви та за участь в справі, а на а. с. 103-104 є квитанції про оплату позивачем витрат на проведення судово-технічної експертизи.
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: