Справа №2-571/2009

Категорія 20

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  16 листопада 2009 року                                                       м. Житомир

Богунський  районний  суд  міста  Житомира

в складі :  головуючого -  судді Коломієць О.С.

секретаря с/з Дехтієвська Т.О., Андрушко І.С.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за  позовом

  ОСОБА_1

до  Житомирської міської Ради, ОСОБА_2

про  визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсними , -

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що він з 03 березня 1983 року, згідно письмової заяви ОСОБА_3, зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. В жовтні 2007 року позивач вирішив здійснити приватизацію спірної квартири, проте виявилось, що дана квартира 10.10.2000 року була приватизована ОСОБА_3 і 28.11.2000 року 21/100 ід. частин цієї квартири були подаровані ОСОБА_2. Таким чином, в жовтні 2007 року позивач дізнався про порушення свого права проведеною приватизацією. Враховуючи, що на момент проведення приватизації ОСОБА_3 позивач постійно проживав в спірній квартирі,    відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» повинен був також приймати участь у її проведенні, просив визнати недійсними свідоцтво про право власності на  АДРЕСА_1 від 10.10.2000 року за № 36967 та договір дарування від 28.11.2000 року, який укладений на ім'я ОСОБА_2, оскільки він є похідним від проведеної незаконної приватизації.    

 Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з тих же підстав. Позивач зазначив, що він був зареєстрований в спірній квартирі по договору піднайму. В ІНФОРМАЦІЯ_2 р. після смерті тітки ОСОБА_4, яка була наймачем спірної квартири, позивач подав документи на відкриття особового рахунку на своє ім'я, проте йому було відмовлено.  

 Представник відповідача, Житомирської міської Ради, вважає, що підстав для задоволення позов немає. Приватизація спірного житла була проведена відповідно до чинного законодавства, відповідач проживав і був зареєстрований в спірному житлі по договору піднайму, а тому і не повинен був приймати участь у приватизації.  

 Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, вважає, що договір дарування не повинен бути визнаний недійсним, оскільки в 2000 році вона не знала, що  позивач також мав право на спірне житло. Після перерви в судове засідання не з'явилась, з невідомих суду причин. Заяву про зміну свого місця проживання суду не подавала. За таких обставин, суд, відповідно до ст.ст. 77, 169 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_2    

  Представник третьої особи, КВЖРЕП № 5 м.Житомира, вважає, що підстав для задоволення позову у суду немає. Після перерви в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Справа слухалась у його відсутності, відповідно до ст. 169 ЦПК України.    

  Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

   В судовому засіданні було встановлено, що 26 лютого 1983 року між ОСОБА_4, яка була наймачем АДРЕСА_1 АДРЕСА_1, та позивачем ОСОБА_1  був укладений договір піднайму вищевказаної квартири строком на один рік (а.с.93). ОСОБА_4 була дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 12.09.1980 р. (а.с.91). ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в спірній квартирі в якості члена сім'ї наймача (а.с.105). Крім того, 23 лютого 1983 року ОСОБА_3 написав заяву на ім'я начальника КВЖРЕП № 5 в якій не заперечував проти реєстрації в спірній квартирі позивача ОСОБА_1 (а.с.53). ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 (а.с.92).

 10 жовтня 2000 року відділ приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради видав ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1. Квартира була приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.52). Свідоцтво було видано на підставі розпорядження органу приватизації, інших документів та довідки про склад сім'ї наймача квартири та займані ним приміщення, яку видав КВЖРЕП № 5 м.Житомира (а.с.79-82). Згідно даної довідки, наймачем АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, крім нього в квартирі зареєстрований по договору племінник ОСОБА_1.

 28 листопада 2000 року 21/100 ід.ч. спірної квартири була відчужена ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 за договором дарування (а.с.51). 24 березня 2008 року виконком Житомирської міської ради видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 (а.с.76).

 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 472 (а.с.55). Спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 Другою Житомирською державна нотаріальною конторою не заводилась, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (а.с.113,114).  

 Відповідно до ст.ст. 91, 97 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення. Жиле приміщення здається в піднайом без зазначення строку або на визначений строк. Після закінчення строку договору піднайму піднаймач не вправі вимагати відновлення договору і на вимогу наймача зобов'язаний звільнити займане приміщення. У разі відмовлення звільнити займане приміщення після припинення договору піднайму піднаймач і члени його сім'ї підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

  Договір найму спірної квартири був заключний на один років, проте після спливу терміну дії даного договору (в березні 1983 року) ОСОБА_1, ОСОБА_4, а після смерті і її чоловік ОСОБА_3, який фактично став наймачем спірної квартири (відповідно до ст. 106 ЖК України), що не заперечувалось сторонами по справі, не ставили питання про його розірвання, сторони фактично продовжували його виконувати –  позивач ОСОБА_1 проживав в спірній квартирі,  ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 з заявами до позивача про звільнення житла та з позовом про його виселення не зверталась. З урахуванням викладеного, суд вважає, що договір піднайму було продовжено на невизначений строк за угодою між наймачем та піднаймачем.  

         Відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п.п. 2, 5 «Положення про передачу квартир (будинків) у власність громадян», яке затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992р. № 56 (зі змінами) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію Закону, тобто на 22 липня 1992 року.

         Враховуючи, що позивач членом сім'ї наймача спірної квартири, з урахуванням представлених доказів, ніколи не був, проживав в спірній квартирі на умовах договору піднайму, самостійного права на займане жиле приміщення не набув, незалежно від тривалості проживання в ньому (ст. 99 ЖК України), а тому приватизація спірної квартири в 2000 році була проведена у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». З урахування вищевикладеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову про визнання недійсними свідоцтва про право власності на  АДРЕСА_1 від 10.10.2000 року за № 36967 та договору дарування від 28.11.2000 року, який укладений на ім'я ОСОБА_2, за безпідставністю позовних вимог.

        Керуючись ст.ст. 91, 97, 99, 106 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 10, 11, 60, 77, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської міської Ради, ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсними відмовити за безпідставністю.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду поданої протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги поданої протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

          Суддя: