ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2006 р. 16-15 Справа № АС-13/235-06
вх. № 6320/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін позивача - Котляр А. О., дов. б/н від 23.02.06 р.,
відповідача - Барабицька Я. М., дов. № 2697/9/10-025 від 17.10.05 р.
по справі за позовом ДП "Харківський завод транспортного устаткування" м. Х-в
до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харків
про скасування повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування”, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова № 0003521701/0 від 29.11.05 р., № 0003521701/1 від 30.12.05 р. та № 0003521701/2 від 28.02.06 р. як неправомірні, посилаючись на положення законів України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на узгоджений характер зобов’язань, результати перевірки.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 17.11.05 р. невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів за 2004 р. За результатами перевірки перевіряючими були виявлені факти несвоєчасної сплати податку по зобов’язанням, самостійно визначеними платником в розрахунках (перелік поданих до ДПВ розрахунків податку та дані про сплату зобов’язань наведені на стор. 3 акту перевірки, який залучений до матеріалів справи). У зв’язку з виявленими порушеннями відповідачем було прийняте оскаржене в даному провадженні податкове повідомлення-рішення № 0003521701/0 від 29.11.05 р., яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та самохідних машин та механізмів на 457 та на 798 календарних днів (50%) були застосовані штрафні санкції в розмірі 3149,28 грн. в порядку, передбаченому п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Надані сторонами документи свідчать про те, що підприємство скористалося правом адміністративного оскарження і направило до відповідача первинну скаргу від 16.12.05 р., яка була розглянута і по ній було прийняте рішення від 27.12.05 р. та скарги від 12.01.06 р. та від 23.01.06 р. до ДПА харківської області, за результатами розгляду яких було прийняте рішення від 22.02.06 р.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи рішень, первинна скарга платника відповідачем залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням даного рішення відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0003521701/1 від 30.12.05 р. з тим ж сумами нарахування, що і в оскарженому.
В рішенні за результатами розгляду повторної скарги керівником ДПА Харківської області скарга була задоволена частково, а оскаржені податкові повідомлення-рішення скасовані в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2504,95 грн. За таких обставин, зважаючи на приписи п. 6.4.1 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкові повідомлення-рішення № 0003521701/0 від 29.11.05 р. та № 0003521701/1 від 30.12.05 р. вважаються відкликаними і у позивача не було законних підстав включати вимоги щодо їх скасування у позов.
За таких обставин позов в цій частині заявлений без належних підстав, а тому задоволенню не підлягає.
Як свідчать надані позивачем документи, з урахуванням рішення ДПА Харківської відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0003521701/2 від 28.02.06 р., яким до позивача застосовані штрафні санкції (50%) в сумі 644,23 грн.
Суд вважає необхідним відмітити, що норма, в порядку якої відповідачем були застосовані фінансові санкції (п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), встановлює, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому Законом передбачено (п. 5.1 ст. 5), що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. В п. 5.3.1 ст. 5 Закону встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
З урахуванням строків подачі податкових декларацій вищевказаним Законом визначено такі граничні строки сплати податкових зобов’язань: протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Слід відмітити, що порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів визначений Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”. В цьому Законі визначено, що у порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
В ст. 5 цього Закону передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
У розрахунку, наведеному в акті перевірки відповідачем вказані граничні строки сплати зобов’язань за період, що перевірявся, але визначення цих строків здійснено без врахування положень вищенаведеного Закону. Таким чином, не передбачається сплата штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому п.17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за прострочення встановлених строків сплати податку з власників транспортних засобів, оскільки ці граничні строки встановлені не вказаним Законом, а спеціальним Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.
Таким чином, застосування фінансових санкцій в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зроблене всупереч положенням цього Закону, а тому є неправомірним.
Також позивачем до позову надані документи, які свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.02 р. по справі № Б-19/226-02 було порушене провадження по справі про визнання Державного комунального підприємства „Харківський завод транспортного устаткування” та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з розрахунку, наведеному в акті перевірки, відповідачем штрафні санкції були застосовані також за порушення строків сплати зобов’язань по даному податку, які були визначені розрахунком від 07.05.01 р., тобто у період, що передував порушенню провадження про визнання підприємства банкрутом. Але відповідачем не був врахований при цьому запроваджений мораторій щодо виконання зобов’язань перед кредиторами та застосування штрафних санкцій щодо таких зобов’язань (в тому числі і перед бюджетами).
Ухвалою від 19.05.03 р. по даній справі були задоволені клопотання про проведення процедури санації. Дана ухвала не містила приписів щодо скасування мораторію. Ухвалою суду від 09.12.04 р. була затверджена мирова угода і провадження по справі припинено.
Таким чином, дія мораторію продовжувалася з 23.12.02 р. по 09.12.04 р.
Зважаючи на те, що згідно зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін „мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається в цьому Закону у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі Господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються. (Постанова Верховного Суду України від 28.09.04 р. по справі № 24/127).
Таким чином оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0003521701/2 від 28.02.06 р. прийняті всупереч приписам чинного законодавства, з перевищенням повноважень та здійснений розрахунок фінансових санкцій не відповідає фактичним обставинам, а тому не є законними. За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 79, 94, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення-рішенняДПІ Червонозаводського району м. Харкова № 0003521701/2 від 28.02.06 р. В решті вимог в позові відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування " (код 14309764, 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, п/р 260083073077 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) 3, 40 грн. судового збору.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлений 25.07.06 р.
Суддя Водолажська Н.С.