ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 918/405/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Березнівське лісове господарство"

на рішеннягосподарського суду Рівненської області від 07.08.2017 р. (суддя: Войтюк В.Р.)

та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. (судді: Павлюк І.Ю., Демидюк О.О., Демянчук Ю.Г.)

у справі№918/405/17 господарського суду Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

доДержавного підприємства "Березнівське лісове господарство"

простягнення 48 215 грн. 00 коп.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" (далі - відповідач) про стягнення 48 215 грн. 00 коп. неустойки за неправильно визначену масу вантажу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.08.2017 р. у справі №918/405/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 48 215 грн. 00 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Так, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що позивачем доведено факт неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, у зв'язку з чим стягнули з останнього неустойку в розмірі п'ятикратної провізної плати, як це передбачено параграфом 1 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС).

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Березнівське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р., рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вважає, що норми СМГС, в цілому, та параграфу 1 ст. 16 СМГС, зокрема, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, заявник касаційної скарги, звертає увагу суду на те, що перевірку маси вантажу було здійснено не таким способом, як цю масу визначено на станції відправлення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2017 р. касаційну скаргу Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.12.2017 р.

Представник позивача до початку судового розгляду, керуючись приписами ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, подав заперечення на касаційну скаргу, в яких вказав на її безпідставність та необґрунтованість.

В судове засідання 04.12.2017 р. представники сторін не з'явились.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи, а саме: з залізничної накладної №543868, вбачається, що у грудні 2016 р. зі станції Малинськ Львівської залізниці у вагоні №60506821 відповідачем було відправлено до станції Дорнешти (Румунія) вантаж - лісоматеріали круглі. В п. 24 вказаної накладної зазначено, що маса вантажу становить 58000 кг.

При надходженні 13.12.2016 р. вагона №60506821 на станцію Чернівці проведено контрольну перевірку маси вантажу, в результаті якої встановлено, що фактична маса (63100 кг) не відповідає масі зазначеній відправником в накладній (58000 кг), тобто виявлено перевищення маси вантажу на 5100 кг. ніж зазначено в накладній.

За вказаним фактом залізницею складено комерційний акт №8/366602 від 13.12.2016 р. та нараховано відповідачу неустойку в розмірі п'ятикратної провізної плати.

Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату вищевказаної неустойки, однак, відповідач дану вимоги у добровільному порядку не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, який розглядається в межах даної судової справи.

Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Вказане викладено в ч.ч.1-3 ст.909 Цивільного кодексу України.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з ч. 2 вказаної статті, комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Одночасно з цим, перевезення, вантажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення (ст. 4 Статуту залізниць України).

Як зазначено в п. 2 ст. 2 СМГС, дана угода застосовується до всіх перевезень вантажів, які здійснюються в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні за накладними СМГС.

За умовами параграфу 3 ст. 14 СМГС, договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка. Вказані перевезення здійснювалися на умовах даної міжнародної угоди.

Отже, як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, зважаючи на те, що відповідна міжнародна угода є чинною для України, а вантаж у даному випадку перевозився до Румунії за накладною зразку ЦИМ/СМГС, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення СМГС.

Відповідно до параграфу 1 ст. 16, параграфу 3 п. 4 ст. 16 СМГС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної. Відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок в результаті чого, зокрема, занижено розмір провізних платежів. Неустойка за п. 4 параграфу 3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

Керуючись приписами викладених вище статей, позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить 48 215 грн. 00 коп. (9 643 грн. 00 коп. - провізна плата х 5 = 48 215 грн. 00 коп.).

В свою чергу, місцевий та апеляційний господарські суди на підставі наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, залізничної накладної та комерційного акту) визнали, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої в ст. 16 СМГС, є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою.

Здійснюючи касаційний перегляд рішень прийнятих попередніми судовими інстанціями, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що оскаржувані судові акти є законними та достатньо вмотивованими.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів господарського суду касаційної інстанції, як такі, що стосуються виключно переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Так, твердження скаржника про різні способи визначення маси вантажу при його відправленні та перевірці були досліджені попередніми судовими інстанціями та неприйняті ними до уваги, з огляду на те, що контрольне зважування відбулось за всіма правилами та на справних вагах.

В свою чергу, доводи про не застосування до спірних правовідносин положень СМГС є безпідставними, оскільки в даному випадку здійснювалось міжнародне залізничне вантажне перевезення на підставі накладної ЦИМ/СМГС. Крім того, аналогічні за змістом положення щодо відповідальності у вигляді стягнення п'ятикратного розміру провізної плати за невірне зазначення маси вантажу містяться і в ч. 1 ст. 188 Статуту залізниць України.

При цьому, з огляду на мотиви касаційної скарги, також слід зауважити, що для застосування такої міри відповідальності не є необхідним доведення наявності вини відповідача, має бути лише встановлено сам факт невірного зазначення маси вантажу вантажовідправником.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень або неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів. Отже, підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.2017 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.2017 р. у справі №918/405/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк