Справа № 242/4858/17

Провадження № 1-кп/242/760/17

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Переясловської Ю.А., при секретарі Островерховому Д.С., за участю прокурора Зубко О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове кримінальне провадження № 42017051100000367 від 06 жовтня 2017 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Соснове, Березнівського району, Рівненької області, громадянина України, з повною середньою освітою, який не перебуває в зареєстрованому шлюбі, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Наказом командира військової частини А 1564 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення і призначено на посаду номер обслуги 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батереї 2-го гаубичногоартилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, військової частини А 1564.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року в Україні оголошено часткову мобілізацію, з огляду на що з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діють умови особливого періоду.

Під час проходження військової служби у відповідності ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_1 зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків.

Натомість солдат ОСОБА_1 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби.

Так, солдат ОСОБА_1. проходячи військову службу за контрактом у військовій частині А 1564, обіймаючи посаду номер обслуги 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батереї 2-го гаубичногоартилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, військової частини А 1564., у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи, умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14 липня 2017 року, не з'явився вчасно з щорічної основної відпустки до місця проходження військової служби, а саме до військової частини А 2167, що тимчасово дислокується у м. Авдіївка, Донецької області, та проводив час на власний розсуд за місцем свого мешкання.

Надалі, 05 жовтня 2017 року солдат ОСОБА_1 усвідомлюючи протиправність і помиловість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону, тим самим припинив вчиняти злочин.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззаперечно та пояснив, що він проходить військову службу за контрактом у військовій частині А1564. Йому роз'яснювалися вимоги військового статуту. В період з 04 липня 2017 року по 14 липня 2017 року він знаходився у відпустці та своєчасно до місця проходження служби не з'явився без поважних причин. 05 жовтня 2017 року самостійно звернувся до першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону, тим самим припинив вчиняти злочин. Просить застосувати Закон України «Про амністію в 2016 році». У скоєному щиро кається.

Визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд вважає вірно кваліфіковані за ст. 407 ч. 4 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) місця служби без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Призначаючи міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1., суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вперше скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем служби, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує його ставлення до вчиненого, визнання своєї вини, дані про його особу, і вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, що є підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, зобов'язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у виді особистого зобов'язання скасувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя