Справа №551/43/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2017 р. Шишацький районний суд Полтавської області в особі головуючого - судді Колоса Ю.А., при секретарі - Кирда Н.М., за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Омелай Н.М., відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Дігтярь Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Шишацького районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої порушенням зобов'язання, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Шишацького районного суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої порушенням зобов'язання.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 19.09.2007 року між нею та ОСОБА_3 був укладений попередній договір, згідно якого, ОСОБА_3 зобов'язалася продати ОСОБА_1 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 уклавши з нею в подальшому договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 авансовий платіж у розмірі 4500,00 грн., а ОСОБА_3 видала ОСОБА_1 розписку.

У подальшому ОСОБА_1 з дозволу ОСОБА_3 вселилася у зазначений вище будинок, зареєструвавшись за даною адресою, та протягом 8 років проживала в ньому, здійснила ремонт, впорядкувала прилеглу територію, постійно сплачувала комунальні послуги від свого імені та податок на землю.

У 2013 році ОСОБА_3 з невідомих причин подала до суду позов про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житлом, усунення перешкод у користуванні житлом та виселення.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_3, укласти договір купівлі-продажу будинку ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 з вимогою повернути сплачений авансовий платіж, але ОСОБА_3 повертати гроші відмовилась.

За таких обставин ОСОБА_1 фактично залишилася без житла, внаслідок чого, у неї стався гіпертонічний криз та стрес.

ОСОБА_1 вважає, що неправомірними діями ОСОБА_3 їй було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у приниженні честі і гідності внаслідок неправомірних дій відповідачки, порушенні звичного укладу життя а також у погіршенні фізичного та психічного стану здоров'я.

З урахування зазначеного ОСОБА_1, посилаючись на ст.ст.15, 23, 319, 328, 530, 570, 635 ЦК України, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь авансовий платіж із урахуванням індексу інфляції у сумі 44315,68 грн., проценти за користування грошовими коштами у сумі 11087,25 грн., відшкодування витрат на оплату комунальних послуги та плату за землю у сумі 16081,43 грн., витрати на лікування у сумі 1122,04 грн., моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн., а також витрати на юридичні послуги у розмірі 4500,00 грн., а всього стягнути - 127106,40 грн.

ОСОБА_3 не визнала дані позовні вимоги, подала зустрічний позов із вимогами стягнути із ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду у сумі 12745,00 грн., витрати на оплату будівельно-технічного дослідження в сумі 1300,00 грн. та судові витрати по даній справі, які складаються із судового збору у сумі 551,20 грн. та витрат за послуги адвоката у сумі 5925,00 грн.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Зазначила, що ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 під час проживання у її будинку з 2007 року та по майже кінець 2015 року, не дотримувалися умов проживання в житловому будинку, що призвело до його руйнування, а також ними частково було знято огорожу.

У судовому засіданні сторони та їх представники наполягали на своїх вимогах, вимоги іншої сторони не визнавали.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та з урахуванням положень ст.60 ЦПК України, згідно яких, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, на підставі наданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.655-657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно розписки від 19.09.2007 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 4500,00 грн., вказавши, що продає спадщину своєї матері ОСОБА_6, яка знаходиться по АДРЕСА_1

Проте, в подальшому, як достовірно встановлено в судовому засіданні, договір купівлі-продажу не укладався, у зв'язку з чим, за положеннями ч.2 ст.570 ЦК України, підстави вважати передану позивачем ОСОБА_1 суму завдатком відсутні, а отже передана ОСОБА_3 сума коштів є авансом.

Оскільки ОСОБА_3 відмовилась добровільно повернути отриману від ОСОБА_1 суму авансу, права ОСОБА_1 є порушеними, а сума авансу підлягає поверненню ОСОБА_1 у цьому ж розмірі, в якому була сплачена.

Вимога ОСОБА_1 щодо повернення авансового платежу із урахуванням індексу інфляції та процентів за користування грошовими коштами, посилаючись на положення ч.2 ст.625 ЦК України, не ґрунтується на законі з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положенням даної статті передбачена відповідальність лише за порушення грошового зобов'язання, а між сторонами виникли правовідносини з приводу невиконання зобов'язань та умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, на які відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України, не поширюється.

Щодо вимог позивачки ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь завданої моральної шкоди в сумі 30 000 грн., суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позову з наступних підстав.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншими законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відносини, які виникли між сторонами при сплаті авансу, є договірними, статтею 570 Цивільного кодексу України, яка регулює дані правовідносини, не передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ці обставини також не обумовлені договором, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 30000,00 грн. слід відмовити.

Суд вважає необхідним відмовити позивачці ОСОБА_1 і у стягненні відшкодування витрат на комунальні послуги та плату за землю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, і даний факт визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з дозволу ОСОБА_3 з 2007 року і майже до кінця 2015 року проживала та була зареєстрована у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Протягом усього часу проживання у даному будинку ОСОБА_1 споживала комунальні послуги, оформляла договори на обслуговування домоволодіння та проводила оплату цих послуг.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач послуг зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки, позивачка ОСОБА_1 тривалий час проживала у даному житловому будинку та, як споживач, фактично користувалася комунальними послугами, а також використовувала присадибну земельну ділянку, підстави стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 витрат на комунальні послуги та плату за землю відсутні.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно висновку експертно-будівельного дослідження №34 від 18.04.2016 року розмір матеріальної шкоди у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, складає 11995,00 грн.

Проте, ОСОБА_3 не доведено той факт, що саме неправомірні дії ОСОБА_1 призвели до погіршення стану домоволодіння.

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що після вселення до житлового будинку, ОСОБА_1 провела ремонтні роботи, зокрема, перекрила дах, частково замінила вікна та провела внутрішні опоряджувальні роботи, що свідчить про те, що ОСОБА_1 вживала заходів для покращення технічного та санітарного стану будинку.

Відповідно до статті 88 ЦПК України судові витрати слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої порушенням зобов'язання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1:

- 4500,00 (чотири тисячі п'ятсот) гривень на відшкодування суми авансу сплаченого в рахунок плати за житловий будинок згідно розписки виданої ОСОБА_3 19 вересня 2007 року;

- 220,18 (двісті двадцять) гривень 18 копійок на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката;

- 46,65 (сорок шість) гривень 65 копійок на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

А всього стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4766,83 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 83 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя Шишацького районного суду

Полтавської області Колос Ю.А.