КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 911/1701/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мосійчук О.В. - довіреність б/н від 23.08.2016

від відповідача: Вращук Х.М. - довіреність б/н від 07.09.2017

відповідач: не з'явився

від третьої особи: Костюк О.М. - довіреність №062/02/07-133 від 10.01.2017

розглянувши апеляційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2017

у справі № 911/1701/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Олександрівської клінічної лікарні м. Києва

до Фізичної особи-підприємця Погребної Оксани Василівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 263 970,52 грн.

В судовому засіданні 29.11.2017 відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 Олександрівська клінічна лікарня м. Києва звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Погребної Оксани Василівни про стягнення 263 970,52 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2017 у справі №911/1701/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що зобов'язання відповідача щодо сплати земельного податку виникає одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди, а тому підлягає сплаті відповідачем, незважаючи на відсутність такого погодження в договорі оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 апеляційну скаргу позивача повернуто без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.97 ГПК України.

28.09.2017 апеляційна скарга позивача надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу позивача 28.09.2017 передано на розгляд головуючому судді Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.10.2017.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у справі оголошувалась перерва відповідно до ст.77 ГПК України на 29.11.2017.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2017 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та додаткових поясненнях до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2017 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2017 підтримав апеляційну скаргу позивача, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи присутність його повноважного представника та відсутність заперечень представників сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.07.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Орендодавець), Олександрівською клінічною лікарнею м. Києва (надалі - Підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Погребною Оксаною Василівною (в минулому Дмитренко, надалі - Орендар) було укладено Договір № 1960 від 08.07.2015 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 20.05.2015 (протокол № 9) передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, корпус № 10 для розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

За умовами п. 1.2. Договору, цей Договір визначає взаємовідносини Сторін щодо строкового, платного користування Орендарем об'єктом оренди.

Відповідно до п. 2.1 Договору з урахуванням змін внесених відповідно до Договору № 1 від 22.09.2016 про внесення змін до Договору № 1960, об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 138,78 кв.м. у т.ч. на 1 поверсі 138,78 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі Олександрівської клінічної лікарні м. Києва.

Відповідно до п. 9.1. Договору № 1960 строк дії Договору встановлено з 08.07.2015 по 06.07.2018.

Розділом 3 Договору передбачено порядок та умови сплати орендарем орендної плати. Зокрема, п. 3.5. Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (Балансоутримувача), яким є Олександрівська клінічна лікарня м. Києва, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі об'єкту оренди між сторонами підписано 08.07.2015 та в подальшому з урахуванням змін, внесених відповідно до Договору № 1 - 22.09.2016.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.6. Договору).

Позивач в позові, посилаючись на ст.ст. 796, 797 Цивільного кодексу України, стверджує, що відповідач зобов'язаний крім встановленої Договором орендної плати також відшкодувати йому, як балансоутримувачу, понесені витрати на сплату земельного податку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.2. Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішень Київської міської ради від №58/923 28.01.2015 та від №57/57 22.12.2015) Положення про плату за землю в місті Києві, ставка податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється в розмірі 3% від їх нормативно-грошової оцінки, за винятком земельних ділянок зазначених у пунктах 5.3 -5.6 цього Положення.

Відповідне роз'яснення на офіційний запит позивача було отримано від Головного управління ДФС України в листі від 19.05.2016 №11119/10/26-15-12-04-18, відповідно до якого застосовується 3% ставка податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено та які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності).

У зв'язку з чим, позивач в позові, посилаючись на норми податкового законодавства та обставини щодо встановлення ставки земельного податку, стверджує, що саме відповідач має сплачувати земельний податок, а в частині, сплаченій позивачем, відповідач має відшкодувати відповідні понесені позивачем витрати.

Позивач стверджує, що не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним Олександрівська клінічна лікарня м. Києва перераховує земельний податок за платника земельного податку (орендаря), чим порушує вимоги діючого законодавства України.

Також, позивач в позові зазначає, що розрахунок орендної плати здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 року №415/1280.

Відповідно до рішення III сесії VII скликання Київської міської ради від 21.04.2015 року N 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" передбачається, що орендар за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства - балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у підпункті 6.5 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності.

Пунктом 6.5. Положення встановлюється, що крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств - балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

Позивач в позові стверджує, що ФОП Погребна О.В. є платником земельного податку на загальних підставах, та у відповідності до п. 284.3 статті 284 Податкового кодексу України, п.6.5. Рішення Київради № 415/1280 від 21.04.2015, зобов'язана сплачувати земельний податок за користування об'єктом оренди у розмірі 3% від його нормативно грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу).

У зв'язку з цим позивач зазначає, що виставляв відповідачу рахунки-фактури та акти виконаних робіт на оплату відшкодування земельного податку до 10 числа поточного місяця.

Однак, відповідач зобов'язання в частині відшкодування витрат по сплаті земельного податку належним чином не виконує чим спричиняє значні збитки Олександівській клінічній лікарні м. Києва, як бюджетній установі, які позивач вимушений компенсувати за власний рахунок.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач починаючи з лютого 2016 перестав відшкодовувати балансоутримувачу земельний податок. Станом на 01.05.2017 заборгованість по сплаті земельного податку складає 176 355,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача направлялась претензія-вимога щодо відшкодування суми земельного податку, яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України стверджує про виникнення у відповідача зобов'язань щодо сплати на користь позивача сум земельного податку, пропорційно займаній площі земельної ділянки за період з лютого 2016 по початок травня 2017 в сумі 176 355,66 грн., а у зв'язку з прострочення виконання відповідних грошових зобов'язань, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України також просить стягнути з відповідача 6 609,69 грн. 3% річних, 29 625,28 грн. інфляційних, також просить стягнути 51 379,89 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Відповідні нарахування проведені за період з 01.02.2016 по 01.05.2017.

Місцевим господарським судом встановлено, що спір у справі стосується вимог підприємства-балансоутримувача (позивача) про відшкодування відповідачем витрат на сплату земельного податку пропорційно займаній площі, що має відбуватись на підставі відповідних договірних домовленостей сторін чи на підставі відповідної вказівки законодавства, що також виключає твердження позивача, що відповідач є платником земельного податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтвердив, що платником земельного податку до місцевого бюджету відповідно до вимог Земельного та Податкового кодексів України є Олександрівська клінічна лікарня м. Києва. Підставою зобов'язань позивача щодо сплати земельного податку є Податкова декларація з плати за землю, яка в обов'язковому порядку щороку подається та реєструється в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, та за якою не пізніше 20 числа, що настає за звітним періодом сплачується земельний податок до місцевого бюджету.

Позивач уточнив, що зобов'язання відповідача щодо сплати земельного податку виникає на підставі ст.796 Цивільного кодексу України, відповідно до якої одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст.797 Цивільного кодексу України).

Розрахунок орендної плати здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради № 415/1280 від 21.04.2015. Вказаною методикою передбачено, що окрім орендної плати Орендарі зобов'язані компенсувати витрати підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди (п.6.5. Методики).

Також, позивач пояснив, що приміщення, в якому здійснюється господарська діяльність ФОП Погребна О.В. знаходиться в 10-му корпусі Лікарні, 10-й корпус "Лікувальний корпус" є окремою будівлею і згідно технічного паспорту складається з 9-ти поверхів, має загальну площу приміщень 15291,6 кв.м.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 6 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням III сесія VII скликання Київської міської ради від 21.04.2015 року N 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" визначено орендну плату та інші платежі.

Зокрема, п. 6.4. ст. 6 Положення визначено, що орендар за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства-балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у п.п. 6.5. цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності.

У разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню. Розмір пені визначається в договорі оренди і не може перевищувати розміру, встановленого законодавством.

Згідно з п. 6.5. ст. 6 Положення, крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги.

Таким чином, відповідним п. 6.5. ст. 6 Положення чітко визначено, що орендар сплачує саме компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, що відбувається на підставі укладеного між орендарем та підприємством-балансоутримувачем договору.

Відповідне положення спростовує посилання позивача та третьої особи на виникнення у відповідача податкових зобов'язань зі сплати земельного податку. Відповідні зобов'язання виникають у особи землекористувача, якою є позивач і в залежності від фактично понесених витрат підлягають відшкодуванню орендарем (пропорційно площі займаної земельної ділянки), що має бути врегульовано відповідним укладеним між орендарем та підприємством-балансоутримувачем договором про відшкодування (в тому числі і інших витрат підприємства-балансоутримувача).

Відсутність відповідного договору (чи відсутність в договорі оренди відповідної умови про відшкодування), в якому має бути визначено розмір, порядок та строки відшкодування, виключає настання у орендаря договірних зобов'язань з відшкодування витрат балансоутримувача (щодо сплати земельного податку) і свідчить про погодження інших умов оренди без відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Як встановлено господарським судом, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогами про укладення договору про відшкодування інших витрат, в тому числі понесених на сплату земельного податку, в якому мають бути зафіксовані розмір земельної ділянки та розмір податку, який сплачується підприємством-балансоутримувачем з відповідної земельної ділянки і підлягає відшкодуванню орендарем.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 796 Цивільного кодексу України визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Згідно зі ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Однак, відповідні норми ст.ст. 796, 797 параграфу 4 глави 58 Цивільного кодексу України регулюють правовідносини щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди, тобто йде мова про передачу в оренду окремо розташованих цілісних об'єктів оренди (будівлі, окремі споруди), розташованих на пов'язаній саме з такими об'єктами земельній ділянці повністю одному орендарю.

В даному випадку орендоване майно є приміщенням, яке становить лише незначну частину будівлі 9-ти поверхового корпусу № 10 лікарні, загальна площа якого виходячи з наданих позивачем відомостей складає 15291,6 кв.м, тобто частка орендованого приміщення припадає на 0,9% від загальної площі всіх 9-ти поверхів будівлі.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевим господарським судом зроблено висновок про необґрунтованість та неправомірність наданого позивачем розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Крім того, відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київ ради 22.09.2011 № 34/6250, та відповідно до конкурсної пропозиції на дату підписання договору (додаток № 1), становить без ПДВ 71,93 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 9 825,00 грн. (без ПДВ) за перший місяць оренди.

Інші платежі, крім зміни відповідних цін і тарифів, податку на додану вартість, який сплачуться разом з орендною платою, вартості комунальних послуг, Договором не передбачено.

Витрати на утримання прибудинкової території, вартості послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внтурішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі покрівлі, фасаду, вивозу сміття, тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з підприємством-балансоутримувачем або організаціями, що надають такі послуги.

Компенсація орендарем витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, жодним пунктом Договору не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2016 сторонами за взаємною згодою були внесені зміни до Договору № 1960 від 08.07.2016, які стосувались лише збільшення орендованої площі до 138,78 кв.м. та збільшення розміру орендної плати до 73,26 грн за 1 кв. м. орендованої площі. Всі інші умови Договору залишились незмінним, про що заначено п. 2 угоди.

Рішенням III сесії VII скликання Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1480 скасовано рішення від 22.09.2011 року № 34/6250 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" та затверджено у новій редакції.

Однак, у п. 6.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва від 21.04.2015 року № 415/1280 зазначено, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Аналогічні положення законодавчо були закріплені і у п. 6.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250.

У зв'язку з цим відповідач зазначає, що для стягнення додаткових витрат необхідно було укласти відповідний договір про компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, а також надіслати пропозицію про укладення такого договору.

Крім того, відповідно до п. 4.2.13 Додатку 4 до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 N 415/1280 щодо затвердження типового договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників).

Згідно з п. 4.2.14 Типового договору, викладеного у Додатку 4 до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 N 415/1280, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач не є учасником земельних відносин і користувачем земельної ділянки в розумінні вимог чинного законодавства, відповідні договори про відшкодування витрат балансоутнимувача на сплату земельного податку між сторонами не укладались, відстуні підстави для виникнення у відповідача зобов'язань по сплаті чи відшкодуванню земельного податку. Зобов'язання за укладеним Договором оренди майна відповідачем виконуються належним чином, у відповідності до погоджених в ньому умов.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду, оскільки з наданих позивачем доказів та пояснень не можливо встановити походження використаного в розрахунку значення загальної площі будівель 53846,20 кв.м та значення площі земельної ділянки 94197,41 кв.м (що складає майже 9,5 га землі).

Позивач не наводить площі забудови 9-ти поверхового корпусу № 10 лікарні, однак, враховуючи загальну площу 15291,6 кв.м, площа забудови (тобто зайнята будівлею площа земельної ділянки) є неспіврозмірно меншою, ніж наведена позивачем в розрахунку площа земельної ділянки. Однак, позивачем в розрахунку не надано відомостей щодо наявності чи відсутності інших корпусів та їх площі та не обґрунтовано, що вся спірна будівля 9-ти поверхового корпусу № 10 Олександрівської лікарні в центрі Києва займає 9,5 га землі.

Також, як вбачається з довідки № Ю-28340/2017 про розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.03.2017, нормативну грошову оцінку проведено щодо земельної ділянки загальною площею 94197,41 кв.м. Тобто відповідне значення стосується площі всієї земельної ділянки, з якої позивач сплачував земельний податок.

В той же час, згідно даних відповідної довідки, на землі без орендарів та споруд припадає 92399,36 кв.м, частина земельної ділянки, що припадає на орендарів будівель та споруд становить лише 1798,05 кв.м (вартість 27576848,05 грн.). Також, додатково зазначено, що ставка податку 3% розраховується щодо земельної ділянки 1798,05 кв. м, щодо решти землі ставка земельного податку становить 0%.

Отже, оскільки між сторонами відсутні договори щодо відшкодування витрат підприємства-балансоутримувача на сплату земельного податку, відсутня норма законодавства, яка передбачає безумовне зобов'язання орендаря здійснювати відшкодування, зобов'язання згідно з п. 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва №415/1280 від 21.04.2015 опосередковано умовою про наявність договору про відшкодування, у відповідача не виникають відповідні зобов'язання щодо компенсації позивачу витрат на сплату земельного податку (до того ж неправомірно розрахованих). Також, відсутні домовленості сторін щодо розміру, порядку нарахування та строків сплати відповідних компенсаційних платежів. Наведені обставини виключають існування заборгованості відповідача перед позивачем з відшкодування сум земельного податку в наведеній в позові сумі. У зв'язку з відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій та пені, які є похідними від основної суми боргу.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2017 у справі №911/1701/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2017 у справі №911/1701/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1701/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров