РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 902/723/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.17 р. у справі №902/723/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (ОСОБА_2 Шевченка, 18, м. Київ, 01601)

до Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації (пл. Шевченка, 2, смт. Томашпіль, Вінницька область, 24200)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 180 899,04 грн.

          Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.09.17 р. у справі №902/723/17 (суддя Матвійчук В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” 180 899 (сто вісімдесят тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 04 коп. компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі та 2 713 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 49 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішення, Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації 180899 грн. 04 коп. компенсації витрат на надання послуг зв’язку на пільговій основі та 2713 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн.. 49 коп. відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору та прийняти по справі нове рішення, переклавши відповідальність на орган, який формує надходження коштів для відшкодування даної субвенції.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що у 2016 р. субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів не виділялась, тому договір з ПАТ «Укртелеком» на компенсацію на надання послуг зв'язку пільговим категоріям Управлінням праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації не укладався, та за відсутністю кошторисних призначень на 2016 рік суми нарахованих пільг з послуг зв’язку не обліковувалися в органах державного Казначейства.

          Частиною 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" встановлено умови надання телекомунікаційних послуг. Зокрема, основною вимогою до договору є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг про           надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Між ПАТ «Укртелеком» та Управлінням праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації договір про відшкодування витрат за надання послуг зв’язку пільговим категоріям громадян на 2016 рік, то відповідно у відповідача не виникло жодних зобов'язань стосовно оплати боргу в сумі 180899 грн. 04 коп. за 2016 рік.

Крім того, акт звірки розрахунків по компенсації витрат на надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення за період з січня 2016 року по грудень 2016 року підписаний в односторонньому порядку лише з боку позивача, тому не може слугувати доказом стягнення заборгованості за цей період.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

13.11.2017р. Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” надало апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.17 р., яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі законне, обґрунтоване та правомірне, просить залишити його без змін а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. залучено до участі у справі №902/723/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” направити копію позовної заяви з додатками Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області та надати апеляційному суду докази (фіскальний чек та опис вкладення) на підтвердження направлення позовної заяви третій особі. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації направити копію апеляційної скарги з додатками Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області та надати апеляційному суду докази (фіскальний чек та опис вкладення) на підтвердження направлення апеляційної скарги третій особі.

30.11.2017р. Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” надало апеляційному суду докази надіслання позовної заяви з додатками Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

04.12.2017р. Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації надало апеляційному суду докази надіслання позовної заяви з додатками Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

04.12.2017р. Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації подало клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника, у зв’язку із відсутністю фінансування на відрядження.

05.12.2017р. Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області надало апеляційному суду пояснення.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” - ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.17 р. у справі №902/723/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” (далі - Позивач) надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України від 18.11.2003 р. № 1280-ІV “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., інших законодавчих актів України.

Вінницькою філією ПАТ “Укртелеком” пільговим категоріям населення в Томашпільському районі за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. надано послуг на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню, на загальну суму 180899,04 грн., що стверджується розрахунком боргу, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.

23.08.2017р. сторонами підписано та скріплено печатками Акт звірки розрахунків по компенсації витрат на надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення за період січень 2016р. – грудень 2016р на загальну суму 180899,04 грн.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Позивач, як постачальник послуги зв'язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст. 633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв’язку є предметом публічного договору.

Законом України від 22.10.1993 р № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України від 28.02.1991 р № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України від 24.03.2008 р. № 203/98- ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” та Законом України від 26.04.2001 р № 2402-ІІІ “Про охорону дитинства” для категорій осіб, визначених цими законами встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України; установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

За приписами пунктів 2-4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя.

Згідно п. 5 ч. 3 даного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Пункт 6 вказаного Порядку визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

За змістом п. 8 згаданого Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Згідно п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до підпункту 6 п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За змістом ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вбачається, що предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 180899,04 грн., оскільки відповідачем не здійснено компенсацію витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Одночасно, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до переконливого висновку, що відповідачем не виконано належним чином взятих на себе зобов’язань.

          Судова колегія апеляційної інстанції, погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в розмірі 180 899,04 грн.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12.

Аналогічні правові позиції неодноразово застосовував Вищий господарський суд України.

Колегія суддів враховує при цьому, що Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” від 20.12.2016 р. внесені зміни до статті 102 Бюджетного кодексу України та відмінено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Згідно із Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” від 20.12.2016 р. частину першу статті 91 "Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів" доповнено пунктом 20-4) щодо пільг з послуг зв’язку, інших передбачених законодавством пільг, що надаються певним категоріям населення відповідно до чинного законодавства. У п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що місцеві бюджети є самостійними. Тому місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість передбачати вищезазначені видатки у місцевому бюджеті в складі асигнувань на місцеві програми соціального захисту та соціального забезпечення відповідно до підпункту „б” пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.

На спростування доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. №7-рп/2004, від 01 грудня 2004р. № 20 рп/2004, від 09 липня 2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов’язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006р. №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі “Кечко проти України” зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005р. та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012р. у справі №11/446.

Таким чином, відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов’язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 12.04.2017р. у справі №927/1039/16.

          З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

          У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. Про судове рішення зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

          Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

          Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.17 р. у справі №902/723/17 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справу №902/723/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.