Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 415/6788/16-ц

Провадження № 22ц/782/606/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Стахової Н.В.,

за участю секретаря : Подрябінкіна Я.Г.,

представника позивачки: ОСОБА_2

представника відповідачки: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 2017 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частину майна та виключення його із складу спадщини, -

в с т а н о в и в:

16 грудня 2016 року ОСОБА_4 (далі позивачка) звернулася з позовом про встановлення факту її проживання однією сім'єю з громадянином ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу в період з травня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка, посилаючись на приписи статті 74 Сімейного кодексу (СК) України, також просила суд визнати за нею право власності на частину майна, придбаного за час спільного проживання з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, а саме - на ? частку житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 та виключити зазначене майно із спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 зазначила, що з травня 2005 року вона та громадянин ОСОБА_6 почали проживати однією сім'єю у будинку за адресою: АДРЕСА_2. Разом з ними мешкав і син позивачки від першого шлюбу - ОСОБА_7, 1995 року народження. У зазначений період ОСОБА_4 з ОСОБА_6 пов'язували спільний побут, відпочинок, бюджет, ведення домашнього господарства, участь у вихованні дитини, взаємні турбота, повага та порозуміння. 13 серпня 2010 року за спільні кошти позивачка і ОСОБА_6 у розстрочку купили житловий будинок по АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був оформлений лише на ОСОБА_6, остаточний розрахунок з продавцем був проведений у липні 2012 року. З серпня 2010 року позивачка разом з ОСОБА_6 та своїм неповнолітнім сином почали проживати у спірному будинку. Разом вони робили ремонт, облаштовували подвір'я, обробляли присадибну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 раптово помер. Організацією його поховання займалася позивачка. Оскільки право позивачки на частину будинку не визнала мати померлого спадкодавця ОСОБА_6 - відповідачка ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеними позовними вимогами.

Рішенням Лисичанського районного суду Луганської області від 11 липня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила: рішення місцевого суду від 11 липня 2017 року скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмову в задоволені позову суд першої інстанції обґрунтовував наступними висновками: 1) позивачка не довела факт придбання житлового будинку по АДРЕСА_1 за рахунок спільних з ОСОБА_6 грошей; 2) оскільки рішенням Лисичанського міського суду від 19 травня 2017 року, що набрало законної сили, за відповідачкою ОСОБА_5 було визнано право власності на спірний будинок у порядку спадкування, вимоги про виключення частки зі спадкового майна задоволенню не підлягають; 3). оскільки у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, яке було визначено позивачкою у якості наслідку встановлення факту спільного проживання з померлим, відмовлено, встановлення факту, про яке просить позивачка, не має юридичного значення і не тягне за собою бажані ОСОБА_4 юридичні наслідки.

Апеляційний суд з не погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи, постановлені з порушенням встановлених статтею 212 ЦПК України правил оцінки доказів при неправильному застосуванні приписів статті 74 СК України.

Так, судовим розглядом встановлено, що 01 серпня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області було зареєстроване розірвання шлюбу між ОСОБА_8 і ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу (а. с. 158).

04 липня 2006 року між ОСОБА_4, як дарувальницею та ОСОБА_9, як обдарованою, у місті Унгени Республіки Молдова, був укладений договір дарування квартири, що належала позивачці. З фотокопії розписки від 04.07.2006 року у перекладі тексту на українську мову слідує, що за продаж цієї квартири ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_9 14.500 доларів США (а. с. 81-82, 89-91).

Рішенням Лисичанського міського суду від 22 жовтня 2007 року, яке набрало законної сили 02 листопада 2007 року, був розірваний шлюб між громадянином ОСОБА_6 та ОСОБА_10. 20 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_6 було видане Свідоцтво про розірвання цього шлюбу (а. с. 85, 95).

08 липня 2010 року між відповідачкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як продавцями та громадянином ОСОБА_11, як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського округу Бабенко О.В. (реєстр нотаріальних дій № 2745). За домовленістю сторін продаж будинку, інвентаризаційна оцінка якого становила - 66.360,00 гривень, здійснено за 66.360,00 гривень, які були сплачені покупцем продавцям під час оформлення договору (а. с. 48-50).

13 серпня 2010 року між громадянкою ОСОБА_13, як продавцем та ОСОБА_6, як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського округу Дергільовою Н.М. (реєстр нотаріальних дій № 716). За домовленістю сторін продаж будинку, інвентаризаційна оцінка якого становила - 58.149,00 гривень, здійснено за 70.200,00 гривень, з яких 62.400,00 гривень були отримані продавцем від покупця під час оформлення договору. Решту грошей в сумі 7.800,00 гривень за умовами Додаткового договору від 13 серпня 2010 року, продавець ОСОБА_13 одержала від ОСОБА_6 06 квітня 2012 року. Під час оформлення правочину 13 серпня 2010 року ОСОБА_6 зробив письмову нотаріальну заяву про те, що він купує відчужуваний будинок не перебуваючи у шлюбі (а. с. 7-11, 203).

Місце проживання громадянина ОСОБА_6 з 18 вересня 2010 року було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1. Реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 у спірному будинку (з поміткою без родинних стосунків), проведено 06 липня 2012 року. Зазначені обставини підтверджуються записами у Домовій книзі та Довідкою № 8548/10-02 від 14.12.2016 року, що була видана Відділом адміністративних послуг Лисичанської міської ради, даними Тимчасової посвідки від 18.06.2012 року на постійне проживання громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 в Україні (а. с. 12,17,19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією Лікарського свідоцтва про смерть № 567, виданого 16 грудня 2015 року та даними Свідоцтва про смерть, виданого 23 грудня 2015 року (а. с. 5, 6).

08 липня 2016 року постановою державного нотаріуса Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю родинних стосунків та передбачених статтею 1264 Цивільного кодексу (ЦК) України підстав закликання позивачки до спадкування (а. с. 14).

13 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_4 за підписом голови вуличного комітету видано затверджену Центром надання адміністративних послуг в місті Лисичанську довідку про те, що позивачка проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 з 2005 до 2015 рік, разом вони придбали будинок, вели спільне господарство (а. с. 15).

На аркуші справи 16 знаходиться ксерокопія побутової характеристики на громадянина ОСОБА_6 з підписами сусідів за 20 жовтня 2007 року (а. с. 16). Позивачка надала суду 4 фотографії, зображення осіб на яких відносяться до періоду 2006 рік, січень 2007 року (78-79) .

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 травня 2017 року, яке набрало законної сили 30 травня 2017 року, за відповідачкою ОСОБА_5 визнане право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване за відповідачкою у встановленому законом порядку (а. с. 86-88).

Судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24.

Апеляційний суд перевірив та дослідив нові надані позивачкою докази, а саме: Договір від 17.12.2015 року на організацію та проведення поховання ОСОБА_6 (а. с. 159-160); Довідка про закриття 06.08.2007 року банківського рахунку ОСОБА_4 (а. с. 161); Довіреність на право керування та користування автомобілем, розписки від 31.07.2006 року та від 25.05.2008 року про отримання грошових сум; 13 фінансових документів про здійснення операцій з обміну валюти у період з травня 2006 року по 29 травня 2008 року (2006 рік - 3 документа; 2007 рік - 9 ; 2008 рік -1) ( а. с. 173-182), трудову книжку (а. с. 181-182).

Суд апеляційної інстанції визнав, що відповідно до частини 2 статті 303 ЦПК України неподання вищезазначених доказів до суду першої інстанції, було зумовлено поважними причинами.

У цивільному процесуальному праві під предметом позову розуміють конкретну матеріально-правову вимогу, яку позивач пред'являє до відповідача і стосовно якої суд повинен ухвалити рішення. Пункт 5 частини 2 статті 119 ЦПК України зобов'язує викладати в позовній заяві обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто зобов'язує позивача зазначати підстави свого позову. Підстави позову визначаються лише позивачем, а не судом чи відповідачем. Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Позивачкою був заявлених спір щодо визначення правового статусу нерухомого майна - ? частини житлового будинку, якій був нажитий за період сумісного проживання ОСОБА_4 з громадянином ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу (так зване «фактичне подружжя») в період з травня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу (СК) України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з вимогами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, положення статті 74 СК України поширюютьсяна правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин спільною сумісною власністю, предметом доказування є встановлення обставини ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Згідно з правовими позиціями, що були викладені у Постановах Верховного Суду України у справах № 6-97цс11 та № 6-148цс12 від 20 лютого 2012 року та 12 грудня 2012 року відповідно, під час застосування статті 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу позивачка просила встановити з травня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з тим, матеріалами справи переконливо доведено, що до 02 листопада 2007 року ОСОБА_6 перебував у іншому шлюбі, а саме у шлюбі з громадянкою ОСОБА_10. Реєстрація розірвання цього шлюбу органами РАЦС відбулася 20 листопада 2008 року.

Оскільки ОСОБА_6 перебував у іншому шлюбі, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у період з травня 2005 року до 02 листопада 2007 року задоволенню не підлягають. Письмові документи, фотографії, розписки на підтвердження обставин, що мали місце до листопада 2007 року, в силу частини 1 статті 58 ЦПК України, є недопустимими доказами, оскільки вони не містять інформацію щодо предмету доказування.

Показаннями свідків, письмовими документами за період після листопада 2007 року, довідкою від 13.12.2016 року, обставини ведення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у період з листопада 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 спільного господарства, наявність у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, не доведено. Надані позивачкою докази у своїй сукупності не підтверджують, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на час придбання ОСОБА_6 13 серпня 2010 року спірного житлового будинку склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

З огляду на викладене, правові підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з листопада 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні. Із зазначеної причини вимоги позивачки про визнання за нею права власності на ? частку житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 як на майно, що було придбане за час проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, задоволенню не підлягають.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Заявлений позивачкою спосіб захисту за третьою позовною вимогою не передбачений законом. Саме з цих підстав вимога позиваки про виключення ? частки із спадкового майна, яке відкрилось після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 2017 року підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову з інших підстав у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частину майна та виключення його із складу спадщини.

Керуючись статтями 303, 307, 310 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення? яким відмовити з інших підстав у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частину майна та виключення його із складу спадщини.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: