ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 923/273/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Корсак В.А., Поляк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора Одеської області

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017

у справі№923/273/17 Господарського суду Херсонської області

за позовомКерівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до 1. Приватного підприємства "ЮТС-АГРОПРОДУКТ-ПЛЮС", 2. Брускинської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області

провизнання недійсною угоди,

за участю представників сторін:

від прокуратури:Гришина Т.А.,

від позивача:не з'явився,

від відповідача 1:не з'явився,

від відповідача 2:не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.05.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі №923/273/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Заступник прокурора Одеської області з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 05.12.2017 прокурор підтримав вимоги касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсною угоди про відшкодування збитків від неотримання коштів Брускинською сільською радою за фактичне землекористування (тимчасове заняття ділянки) Приватним підприємством "ЮТС-АГРОПРОДУКТ-ПЛЮС" від 10.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна угода, укладена між Брускинською сільрадою та Приватним підприємством "ЮТС-АГРОПРОДУКТ-ПЛЮС" фактично є прихованим договором оренди землі, який укладено всупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 125 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що укладена між сторонами угода відповідає інтересам місцевої громади, не суперечить цивільному та земельному законодавству щодо платного користування землями державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема оренди землі.

При цьому, судам належить врахувати, що досліджуючи загальну мету договору, слід з'ясувати чи було досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору, який прикриває юридично оформлений договір.

Заявник касаційної скарги наголошує, що про фактичну передачу земельної ділянки в оренду свідчить те, що кошти, які щомісячно сплачує Приватне підприємство "ЮТС-АГРОПРОДУКТ-ПЛЮС" відповідно до умов укладеної угоди є орендною платою.

Крім того, оскаржувані судові акти містять взаємовиключні висновки. Так, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що спірна угода не суперечить законодавству щодо платного користування землею, в той час далі за текстом зазначено, що відносини не є земельними.

Також в судовому засіданні касаційної інстанції прокурор серед інших доводів наполягав, що за угодою, яка є предметом позову, виступає неналежний отримувач коштів.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, дослідження всіх наявних в матеріали справи доказів в їх сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Оскільки суди не встановили з достовірністю фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2017 у справі №923/273/17 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя В.А. Корсак

Суддя О.І. Поляк