Ухвала

іменем україни

09 листопада 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КоротунаВ.М., Мазур Л.М., ПисаноїТ.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14 травня 2013 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 50 000 грн на картковий рахунок № 055-04504-140513. Крім того, 13 лютого 2015 року між ним та банком були укладені договори щодо розміщення грошових сум на депозитних рахунках: НОМЕР_1 у розмірі 1 009 доларів США, НОМЕР_2 у розмірі 881,64 доларів США. У 2015 році Фондом гарантування вкладів йому виплачено 200 000 грн. З вересня по листопад 2015 року він звертався до банку з письмовими заявами про перерахування грошових коштів з його депозитних рахунків на кредитний в рахунок погашення кредитної заборгованості, проте жодної відповіді з цього приводу не отримав. Отримав лише відповіді щодо ліквідації банку.

Враховуючи викладене, позивач просив зобов'язати відповідача конвертувати залишок коштів на депозитному рахунку в доларах США в національну валюту та перерахувати їх в рахунок погашення кредиту.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій й постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 055-04504-140513, за яким банк надав останньому кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом у розмірі 50 000 грн, строком на 364 календарні дні.

13 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» укладені договори банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий он-лайн» зі строком до 13 березня 2015 року включно:

- НОМЕР_1 на суму 1009,00 доларів США;

- НОМЕР_3 на суму 1008,00 доларів США;

- НОМЕР_2 на суму 881,64 доларів США.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» на період з 03 березня 2015 року, яку було продовжено до 02 жовтня 2015 року. Постановою Національного Банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Дельта Банк». Рішення виконавчої дирекції Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» особливості статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (п. п. 1, 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються відповідно до черговості встановленої ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з п. 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги, які не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, врахувавши те, що з моменту запровадження у АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації, а в подальшому ліквідаційної процедури та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів АТ «Дельта Банк» здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність України» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дійшли обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до вимог якого банк не мав права під час запровадження в ньому тимчасової адміністрації здійснювати задоволення вимог позивача, як кредитора, зокрема щодо перерахування грошових коштів з депозитних рахунків клієнта банку на погашення кредиту, оскільки заяви з вимогою конвертувати в національну валюту та зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом залишку коштів, що знаходились на депозитних рахунках позивачем до банку подані після запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Також, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог є фактично погашенням вимог кредитора в порушення встановленого законом порядку, оскільки порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Коротун

Л.М.Мазур

Т.О.Писана