Справа № 22-ц-1954 2008 року Головуючий в 1 інстанції Заболотний В.М.

Категорія: 41 Доповідач: Цуканова І.B.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року серпня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Цуканової І. В.

Суддів: Капітан І.А.,

Кузнєцової О.А.
при секретарі: Кримцевій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 червня 2008 року за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної у м.Херсоні ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним рішенням суду позов задоволено: усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (далі квартира) шляхом виселення ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 з квартири без надання іншого жилого приміщення та вселення в квартиру ОСОБА_2 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що за спільним рішенням адміністрації і профкому Херсонського бавовняного комбінату №27 від 03.08.1998 року квартира була надана ОСОБА_5 на склад сім'ї - три особи, в тому числі, на позивачку (а.с.72).

З 1997 року наймачем квартир є ОСОБА_2, з якою проживає неповнолітня дочка ОСОБА_3, 1992 року народження (а.с.7, 8, 80 ).

Судом встановлено, що влітку 2005 року ОСОБА_1 за згодою позивачки вселилась в квартиру разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, 1991 року народження, з метою тимчасового проживання строком на 12 місяців.

Оскільки влітку 2006 року відповідачка змінила замки на вхідних дверях в квартиру, не допускає позивачку до житла, то суд на підставі ст.98 (ч.3) ЖК України виселив з квартири ОСОБА_1 разом із сином та вселив ОСОБА_2 разом з дочкою в жиле приміщення, яким вони мають право користуватися згідно ст.9 ЖК України.

Судом обгрунтовано не прийняті до уваги доводи ОСОБА_1 про придбання у власність квартири у ОСОБА_5 у 2002 році, оскільки нею цю обставину не доведено.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.

Так, безпідставними є посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що вона фактично вселилася в квартиру в 2002 р., а не в 2005 року, як встановив суд, оскільки давність проживання в жилому приміщенні сама по собі не створює правових підстав для набуття права власності на це приміщення, як і факт сплати комунальних послуг та матеріальні витрати на поліпшення житла.

Не приймаються також до уваги і твердження апелянтки про втрату позивачкою права на заявления вимог щодо житла, як такої, що не проживає в квартирі більше шести місяців, оскільки в порядку, встановленому ст.ст.71, 72 ЖК України, ОСОБА_2 не визнана особою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.