УхвалА

іменем україни

11 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Гулька Б.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 липня 2013 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за яким він позичив останньому 3 500 доларів США. Вказував, що розмір позики та умови її повернення були узгоджені з дружиною позичальника - ОСОБА_6 Зазначав, що звертався до відповідачів з проханням повернути борг у повному обсязі, проте відповідачі у добровільному порядку борг не повернули.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на його користь борг у розмірі 3 500 доларів США.

У листопаді 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_7 пред'явили зустрічний позов, у якому просили визнати недійсним договір позики від 16 липня 2013 року, укладений із ОСОБА_4 Вимоги мотивували тим, що 21 червня 2013 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 у борг 3 500 доларів США, про що вона видала розписку. Вказували, що ОСОБА_4 запропонував їм оформити договір позики на вказану суму на ОСОБА_5 через те, що останній працював на шахті і у разі не повернення суми боргу у нього буде більше можливості стягнути кошти саме з ОСОБА_5, а не з ОСОБА_7 Зазначали, що грошові кошті 16 липня 2013 року вони не отримували, а розписка від цього числа лише дублює розписку від 21 червня 2013 року, при тому, що грошові кошти по розписці від 21 червня 2013 були стягнуті на підставі судового рішення, а ОСОБА_4 вводить суд в оману, намагаючись стягнути з них повторно грошові кошти.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 борг в сумі 87 885 грн. Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_7 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року рішення районного суду в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_7 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у зустрічному позові ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Виключено з резолютивної частини рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судових витрат в розмірі 740 грн та стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі по 370 грн з кожного.

В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять вказані судові рішення скасувати та передати справу на новий судовий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Залишаючи без змін рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 та відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_5, ОСОБА_7, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши ст. ст. 204, 207, 230, 545, 1046, 1047, 1049 ЦК України, дійшов до правильного висновку про те, що відповідачі не виконали свої зобов'язання за договором позики, тому стягнули з них суму боргу, розмір якого визначено згідно з вимогами закону, оскільки грошове зобов'язання виконується у гривнях (ст. 533 ЦК України).

При цьому відповідачі не довели належними та допустимими доказами того, що спірний договір позики було укладено під впливом обману, що є їх процесуальним обов'язком у силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України, а ОСОБА_4 довів і суди встановили, що за договором від 16 липня 2013 року їм були надані грошові кошти у позику.

Посилання касаційної скарги на те, що суди не перевірили наявність у ОСОБА_4 розписки безпідставні, оскільки між сторонами укладений письмовий договір позики, на якому ОСОБА_5 власноручно засвідчив факт отримання грошових коштів у позику (а.с. 22).

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта

Б.І. Гулько

С.П. Штелик