ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа № 920/785/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

прокурор – Ногіна О.М., посвідчення №032167 від 11.02.2015,

позивача – не з’явився,

відповідача – ОСОБА_1 на підставі довіреності №19 від 21.10.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх.№3396 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2017 у справі № 920/785/17

за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області

до Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів", с. Бездрик, Сумський район, Сумська обл.

про стягнення 45 750, 10грн

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави в особі Бездрицької сільської ради звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів", в якій просить суд, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2017 (а.с.190-191), стягнути з відповідача на користь позивача 25 795, 00грн упущеної вигоди та 11 517, 94грн інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як замовник будівництва котельні на лушпинні соняшника паропродуктивного 6т/год, за адресою: вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, всупереч вимогам закону не уклав з Бездрицькою сільською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури с. Бездрик, внаслідок чого сільська рада не отримала кошти на розвиток інфраструктури села.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2017 у справі №920/785/17 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" 25 795, 00грн упущеної вигоди, 11 517, 94грн інфляційних; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на користь прокуратури Сумської області 1 600, 00грн витрат по сплаті судового збору.

Як зазначено у рішенні суду, відповідач здійснив забудову земельної ділянки, проте, не виконав покладеного на нього законом обов’язку щодо укладення з сільською радою договору про пайову участь, відповідно, заявлені прокурором до стягнення 25 795, 00грн є упущеною вигодою, які б сільська рада отримала у разі укладення договору; суд першої інстанції дійшов висновку, що обов’язок з оплати зазначеної суми виник у відповідача в силу вимог закону, таке зобов’язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов’язанням, отже, збитки (упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням індексу інфляції.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при будівництві котельні на лушпинні соняшнику як об’єкта енергетики, сплачувати пайовий внесок на розвиток інфраструктури с. Бездрик відповідач не повинен; відповідач звертався до сільської ради щодо розміру пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, проте, відповіді не отримав, таким чином, відповідач дійшов висновку про відсутність необхідності сплати пайового внеску; наданий позивачем ОСОБА_2 пайової участі замовників у розвитку інфраструктури села не дає можливості визначити розмір пайового внеску, оскільки до ОСОБА_2 не додано карту села, поділеної на зони, з урахуванням яких застосовується коефіцієнт для розрахунку розміру пайової участі; апелянт заперечує проти стягнення з нього інфляційних, оскільки предметом позову є стягнення збитків, а не заборгованості за договором, відповідач не прострочив оплату збитків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 06.12.2017.

29.11.2017 від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12264), вважає, що доводи апелянта про віднесення збудованого об’єкту до об’єктів енергетики є безпідставними; відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інфраструктури с. Бездрик, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов’язкових дій під час забудови земельної ділянки; вважає безпідставними твердження апелянта щодо неправомірності проведення розрахунку розміру пайової участі, оскільки порядок розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування, що і було зроблено сільською радою. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.

До початку судового засідання від апелянта надійшло клопотання (вх.№12578 від 06.12.2017) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копію газети "Бездрицькі новини", де опубліковано (оприлюднено) ОСОБА_2 пайової участі замовників у розвитку інфраструктури села Бездрик.

Як вказує апелянт, дану копію газети він отримав від Бездрицької сільської ради 11.11.2017, тобто, після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, при цьому, не спростовує, що звернувся до ради для отримання даного доказу після подання апеляційної скарги на рішення суду.

На думку апелянта, копія газети "Бездрицькі новини" свідчить про те, що ОСОБА_2 пайової участі замовників у розвитку інфраструктури села Бездрик був прийнятий та набрав чинності, проте, із редакції ОСОБА_2 неможливо визначити коефіцієнт зональності, та відповідно встановити розмір пайової участі, оскільки ОСОБА_2 не містить додатку – карти села, поділеної на зони.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 06.12.2017 представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 17.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Також представник апелянта підтримала клопотання про долучення до матеріалів справи копії газети "Бездрицькі новини"; не заперечує, що надана позивачем копія ОСОБА_2 пайової участі замовників у розвитку інфраструктури села Бездрик для долучення до матеріалів справи відповідає ОСОБА_2, опублікованому в газеті "Бездрицькі новини".

Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.

Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином завчасно повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с.226).

Розглянувши клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи доказів, колегія суддів долучає до матеріалів справи копію газети "Бездрицькі новини", оскільки даний доказ не є новим, ОСОБА_2 пайової участі замовників у розвитку інфраструктури села Бездрик, опублікований в газеті "Бездрицькі новини", відповідає наявному у матеріалах справи ОСОБА_2.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, апелянт та прокурор висловили свої доводи, міркування, заперечення з приводу предмету спору, а позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги; нез‘явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті, про що сторони були повідомлені ухвалою суду від 08.11.2017, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99, інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту.

При цьому органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, можливо розуміти як орган державної влади, так і орган місцевого самоврядування.

Як зазначає прокурор, сільський бюджет Бездрицької сільської ради відповідності до статті 5 Бюджетного кодексу України є бюджетом місцевого самоврядування та входить до складу бюджетної системи України.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Обов’язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки, взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Не укладення відповідачем договору пайової участі та несплата до сільського бюджету Бездрицької сільської ради коштів пайової участі є порушенням інтересів держави, що виражається в ненадходженні належних коштів до сільського бюджету.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Бездрицька сільська рада Сумського району Сумської області, проте, радою заходи щодо стягнення відповідних коштів до бюджету не вживались, тому, на думку прокурора, зазначені обставини свідчать про наявність підстав для звернення прокурора до суду.

Про намір представництва інтересів держави органами прокуратури в суді в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" місцева прокуратура повідомила Бездрицьку сільську раду листом від 10.08.2017 (а.с.38).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи прокурора, що є підстави для представництва керівником Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області та звернення до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Управлінням ДАБІ у Сумській області 09.04.2015 зареєстровано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації за

№СМ 143150990184, а саме нове будівництво відповідачем котельні на лушпинні соняшника паропродуктивністю 6 т/год, за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, 1 (а.с.20).

Замовником будівництва за декларацією зазначено Приватне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів".

В декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 09.04.2015 нового об’єкта будівництва зазначено код – 1251, 5, який відповідає класифікатору будівель та спору ДК 018-200 та категорії складності – ІІІ.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України 17.08.2000 №507, під кодом будівництва 1251, 5 здійснюється будівництво – підприємств харчової промисловості, а не об’єкт енергетики, як стверджує відповідач; згідно з Державним класифікатором будівель та споруд, спорудам підприємств електроенергетики відповідає код "2302".

Як свідчать матеріали справи, будівництво було здійснено відповідачем на земельній ділянці на території Бездрицької сільської ради, що знаходиться у відповідача в оренді на підставі договору оренди землі від 29.07.2003 (а.с.32-33), укладеного з Бездрицькою сільською радою.

Відповідно до умов договору оренди, земельна ділянка надана відповідачу для використання під виробничу базу та інші споруди, що належать відповідачу, земельна ділянка надана відповідачу на 50 років.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про архітектурну діяльність” під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

За змістом положень частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно матеріалів справи, Бездрицькою сільською радою на 29 сесії 6 скликання рішенням від 26.02.2013 затверджено ОСОБА_2 пайової участі замовників у розвитку інфраструктури села Бездрик (а.с.22-25) (надалі - ОСОБА_2) та примірну форму договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури сели Бездрик з розрахунком величини пайової участі.

Відповідно до пункту 1.3. ОСОБА_2, залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури с. Бездрик є обов’язковим для всіх замовників, які мають намір здійснити нове будівництво, добудову та надбудову, технічне переоснащення та реставрацію існуючих будівель (споруд) житлово-громадського та виробничого призначення (крім тимчасових закладів торгівлі та сфери послуг), які підлягають прийняттю в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку.

Пайова участь у розвитку інфраструктури с. Бездрик полягає у перерахуванні замовником до місцевого бюджету грошових коштів у розмірах та у строк, встановлені цим ОСОБА_2. Ці грошові кошти використовуються виключно для розвитку інфраструктури с. Бездрик (пункт 1.4. ОСОБА_2).

Відповідно до пункту 1.5. ОСОБА_2, пайова участь сплачується замовником на підставі договору, який укладається між Бездрицькою сільською радою та замовником, не пізніше 15 робочих з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ОСОБА_2 зобов’язує замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (в даному випадку, села Бездрик) у разі забудови земельної ділянки та виконання на ній робіт щодо об’єктів, визначених як об’єкти будівництва згідно з наведеними вище нормами.

Матеріалами справи, у тому числі декларацією про готовність об’єкта до експлуатації від 09.04.2015, підтверджується, що відповідачем здійснювалось нове будівництво котельні на лушпинні соняшника.

Доводи апелянта, що він здійснював не нове будівництво, а реконструкцію котельні спростовуються самою декларацією про готовність об’єкта до експлуатації від 09.04.2015, в якій зазначено про нове будівництво котельні; крім того, в силу положень закону, під будівництвом розуміється як нове будівництво, так і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт.

Проте, як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем договір про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури сели Бездрик всупереч вимогам закону та ОСОБА_2, як до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, так і після цього, укладений не був.

Відповідач стверджує, що 24.02.2015 він звернувся до голови Бездрицької сільської ради з листом (а.с.45), в якому просив раду повідомити, чи визначена сільською радою належна до сплати величина пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Проте, відповіді на вказаний лист відповідач не отримав, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність необхідності укладення договору про пайову участь.

Судова колегія вважає такі доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними, оскільки Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ОСОБА_2 покладено на замовника будівництва обов’язок щодо укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів згідно договору.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів" є замовником нового будівництва котельні на лушпинні соняшника за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, 1; будівництво, здійснене відповідачем охоплюється законодавчим визначенням забудови.

За таких обставин, на відповідача в силу закону покладено обов’язок укласти з Бездрицькою сельською радою договір пайової участі, що відповідачем здійснено не було.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про намір та вчинення відповідачем дій для укладення договору пайової участі з позивачем; зокрема, відповідачем не надано доказів, що він звертався до ради відповідно до порядку залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури с. Бездрик, встановленого розділом 2 ОСОБА_2.

Зокрема, відповідно до пункту 2 ОСОБА_2, відповідач мав звернутись до Бездрицької сільської ради із заявою, до якої додати визначений ОСОБА_2 перелік документів, у тому числі, копію дозволу на виконання будівельних робіт або декларацію про початок виконання будівельних робіт, зведений кошторис розрахунку вартості будівництва об’єкта містобудування, правовстановлюючі документи замовника.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 06.12.2017 представник апелянта підтвердила, що з такою заявою та доданими до неї документами відповідач до ради не звертався.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обов’язок ініціювати укладення договору про пайову участь у зазначений строк покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов’язок пов’язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування; не укладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавством не визначається правовою підставою звільнення забудовника від обов'язку укласти відповідний договір та, відповідно, сплати пайового внеску.

Частинами 5, 6 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Пунктом 3.2. ОСОБА_2 встановлено, що для будівництва нежитлових будівель та споруд розмір пайової участі становить 2 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта.

Відповідно до пункту 3.3. ОСОБА_2, залежно від розміщення земельної ділянки до певної зони, розмір суми пайової участі замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури села множиться на такі коефіцієнти: а) І зона (історична частина села) – коефіцієнт 1, 0; б) ІІ зона – коефіцієнт 0, 8; в) ІІІ зона – коефіцієнт 0, 6; г) при реконструкції в підвальних та горищних приміщень з метою влаштування житлових кімнат, мансард тощо – 0, 5.

Як передбачено пунктом 3.4. ОСОБА_2, розмір пайової участі визначається за формулою:

ПУ = (ЗКВБ – В3 – Вбм – Вім) х 2% (1%) х Кз х Кпон, де

ПУ – пайова участь;

ЗКВБ – загальна кошторисна вартість будівництва;

В3 – витрати пов’язані з придбання та виділенням земельної ділянки;

Вбм – витрати, пов’язані зі звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, що включають також вартість придбання знесеного майна;

Вім – витрати на влаштування внутрішньо та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій;

1 або 2% - відсоток вартості будівництва, визначений пунктом 3.2. ОСОБА_2;

К3 – коефіцієнт зональності, визначений згідно з пунктом 3.3. ОСОБА_2;

Кпон – коефіцієнт пониження, передбачений пунктом 3.6. ОСОБА_2, який передбачає, понижуючий коефіцієнт 0, 5 за умови повної сплати коштів до 01.01.2014.

Досліджуючи здійснений позивачем розрахунок у розмірі 25 795, 00грн, судова колегія вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням ОСОБА_2; позивачем вірно визначено загальну кошторисну вартість будівництва, яка вказана у декларації від 09.04.2015, враховано витрати, пов’язані зі звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, та витрати на влаштування внутрішньо та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що неможливо здійснити розрахунок розміру пайової участі, оскільки до ОСОБА_2 не додано карту села, із якої можна було б встановити, який має бути застосовано коефіцієнт зональності, оскільки, як вбачається із розрахунку позивача, ним застосовано найменший можливий у спірних правовідносинах коефіцієнт зональності – 0, 6, відповідно, здійснений позивачем розрахунок не протирічить положенням ОСОБА_2.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що ним не було завдано збитків сільській раді, враховуючи, що відповідач неодноразово брав участь у розвитку інфраструктури с. Бездрик, оскільки відповідач мав можливість при укладенні договору пайової участі врахувати зазначені витрати, однак не здійснив цього.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Бездрик, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Бездрицька сільська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постановах від 22.03.2017 у справі №908/312/16, від 12.07.2017 у справі №908/6328/15.

Наявні у матеріалах справи документи, із яких вбачається, що відповідач брав участь у ремонті доріг Бездрицької сільської ради не містять жодних посилань, що така участь відповідача була здійснена на виконання вимог закону внаслідок будівництва котельні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що є правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 25 795, 00грн упущеної вигоди, яку позивач міг отримати у разі, якби відповідачем був укладений договір пайової участі та здійснено його оплату.

Щодо вимоги прокурора стягнути з відповідача на користь позивача 11 517, 94грн інфляційних, судова колегія вважає в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та передчасними, отже, такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З урахуванням викладеного положення, стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апелянта, що предметом позову є стягнення упущеної вимоги, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання - неукладення договору пайової участі.

Таким чином, дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на спірні правовідносини.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.10.2017 слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11 517, 94грн інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2017 - залишити без змін.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати прокурора за подання позовної заяви до суду розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки спір доведено до суду внаслідок бездіяльності відповідача щодо укладення договору пайової участі.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2. ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2017 у справі №920/785/17 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на користь Бездрицької сільської ради 11 517, 94грн інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2017 у справі №920/785/17 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2017 у справі №920/785/17 в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код 00375160) на користь Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Жовтнева, 2, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код 05383313) 25 795, 00грн упущеної вигоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код 00375160) на користь прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, код 03527891) 1 106, 10грн витрат по сплаті судового збору."

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 11.12.2017.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.