УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7757/13-ц

Провадження № 4-сс/201/83/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року                                         Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: г28 листопада 2017 рокуоловуючого судді Федоріщева С.С.

   при секретарі Кияшко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в  м. Дніпрі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2) про поновлення строку на подачу скарги, визнання дій щодо звернення стягнення на пенсію незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2017 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 (заінтересована особа Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) про визнання дій щодо звернення стягнення на пенсію незаконними та зобов’язання вчинити певні дії (т.1 а.с.№2-3).

26.01.2017р. заявником в порядку усунення недоліків скарги, було надано скаргу (заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2) про визнання дій щодо звернення стягнення на пенсію незаконними та зобов’язання вчинити певні дії (т.1 а.с.№12-13).

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилався на те, що на примусовому виконанні в ДВС перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 80930 грн. 02.10.2014р. державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було винесено постанову та звернуто стягнення на пенсію боржника в розмірі 20% до повного погашення заборгованості. Крім того, заявник вважає, що державний виконавець порушує строки проведення виконавчих дій, які передбачені ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»  майже в 5 разів та замість 6 місяців вже більше 30 місяців здійснює виконавчі дії. Просив визнати дії державного виконавця щодо помісячного стягнення 20% пенсії заявника незаконними та зобов’язати закрити виконавче провадження. Крім того, заявник просив визнати поважною причину пропуску ним строку на подачу скарги, оскільки протягом трьох років він змушений звертатися до правоохоронних органів та виконавчої служби щодо захисту його порушеного права, пов’язаного з ухваленням судом незаконного рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 грошових коштів.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 16.01.2017, дана справа до розгляду була розподілена судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В., яка 01.06.2017 винесла по даній справі ухвалу про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду через пропуск строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення (т.1 а.с.171).

19.09.2017 ухвалу про залишення скарги без розгляду скасовано Апеляційним судом Дніпропетровської області та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав на те, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу, в порушення вказаних норм процесуального законодавства, належним чином не повідомив про слухання справи заінтересовану особу Соборний ВДВС м. Дніпра ГУТЮ у Дніпропетровській області, дані про належне отримання повідомлень про слухання справи матеріали справи не містять. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу без дослідження та огляду в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження для з’ясування обставин у справі, які суд чотири рази витребовував у Соборного ВДВС м. Дніпра ГУТЮ у Дніпропетровській області, проте на вимогу суду матеріали так і не були надані (т.1 а.с.204-205).

Після повернення справи до суду першої інстанції, суддя Ткаченко Н.В. винесла ухвалу про самовідвід (т.2 а.с.5), та відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 16.01.2017, дана справа до розгляду була розподілена судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщева С.С. (т.2 а.с.6).

28.11.2017 заявник надав суду заяву, в якій просить суд розглянути його скаргу в судовому засіданні без його участі та без фіксування процесу технічними засобами за наявними в матеріалах справи документами. Додатково зазначив, що вважає можливим розглядати справу без участі державного виконавця, оскільки він тривалий час ухиляється від явки в судове засідання та не надає матеріали виконавчого провадження ( т.2 а.с.21).

В судові засідання по справі державний виконавець двічі не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином (т.2 а.с.16, 18), ніяких заяв та клопотань до суду не надіслав.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду теж не з’явився, судова повістка, направлена судом на його адресу, повернулася через закінчення строку зберігання на пошті (т.2 а.с.19), натомість в матеріалах справи міститься його заява, в якій він просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення скарги та поновлення строку на її подачу заперечував з підстав, зазначених у запереченнях, що надійшли до суду 30.03.2017 та 15.05.2017р. (т.1 а.с.42-43,54-55, 64).

   Крім того, враховуючи що державним виконавцем не було виконано вимоги суду щодо надання для огляду матеріалів виконавчого провадження, то представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 17.02.2015р. (т.1 а.с.166-168) надала суду клопотання про долучення фотокопій матеріалів виконавчого провадження № 144/18 (номер в ЄДРВП 43693707) за виконавчим листом по справі № 201/7757/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 80930 грн. (т.1 а.с.№65-163). Натомість, зазначені докази апеляційним судом в ухвалі від 19.09.2017 визнано недопустимими через те, що ці документи не завірені належним чином (т.1 а.с.204-205).

За таких обставин, на підставі ст. 169, ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, ознайомившись із матеріалами справи, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами ст.385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з’ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 20.07.2014р., чинної на момент винесення постанови від 02.10.2014р.), про  звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

З огляду на те, що даною статтею не передбачений спеціальний порядок оскарження постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, то застосовуються загальні строки оскарження, встановлені ст.385 ЦПК України.

Судом встановлено, що 12.06.2014р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист по цивільній справі № 201/7757/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 80930 грн., що були передані йому в якості авансу. 17.06.2014р. постановою державного виконавця Лижник С.О. на підставі виконавчого листа №201/7757/13-ц та заяви ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження ВП № 43693707 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 80930 грн., та цього ж дня постановою державного виконавця було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення за виконавчим документом. 02.10.2014 постановою державного виконавця Лижник С.О. було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 та проведено щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику ОСОБА_1 після відрахування податків, в розмірі 20% до повного погашення боргу в сумі 80930 грн., виконавчого збору - 8093грн., втрат 50грн. 74коп. Ці обставини не запечеруються сторонами, тому в силу ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з довідки заступника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 2  Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_1 (довідка була надана заявником до клопотання від 27.02.2017р.), з грудня 2014 з пенсії заявника проводиться відрахування коштів на підставі постанови № 43693707 від 02.10.2014р. про стягнення боргу на користь ОСОБА_1 (т.1 а.с.№33).

Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1, який щомісячно отримує пенсію, принаймні вже з грудня 2014 був обізнаний про те, що з його пенсії проводяться відрахування за виконавчим провадженням ВП№ 43693707 від 02.10.2014, а тому десятиденний строк на подачу даної скарги в частині оскарження постанови від 02.10.2014р. мав обчислюватися саме з грудня 2014р.-січня 2015р. та на момент подачі скарги до суду 16.01.2017р. пропущений більш ніж на два роки. Так само, будучи обізнаним про відкриття виконавчого провадження з 29.07.2014, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на супровідному листі ВДВС №20102В/18 від 17.06.2014р. про надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження (т.1 а.с. №71), заявник лише в січні 2017 звернувся до суду зі скаргою щодо порушення строків проведення виконавчих дій.

Зі змісту скарги, яка містить клопотання про поновлення строку на її подачу вбачається, що причиною пропуску строку на подачу даної скарги є те, що заявник тривалий час намагається відновити свої порушені права щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошових коштів. В межах кримінального провадження, заявник визнаний потерпілим. Все це, на  думку заявника, є поважною причиною для пропуску строку та підставою для поновлення його судом.

Суд вважає доводи заявника такими, що заслуговують на увагу у зв’язку з чим клопотання про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є   Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII    (далі - Закон № 1404-VIII).

За змістом ст. 1 Закону № 1404-VIII  виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією України, цим  Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього   Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону    підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами та виконавчі написи нотаріусів.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Оскільки, заявником не надано доказів погашення заборгованості за виконавчим листом по справі № 201/7757/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 80930 грн. станом на дату винесення оскаржуваної постанови від 02.10.2014 про звернення стягнення на пенсію заявника у виконавчому провадженні ВП № 43693707 від 02.10.2014, то підстави визнавати цю постанову неправомірною, відсутні, також як і відсутні підстави для зобов’язання державного виконавця закрити виконавче провадження.

З огляду на викладене, скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72, 169, ч. 2 ст. 197, 210, 293, 385 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1  про поновлення строку на подачу скарги про визнання дій щодо звернення стягнення на пенсію незаконними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити та поновити строк звернення із цією скаргою.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 (заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2) про визнання незаконними дій державного виконавця щодо звернення стягнення на його пенсію у виконавчому провадженні ВП № 43693707 від 02.10.2014 та зобов’язання закрити це виконавче провадження – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: С.С. Федоріщев