Справа №22ц-2092, 2008р.
Головуючий в 1-й інстанції Орендавський А.В.
Категорія: 6
Доповідач - Цуканова В.B.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року вересня місяця "03" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Голошуіочого — Цуканової I.В.
Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М. при сехрехарі - Кримцевій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 26 травня 2008 року за позовом.
ОСОБА_2
в інтересах ОСОБА_3
до
ОСОБА_1,
виконавчого комітету Схадовської міської ради
про захист права власності та визнання частково незаконними
рішень виконавчого комітету Скадовської міської Ради,
відшкодування моральної шкоди,
встановила:
У грудні 2007 року ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, просив зобов'язати останню усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні її" майном шляхом звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від самовільно збудованого сараю шляхом його зносу, зобов'язати поновити сарай, розташований на вказаній земельній ділянці, в стан, що існував до порушення. Також: позивачка просила відшкодувати моральну шкоду в сумі 5 000грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 послався на те, що сторони є співвласниками домоволодіння за адресою Херсонська область м. Скадовськ вул. Комунарів, 65, (далі домоволодіння), для будівництва і обслуговування якого Скадовською міською Радою надано земельну ділянку. Порядок користування земельною ділянкою не встановлено, проте договором від 01.08.2001 року встановлено порядок користування майном, відповідно до якого в користування позивачки надана частина сараю літ. «В» лінійними розмірами 4, 7м х 6, 11м, в користування відповідачки — 4, 7м х 1, 49м.
В жовтні 2006 року ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_3 зруйнувала сарай та самочинно побудувала іншу господарську будівлю розміром 3, 40м х 7, 0м, чим порушила право ОСОБА_3 у спільній частковій власності на домоволодіння і порядок забудови на спільній земельній ділянці.
В подальшому ОСОБА_2 подав додаткову позовну
заяву, просив визнати недійсними п.1.14 рішення виконавчого
комітету Скадовської міської Ради Херсонської області (далі
виконком) №259 від 21.11.2007 року про дозвіл ОСОБА_1
внести в технічну документацію самочинно побудовану
господарську будівлю розміром 3, 40м х 7, 0м та рішення виконкому
№226 від 15.10.1998 року в частині передачі ОСОБА_1 в
приватну власність земельної ділянки для обслуговування
житлового будинку і господарських будівель по вул. Комунарів, 65 в м. Скадовську площею 259кв.м.
В обґрунтування додаткових позовних вимог ОСОБА_2 послався на порушення вказаними рішеннями виконкому прав позивачки як співвласника домоволодіння і користувача спільної земельної ділянки.
Ухвалою суду від 24.12.2007 року співвідповідачем по справі притягнуто виконком.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 26.05.2008 року позовні вимоги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задоволено частково: задоволено позовні вимоги про усунення перешкод шляхом зносу ОСОБА_1 побудованого сараю, відновлення сараю, визнання рішень виконкому частково недійсними. В задоволенні вимог по відшкодуванню моральної шкоди відмовлено.
В апелядійній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що станом на 01.08.2001р. власниками домоволодіння були ОСОБА_3. (в частині 2/7), ОСОБА_1 ( в частині 2/7), та ОСОБА_4 (в частині 3/7), між якими укладено посвідчений нотаріусом договір про користування спільним майном. За умовами договору ОСОБА_1 виділено в користування частина домоволодіння, в т.ч. сарай літ. «И» та частина сараю літ. «В» розмірами 4, 7x1, 49м., в користування ОСОБА_4 - частина домоволодіння, в т.ч. частина сараю літ. «В» розмірами 4, 7x6, 11м. /а.с. 9/.
16.08.2002р. ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 належні їй 3/7 частини домоволодіння /а.с.8/, відповідно, до останньої як до правонаступника ОСОБА_4 перейшли права за договором користування спільним майном від 01.08.2001р..
Рішенням виконкому №82 від 12.08.1998р. закріплено за заявою ОСОБА_3 земельну ділянку за домоволодінням по АДРЕСА_1 /а.с.30/.
Рішенням виконкому №226 від 15.10.1998р. (п.1) передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 259 кв.м по вул. Комунарів, 65 /а.с. 29/.
Як видно з експертного дослідження №105/07 від 19.02.2007р., проведеного за заявою ОСОБА_1, на місці
зруйнованих сараю літ. «И» та частини сараю літ. «В» знаходиться сарай літ. Ф» розмірами 3, 4x7, 0м /а.с. 31-39/.
17.10.2006р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю щодо відповідачки складено протокол №76 про самовільно будівництво нею господарської будівлі та постановою №7-3-85 накладено штраф за вказані дії /а.с. 11, 12/.
Пунктом 1.14 рішення виконкому №259 від 21.11.2007р. дозволено ОСОБА_1 внести в технічну документацію самочинно побудовану господарську будівлю розміром 3, 40x7, 0м та душ розміром 2, 40x3, 25м по АДРЕСА_1 /а.с. 41/.
Зобов'язуючи ОСОБА_1 відновити сарай ОСОБА_3 у стан, що існував до порушення, суд виходив з того, що вона зруйнувала цю споруду, частково пошкодила майно ОСОБА_3 та на його місці побудувала новий сарай.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки недоведено обставини, які суд вважав встановленими.
Так, позивачка не надала доказів, що частина виділеного їй в користування сараю літ. «В» зруйнована ОСОБА_1.
Натомість, як видно з експертного дослідження з додатками, станом на 19.02.2007р. існує частина вказаного сараю літ. «В» розмірами 4, 0 x 4, 7м, відстань від якого до самочинно збудованого відповідачкою сараю літ. «Ф» складає 0, 8м; сарай літ. «Ф» побудовано на місці зруйнованих сараю літ. «И», що знаходиться в користуванні ОСОБА_1, і частини' сараю літ. «В», а не повністю на місці сараю літ. «В».
Як встановлено ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18.10.2007р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованого нерухомого майна, сараї літ. «И» та літ. «В» зруйнувалися через ветхість, встановити, що спірний сарай літ. «Ф» ОСОБА_1.3вела на земельній ділянці ОСОБА_3 неможливо /а.с. 40/.
Вказані обставини не підлягають доказуванню у розглянутій справі згідно ч.3 ст.61 ЦПК України.
Оскільки не встановлено неправомірні дії відповідачки щодо майна, яке знаходиться у користуванні позивачки, то у задоволенні позовних вимог останньої про зобов'язання відновити сарай є незаконними, не обґрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити.
Визнаючи частково недійсним рішення виконкому №259 від 21.11.2007р. про дозвіл на узаконення самочинного будівництва та №226 від 15.10.1998р. про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 259 кв.м, суд виходив з порушення виконкомом встановленого порядку такої передачі землі у власність, та порушення права власності ОСОБА_3.
З таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки сторони є землекористувачами окремими земельними ділянками площею 259м2 згідно рішень виконкому №182 від 12.08.1998р. /а.с.30/ та №226 від 15.10.1998р. /а.с. 29/.
Вказана обставина зазначена і в рішенні Скадовського районного суду Херсонської області від 13.07.2007р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованого нерухомого майна /а.с. 39/, яка в силу ч.3 ст.61 ЦПК України також не підлягає доказуванню.
Доказів перебування земельної ділянки у спільному користуванні сторін позивачка суду не надала.
Які саме з вини ОСОБА_1 порушені права власності ОСОБА_3, судом не встановлено.
Викладене свідчить, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання частково недійсними рішень виконкому також не підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведене, рішення суду в частині вказаних позовних вимог — зобов'язання ОСОБА_1 відновити майно, визнання недійсними рішень виконкому - слід скасувати та ухвалити нове, яким у їх задоволенні відмовити.
Відмову позивачці в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд обґрунтував недоведеністю її заподіяння відповідачкою.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, ґрунтується на вимогах закону.
Доводів проти законності рішення суду у вказаній частині апеляційна скарга не містить.
Рішення суду у цій частині позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном (сараєм), то за результатам їх перегляду в апеляційному порядку колегією суддів постановлено ухвалу від 03.09.2008р..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 26 травня 2008 року скасувати:
- в частині зобов'язання ОСОБА_1 відновити
майно (сарай) ОСОБА_3;
в частині визнання незаконним п. 1.14 рішення виконавчого комітету Скадовської міської Ради №259 від 21.11.2007 року;
- в частині визнання незаконним рішення виконавчого
комітету Скадовської міської Ради №226 від 15.10.1998 року
про передачу ОСОБА_1 у приватну власність
земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та
господарських будівель по АДРЕСА_1 площею 259кв.м;
в частині судових витрат.
Відмовити ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 відновити майно ОСОБА_3 в попередній стан, про визнання частково недійсними рішень виконавчого комітету Скадовської міської Ради №226 від 15.10.1998 року та №259 від 21.11.2007 року.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.