ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Київ К/800/6194/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Калашнікової О.В., Голяшкіна О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технопропозиція» до Хмельницької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою Хмельницької митниці ДФС на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопропозиція» (далі - ТОВ «Технопропозиція») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 400000007/2015/000005/2 від 12.08.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400010000/2015/00008.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Технопропозиція» посилалося на протиправність дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості товару та необґрунтоване витребування у нього додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 400000007/2015/000005/2 від 12.08.2015.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400010000/2015/00008.

У касаційній скарзі Хмельницька митниця ДФС, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Технопропозиція», посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2015 між ТОВ «Технопропозиція» (покупець) та турецькою компанією «MASTAS ISI CIHAZLARI SAN.VE TIC.A.S.» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 1, згідно умов якого продавець зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцю товар, а покупець - прийняти такий товар та оплатити.

12.08.2015 з метою здійснення митного оформлення товару - радіатори центрального опалення, позивачем до Хмельницької митниці ДФС надано митну декларацію № 400010000.2015.002284 з визначенням митної вартості товару за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товару були надані наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна CMR № 008960 від 07.08.2015; книжка МДП; рахунок фактура (інвойс) № 059412 від 06.08.2015; пакувальний лист від 06.08.2015; зовнішньоекономічний контракт № 1 від 20.07.2015; договір про надання послуг митного брокера; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат про походження товару № 0172806 від 06.08.2015; копія митної декларації країни відправлення (Туреччина) № 15160100ЕХ052596 від 06.08.2015; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: банківські платіжні документи, прайс-листи фірми виробника товару, виписки з бухгалтерської документації.

На вказану вимогу відповідача позивачем було надано платіжне доручення про передоплату товару № 4 від 07.08.2015, прайс-лист виробника товару та калькуляцію виробника товару.

12.08.2015 в результаті розгляду наданих документів Хмельницькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 400000007/2015/000005/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400010000/2015/00008.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 400000007/2015/000005/2 від 12.08.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400010000/2015/00008, а відтак про задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Хмельницької митниці ДФС - відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: