Ухвала

іменем україни

09 листопада 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КоротунаВ.М., Мазур Л.М., ПоповичО.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на навчання дитини.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_5, яка навчається на денному відділенні у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені Степана Дем'янчука», навчання платне. Позивач зазначала, що вона працює санітаркою у Здолбунівській центральній районній лікарні та отримує заробітну плату в розмірі 1 400 грн та не має можливості самостійно забезпечувати навчання доньки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує матеріального забезпечення, а відповідач має змогу його надавати, позивач просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно до закінчення дочкою навчання або досягнення нею двадцяти трьох років.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на навчання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн щомісячно, починаючи стягнення з 16 серпня 2016 року і до досягнення дочкою 23 річного віку або припинення навчання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено до негайного виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій й постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, у разі якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, виходили із того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, але спроможний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення аліментів на доньку, до досягнення нею 23 річного віку, оскільки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжує навчання у навчальному закладі на денній формі та потребує матеріальної допомоги.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Коротун

Л.М.Мазур

О.В.Попович