УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2010 року Колегія суддів судової палати
у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого, судді Матієк Т.В.,
суддів Балацької Г.О та ОСОБА_1,
за участю прокурора Рабінчук Т.І.,
засудженого ОСОБА_2,
захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника − адвоката ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2009 року, яким −
ОСОБА_4 ОСОБА_5, 19 травня 1990
року народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років 3 місяці позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України остаточне покарання призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 років 3 місяців позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 16.12.2008 року близько 21 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись по проспекту Бажана в м. Києві, поблизу входу на станцію метро «Славутич», діючи спільно та узгоджено з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, умисно, безпідставно, з хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні норми поведінки, вчинив дії, які грубо порушують громадський порядок та виражають явну неповагу
Справа № 11-а-2406/09 Головуючий у 1-й інстанції – Колесник О.М.
Категорія: ч.2 ст. 121 КК України Доповідач −Лагнюк М.М.
до суспільства, відзначаються за своїм змістом особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, які полягали в тому, що він безпідставно словесно став чіплятись до ОСОБА_6, після чого ОСОБА_2 та особа, матеріали справи щодо якої виділені в
окреме провадження, почали наносити хаотичні, численні удари руками та ногами по голові потерпілого, спричинивши тілесні ушкодження.
Крім того, в ході вчинення хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_6 16.12.2009 року близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в м. Києві по проспекту Бажана в м. Києві, поблизу входу на станцію метро «Славутич», ОСОБА_2 та особа, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, умисно, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 спричинили численні хаотичні удари руками та ногами в область голови потерпілого, від чого останній втратив рівновагу, впав на землю , знепритомнів, а на другий день помер у лікарні.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 153/611/3 від 20.02.2009 року спричинені потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження є тяжкими тілесними ушкодженнями, що потягли смерть.
В апеляції захисник посилається на незаконність та необґрунтованість вироку суду, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які він засуджений. Крім того, захисник вказує на наявність доказу, який підтверджує невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, а саме показання свідка ОСОБА_7, а тому просить вирок скасувати. Також на його думку є істотні протиріччя у висновку експертизи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників і засудженого, які підтримали апеляцію захисника, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляції і вважав вирок законним та обгрунтованим, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинах відповідають фактичним обставинам справи і обґрунтовані зібраними доказами в їх сукупності.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів є безпідставними.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів суд першої інстанції обґрунтовано послався на його показання на досудовому слідстві .
Аналізуючи показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в судовому засіданні колегія суддів знаходить їх досить непослідовними.
Так, у своєму першому поясненні зразу ж після вчинення злочину ОСОБА_2 визнаючи своє знаходження на місці вчинення
злочину категорично заперечував свою причетність до вчинення злочину та вказував, що потерпілого бив лише його товариш - особа матеріали кримінальної справи щодо якої виділено в окреме провадження.
Проте, на другий день, 17 грудня 2008 року, будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_2 підтвердив, що вдарив кулаком потерпілого в область вуха з правої сторони у відповідь на його удар в шию. Згодом його потерпілий ще штовхнув та став втікати, але його наздогнав його товариш, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження та вдарив двічі в потилицю. Після чого потерпілий та його товариш впали та покотились по схилу вниз. Після цього, він підійшов до них та виявши , що потерпілий сидить на його товаришеві вдарив потерпілого ногою в плече, а також вдарив його кулаком в потилицю. Коли потерпілий впав і намагався встати, то він двічі його вдарив кулаком в підборіддя. Також він вдарив потерпілого в руку, коли виявив у нього складений ніж .
Згодом, 20 грудня 2008 року, будучи допитаним в якості підозрюваного за участю захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_2 підтримав та наполягав на своїх попередніх показаннях, лише додав, що хід бійки бачила свідок.
Під час пред’явлення обвинувачення 25 грудня 2008 року та допиту в якості обвинуваченого за участю захисника ОСОБА_8, ОСОБА_2 заперечуючи свою вину у вчиненні злочину зазначав, що діяв в межах самооборони, проте знову власноручно зазначив у протоколу допиту, що підтримує свої показання від 17 і 20 грудня 2008 року в повному обсязі, де він визнавав нанесення ударів потерпілому.
Аналогічно, під час відтворення обстановки і обставин події 25 грудня 2008 року за участю понятих, захисника і судово - медичного експерта, ОСОБА_2 показав та продемонстрував, які і куди та де, він та особа щодо якої матеріали справи виділені в окреме провадження наносили удари потерпілому.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ці його показання при відтворенні обстановки і обставин події повністю співпадають з тими показаннями, які він дав при допиті в якості підозрюваного та обвинуваченого.
В судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував, що взагалі не бив потерпілого, а показання про свою участь у вчиненні злочину на досудовому слідстві дав на прохання особи матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.
Колегія суддів бере до уваги ті показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві, де він визнавав свою причетність до вчинення злочинів щодо потерпілого ОСОБА_6 та відкидає ті, в яких він заперечує свою вину у вчиненні злочинів.
Показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві про нанесення ударів потерпілому в тому числі і в голову не викликають сумніву у своїй достовірності у колегії суддів тому, що він їх підтвердив на
очній ставці з особою щодо якої справа виділена в окреме провадження, а також підтверджується іншими доказами у справі.
Згідно висновку судово − медичної експертизи смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок закритої черепно − мозкової травми, у вигляді множинного садна, забитої рани, синців у області обличчя, перелому хрящів носу. Крововиливу під м”яку мозкову оболонку , в шлуночки і тканину мозку, що привели до розвитку набряку – набухання головного мозку.
При цьому експерт встановив, що травма голови могла виникнути внаслідок дії кисті, зібраної в кулак, обутої ноги, а також те, що взаєморозташування нападаючого і потерпілого у момент спричинення останньому тілесних ушкоджень - змінювалось. Проте, судово − медичний експерт виключив виникнення травми голови внаслідок падіння потерпілого з положення « стоячи» з подальшим зіткненням на які − небудь предмети.
Будучи присутнім при відтворенні обстановки і обставин події судово − медичний експерт прийшов до висновку, що тілесні ушкодження на тілі потерпілого ОСОБА_6 могли виникнути при обставинах на які вказував в ході допитів і проведення відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.
Тобто, колегія суддів вважає, що даним висновком судово – медичної експертизи об’єктивно підтверджується та частина показань засудженого ОСОБА_2, де він визнавав нанесення ударів потерпілому саме в голову кулаком руки.
Посилання захисника у апеляції про те, що висновок судово − медичної експертизи є необгрунтованим, безпідставне. Як видно із висновку зазначеної експертизи в ньому дані повні, мотивовані та однозначні відповіді на всі поставлені питання, протиріч немає і ніяких сумнівів у колегії суддів не викликають.
Причетність ОСОБА_2 до злочину підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, згідно яких ,вони виїхавши на місце події, виявили ОСОБА_2, який був у стані алкогольного сп’яніння і котрий повідомив, що невідомий забрав у нього мобільний телефон. Згодом вони виявили мобільний телефон та передали його ОСОБА_2. Ними також був виявлений потерпілий, який був побитий , але ОСОБА_2 і його друг відмовились давати пояснення з приводу тілесних ушкоджень на потерпілому. Дані свідки також показали, що вони оглядали прилеглу територію і шукали ножа, оскільки ОСОБА_2 і Зайченко пояснювали, що потерпілий їм погрожував, проте ножа не знайшли.
З цих показань убачається, що ОСОБА_2 при прибутті працівників міліції повідомив їм інші обставини того, що сталося, а саме заволодіння потерпілим його мобільним телефоном та застосування ножа . Проте нічого не говорив їм про заподіяння ним і Зайченко тілесних ушкоджень потерпілому, що свідчить про його намагання скрити істинні обставини вчиненого.
Безпідставними є також доводи захисника про те, що суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7.
Як убачається з матеріалів справи, суд критично поставився до показань даного свідка, оскільки ці показання мають істотні розбіжності та протирічать встановленому на досудовому слідстві, зокрема тим же показанням засудженого ОСОБА_2 , які він неодноразово давав в присутності захисника, в тому числі на очній ставці, відтворенні обстановки і обставин події. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. При цьому зважає на обставини, при яких свідок з’явився до органів досудового слідства, будучи іногороднім громадянином, місце тимчасового проживання ( сусідка особи щодо якої справа виділена в окреме провадження ) та її дії під час побаченого ( знаходячись біля метро, де були працівники міліції не повідомила їх, оскільки злякалася, а лише згодом, майже через два місяці через газету з оголошеннями зв’явилась до органу досудового слідства та дала показання.
З матеріалів кримінальної справи видно, що вчинення саме таких дій , а саме хуліганства та спричинення тяжких тілесних ушкоджень від яких сталася смерть потерпілого свідчать показання особи матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком.
Надуманими є також доводи захисника про те, що саме ОСОБА_2 викликав по телефону працівників міліції. Матеріалами справи встановлено, що дзвінок в міліцію зроблено з телефону, номер якої належить особі матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, а ОСОБА_2 має зовсім інший номер телефону. Сам ОСОБА_2 протягом досудового слідства стверджував, що телефонувала в міліцію саме особа щодо якої матеріали виділені в окреме провадження .
З уваги на приведені і інші докази, які є в справі суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України
Призначаючи засудженому вид та міру покарання, суд прийняв до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують покарання, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.
Істотних порушень вимог кримінально − процесуального закону, які є підставою скасування вироку не встановлено.
За таких обставин апеляція захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2009 року стосовно засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника без задоволення.
С У Д Д І:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_1