РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - ЛевенцяБ.Б.
суддів - Галушко Л.А., Кварталової А.М.
при секретарі Кодінцевій С.В. за участі представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки"(надалі - КП ЖКС "Черьомушки") на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до КП ЖКС „Черьомушки", третя особа з боку відповідача Наливаний Роман Вікторович про скасування наказу про звільнення, як незаконного, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до КП ЖКС „Черьомушки" із позовом, уточнивши який зазначила, що працювала у відповідача з 22.09.1998р., остання робота -паспортист, коли 25 лютого 2008 року була звільнена за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки винних дій не скоювала, таке відбулось без висновку кваліфікаційної комісії і пропозицій щодо працевлаштування, на день звільнення відповідач не врахував, що вона була одинокою матір'ю, яка виховує неповнолітню дитину. Просила скасувати наказ про звільнення, поновити ії на роботі, стягнути 3461, 05 грн. заробітної плати за лютий 2008 року, оплату за час вимушеного прогулу, а також грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди в сумі 5 000 грн.(а.с.1-6, 8, 29, 41)
Представник відповідача та третьої особи заперечувала проти позову зазначивши, що прокурорською перевіркою встановлено факт порушення позивачкою трудових обов'язків, внаслідок чого остання була звільнена з роботи(а.с. 18-19).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково, скасовано наказ відповідача від 25.02.2008р. № 155 про звільнення позивачки з роботи, поновлено позивачку на роботі, стягнуто із відповідача на користь позивачки 3461, 05 грн. з них: 1207, 87 грн. заробітної плати за лютий 2008 року, 2253, 18 грн. за час вимушеного прогулу і 2200 грн. грошової компенсації моральної шкоди. Стягнуто із відповідача на користь держави 51 грн. державного мита, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць(а.с. 45-46)
Справа № 22ц-3228/08 Категорія ЦП: 52
Головуючий у першій інстанції Погорєлова C.O. Доповідач Левенепь Б.Б.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту та однобічність судового розгляду просить рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити, (а. с. 51-53)
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи скарги, яку попросила задовольнити, представник позивачки проти скарги заперечував. Інші особи до суду не прибули, про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що у справі є докази (а.с. 70, 73-76). Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи.
Виходячи із зазначеної норми Закону та роз'яснень, що містяться в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд при вирішенні спору про звільнення працівника може визнати правильним розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок, зокрема, недостатньої кваліфікації працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки, а від переведення на іншу роботу відмовився. У сукупності з іншими доказами по справі, .підлягають оцінці висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника.
У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що позивачка внаслідок недостатньої кваліфікації не може належно виконувати покладені на неї трудові обов'язки, і відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували протилежне.
Обставини, що викладені у поданні прокурора Малиновського району м. Одеси від 15 лютого 2008 року, на підставі якого відповідач звільнив позивачку з роботи, свідчать про можливу вину працівника, але не можуть наводитись як аргумент для обґрунтування підстави звільнення саме за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Доводи апелянта про проведення позивачкою реєстрації третьої особи, спростовуються наявною у справі, довідкою, за якою реєстрація цієї особи у спірний період не проводилась(а.с. 21) Цих обставин, як і того, що позивачка діяла на виконання набравшого законної сили рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2007 року представник відповідача не заперечувала і в суді апеляційної інстанції.(а.с. 7, 11-12, 18-19)
На думку колегії суддів, якщо роботодавець має докази того, що працівник неналежним чином виконує трудові обов'язки, він вправі притягнути його до дисциплінарної відповідальності - аж до звільнення з роботи з підстав, встановлених законодавством.
Крім того, на час видання наказу про звільнення, відповідач не врахував, що позивачка будучі одинокою матір'ю, виховувала неповнолітню дитину, яка не досягла 14 років, а її звільнення суперечило вимогам ч.3 ст. 184 КЗпП України(а.с. 5, 8, 13)
За таких обставин звільнення позивачки з роботи за п.2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України слід визнати незаконним, а наказ від 25.02.2008р. № 155 має бути скасований не судом, а
посадовою особою підприємства- відповідача до компетенції якої за
законодавством надані повноваження щодо видання наказів про прийняття на роботу(звільнення) працівників.
Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поновлення позивачки на роботі.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу(ст. 235 КЗпП України).
За довідкою відповідача, при звільненні 25 лютого 2008 року, позивачці було виплачено 1207, 87 грн. заробітної плати за лютий 2008 року, у т.ч. компенсацію за невикористану відпустку 611, 95 грн., заборгованості відповідач не має(а.с. 17)
Цих обставин, як і факту отримання цих коштів позивачкою до постановления оскаржуваного судового рішення, представник позивачки не заперечував, тому висновок у резолютивній частині рішення суду першої інстанції про їх стягнення із відповідача є помилковим і підлягає виключенню.
Не можна погодитись і з розрахунком суду першої інстанції щодо обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, відповідно до п.3, п.п. „б" абз. 1 п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100(із змінами, надалі - Порядок) компенсація за невикористану відпустку в сумі 611, 95 грн., що включена до виплати позивачці за лютий 2008 року є одноразовою виплатою, і при обчисленні середньої заробітної плати не враховується.
У лютому 2008 року позивачка не відпрацювала повний місяць з незалежних від неї причин, тому відповідно до п. 2 Порядку середньоденна заробітна плата має обчислюватися виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які позивачка пропрацювала повністю і що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто грудень 2007 і січень 2008 року, що складає 34, 11 грн.(722, 78 грн. + 710 грн.: 42 роб. дн.).
Кількість днів вимушеного прогулу на час постановления рішення судом першої інстанції, тобто 06 травня 2008 року, складає 47 робочих днів, оплата часу вимушеного прогулу за цей період складає 1603, 35 грн.(34, 11 грн. х 47 роб дн.), які мають бути стягнуті із відповідача на користь позивачки.
Судом апеляційної інстанції встановлено і цих обставин представники сторін не заперечували, що під час вимушеного прогулу позивачка не отримувала виплат, доходу, що мали бути б відраховані із виплачуваної суми середнього заробітку.
Колегія суддів визначає суму стягнення в межах вимог, заявлених в суді першої
інстанції, що не позбавляє позивачку права вимагати оплати усього часу вимушеного
прогулу.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів визначає, що заявлена позивачкою сума 5 000 грн. є завищеною. На підставі ст. 237-1 КЗпП України, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів визначає суму відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. При цьому, колегія суддів виходить з тривалості порушення прав позивачки, яка до часу розгляду справи апеляційним судом відповідачем не поновлена на роботі.
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків суду, тому мають бути відхилені.
На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню із відповідача на користь держави 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд ухвалює рішення у випадку зміни рішення суду першої інстанції
Керуючись ст. 303, п.3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки" задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2008 року змінити:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки", третя особа Наливаний Роман Вікторович про скасування наказу про звільнення як незаконного, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, оплати часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 за наказом директора комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки" № 155 від 25 лютого 2008 року з роботи паспортиста виробничої ділянки №1 комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки" з 25 лютого 2008 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_3 на роботі паспортиста виробничої ділянки №1 комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки".
Стягнути з комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки" (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 38а, р/р 26001002435002 в ВАТ КБ „Надра", МФО 328975, код 35303278) на користь ОСОБА_3 1603 (одна тисяча шістсот три) грн. 35 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 2000(дві тисячі) грн. грошової компенсації моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути із комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс „Черьомушки" на користь держави 51 (п'ятдесят одну) грн. державного мита, 30(тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України, з цього дня, протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції.