ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Київ К/800/34564/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 5 апарату Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 апарату Національної поліції України, Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив: визнати протиправними дії Національної поліції України в частині зобов'язання його пройти атестацію; визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 апарату Національної поліції України, оформлене протоколом ОП № 15.00003130.0018425 від 11 лютого 2016 року про його невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 про відхилення його скарги; визнати протиправним та скасувати наказ № 226 від 08 квітня 2016 року в частині його звільнення зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновити його на посаді старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу Третього управління (з обслуговування Волинської, Рівненської та Житомирської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України; стягнути з Національної поліції України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача є незаконним та безпідставним, оскільки його атестування проведено з порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Національна поліція України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суди не врахували, що атестація проведена з дотриманням вимог Закону України «Про Національну поліцію» і позивач проходив вказану атестацію добровільно. Також вказує, що суди помилково виходили з відсутності підстав для проведення атестування позивача, оскільки атестування останнього проводилось з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того зазначає, що судами не взято до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з листопада 2007 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

07 листопада 2015 року наказом Голови Національної поліції України № 58 о/с «По особовому складу Департаменту протидії наркозлочинності» позивача як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України призначено в порядку переатестування старшим оперуповноваженим (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах) по третьому територіальному управлінню (з обслуговування Волинської, Рівненської та Житомирської областей) з присвоєнням спеціального звання «капітан поліції» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

20 листопада 2015 року головою Національної поліції України видано наказ № 210 о/с про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та місті Києві. Наказом № 94 від 03 лютого 2016 року в Національній поліції України створено Центральну атестаційну комісію № 5 та затверджено її персональний склад, а наказом Національної поліції України № 191 від 21 грудня 2015 року затверджено персональний склад апеляційних атестаційних комісій Національної поліції України.

11 лютого 2016 року на позивача складено атестаційний лист, в якому вказано, що останній за період служби в поліції зарекомендував себе позитивно, як досвідчений, грамотний, працелюбний співробітник. За висновком прямого начальника позивача ОСОБА_4 займаній посаді відповідає.

13 лютого 2016 року Атестаційна комісія № 5 апарату Національної поліції України за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди прийняла рішення, оформлене протоколом ОП № 15.00003130.0018425, згідно якого позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

26 лютого 2016 року Центральна апеляційна атестаційна комісія № 1 відхилила скаргу ОСОБА_4 та залишила без змін рішення Атестаційної комісії № 5 апарату Національної поліції України щодо позивача.

08 квітня 2016 року наказом Голови Національної поліції України № 226 о/с капітана поліції ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого третього територіального управління (з обслуговування Волинської, Рівненської та Житомирської областей) Департаменту протидії наркозлочинності, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України «Про Національну поліцію», пунктами 8, 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до частини 1 статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції)69 слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, кожна із зазначених у частині 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідачів, не суперечить приписам частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, положення частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що наказ Голови Національної поліції України № 58 о/с «По особовому складу Департаменту протидії наркозлочинності» від 07 листопада 2015 року, згідно з яким ОСОБА_4 прийнято на службу до поліції з призначенням на відповідну посаду, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на цю посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще з листопада 2015 року у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди дійшли висновку, що атестування позивача проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суди попередніх інстанцій зазначили, що зміст атестаційного листа ОСОБА_4, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. У цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що позивач займаній посаді відповідає. За результатами тестування позивач отримав 42 бали за загальне тестування та 40 балів за професійне тестування, тобто подолав мінімальний бар'єр у 25 балів.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За таких обставин, коли атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 16 розділу ІV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача, а відтак і про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про невзяття судами попередніх інстанцій до уваги пропуску позивачем строку звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції зазначене питання було розглянуто та ухвалено відповідне рішення (а.с. 102-104).

Інші доводи та мотиви, викладені відповідачем у касаційній скарзі про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, безпідставні, не ґрунтуються на законі та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: А.Ф. Загородній

М.І. Мойсюк