АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
іменем України
11 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого Боголюбської Л. Б.,
суддів Єленіної Ж.М., Лясковської В.І.,
з участю прокурора Рабінчук Т.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Дарницького районного суду Києва від 30 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1
Вироком Дарницького районного суду Києва від 30 листопада 2009 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого:
31 травня 2000 року Фастівським районним судом Київської області за ст. 229-6 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) на один рік позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на один рік;
12 жовтня 2000 року Харківським районним судом м. Києва за ст. 229-6 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) на два роки шість місяців позбавлення волі;
06 листопада 2002 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 2, 71 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання 06 травня 2005 року,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Справа № 11-а-2458/09 Категорія: ст.ст. 185 ч.2 КК
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_2.
Доповідач Єленіна Ж.М.
На підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено обов’язок не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, не змінювати місце проживання без дозволу цих органів та періодично з’являтися в ці органи на реєстрацію.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 13 лютого 2008 року о 00 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, умисно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись в залі ігрових автоматів «Багіра», що по вул. Харківське шосе, 144-г в м. Києві, керуючись раптово
виниклим умислом, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, зі стільця, який стояв біля грального автомату, викрав, належну потерпілій ОСОБА_3, жіночу сумку з речами, яку ОСОБА_1 непомітно для оточуючих одразу передав своєму знайомому ОСОБА_4 (засудженому вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 вересня 22009 року), який усвідомлюючи та розуміючи незаконність та протиправність дій ОСОБА_1, за мовчазної згоди, приєднався до злочинних дій останнього, з метою викрадення майна ОСОБА_3 Одразу після цього ОСОБА_4, діючи у змові з ОСОБА_1, заховавши належну ОСОБА_3 сумку з вмістом та утримуючи її під своїм одягом, разом з ОСОБА_1 з викраденим з місця вчинення злочину зникли, в результаті чого, викрали майна всього на суму 3845 гривень.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичні обставини справи просить, вирок суду першої інстанції скасувати. Вважає, що зудженому ОСОБА_1 призначено покарання, яке за своєю м»якістю не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого. Крім того, автор апеляції уважає, що призначене судом покарання не відповідає особі засудженого - який неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, новий злочин вчинив маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, обставини при яких було скоєно злочин та ступень тяжкості скоєного ним злочину,матеріальні збитки потерпілій не відшкодовані. У зв"язку з чим вважає, що суд безпідставно застосував до засудженого ст. 75 КК України.
На підставі вищезазначеного, прокурор просить скасувати рішення районного суду та постановити в порядку апеляційної процедури новий вирок, в мотивувальній частині якого зазначити обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1, а саме: скоєння злочину у стані алкогольного сп»яніння та рецидив злочинів. Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який заперечував проти апеляції прокурора та просив залишити її без задоволення, виступ учасників процесу в судових дебатах, останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції роз’яснив ОСОБА_1 зміст ч.3 ст. 299 КПК України, з’ясував, чи правильно він розуміє зміст фактичних обставин справи і з урахуванням думки учасників процесу, в тому числі ОСОБА_1, прийняв рішення про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчинення злочину (т.2, а.с. 29).
За таких обставин, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, встановленого судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку ч.3 ст. 299 КПК України.
Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Дії ОСОБА_1 як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані правильно. Вказаний висновок суду учасниками процесу не оспорюється.
Що стосується призначеної ОСОБА_1 міри покарання, то вона відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд урахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так й особу винного.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд встановив обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння, та визнав такою, що пом'якшує покарання, обставину - визнання вини, щире каяття, незадовільний стан здоров»я.
Досліджуючи дані про особу винного, суд установив, що ОСОБА_1 має судимость, визнав фактичні обставини вчиненого ним злочину, розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується по місцю проживання, має незадовільний стан здоров'я.
Враховуючи зазначені вище дані, а також з урахуванням особи засудженого, який після звільнення з місць відбуття покарання 06 травня 2005 року до 13 лютого 2008 року не був помічений ні в чому гідному осуду, а отже, враховуючи при цьому конкретні обставини, що передували вчиненню ОСОБА_1 злочину, а також те, що потерпіла не заявила в ході судового розгляду справи до ОСОБА_1 цивільного позову, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
З уваги на такі дані, покликання апелянта на те, що суд, призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не врахував в повній мірі ступінь тяжкості вчиненого злочину, необґрунтоване.
Не знаходячи підстав для скасування чи зміни вироку, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва апеляцію прокурора залишила без задоволення, а вирок місцевого суду -без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
вирок Дарницького районного суду Києва від 30 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок - без задоволення.
СУДДІ:
ОСОБА_5Б ОСОБА_6 ОСОБА_7