Головуючий у 1 інстанції - Пирогова Л.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року справа № 242/2663/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року у справі № 242/2663/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області (далі – відповідач), в якому з урахуванням уточнень просила: визнати дії відповідача неправомірними та скасувати рішення № 8/1 від 17.02.2017 року про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи відповідно до Списку № 2 з 17.02.1998 р. по 15.04.1999 р. та відповідно до Списку № 1 з 16.04.1999 р. по 31.12.1999 р. на підприємстві ДВАТ «Точмаш»; визнати право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку та зобов'язати нарахувати та виплатити пенсію з дати звернення за призначенням пенсії.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року у справі № 242/2663/17 адміністративний позов було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області № 8/1 від 17.02.2017 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії відповідно до п. «а» та п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області повторно розглянути заяву № 161/160 від 07.02.2017 року ОСОБА_2 та зарахувати до її пільгового стажу періоди роботи відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.02.1998 р. по 15.04.1999 р. та відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.04.1999 р. по 31.12.1999 р. на підприємстві ДВАТ «Точмаш»; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 звернулась до УПФУ в м. Авдіївці Донецької області із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень п. а п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням УПФУ в м. Авдіївці Донецької області № 8/1 від 17.02.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.

Відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_2 не зараховано періоди роботи у м Донецьк Донецької області через не надання довідок про підтвердження пільгового стажу та не перереєстрацію на підконтрольній території України.

З трудової книжки позивача серія БТ-І № 7306834 вбачається, що вона з 17.02.1998 р. по 08.06.2004 р. працювала на підприємстві ДВАТ «Точмаш» стерженщиком ручної формовки в ливарному цеху 2 розряду, та ливарник на машинах для лиття під тиском 2 розряду, позивача звільнено згідно ст. 38 КЗпП, що підтверджується записами № 15,16,17,18,19 трудової книжки.

Згідно довідок № 26 від 21.02.2012 р. та № 1071/л від 20.06.2016 р. виданої ВАТ «Точмаш» позивач працювала повний робочий день на ВАТ «Точмаш» за період з 17.02.1998 р. по 08.06.2004 р. та за періоди роботи, які є спірними, позивачеві щомісяця нараховувалась заробітна плата, з якої нарахована ЄСВ та перераховано до ПФУ, також за період з 17.02.1998 р. по 15.04.1999 р. виконувала обов'язки стерженщика ручної формовки в ливарному цеху, що передбачена Списком 2 розділу код КП 2150100а-18867 на підставі КМ СССР від 26.01.1991 р. № 10 та з 16.04.1999 р. по 31.03.2002 р виконувала обов'язки ливарник на машинах для лиття під тиском 2 розряду, що передбачена Списком 1 розділу код КП 1110100а-13395 на підставі КМ СССР від 26.01.1991 р. № 10.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На підставі п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 56 ч. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Аналіз наведених норм свідчить, що обчислення страхового стажу за спірні періоди роботи позивача, має проводитись в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначається статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджений Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Колегія суддів зазначає, що трудова книжка позивача містить записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає сумніву.

Про те, що у спірний період - з 17.02.1998 р. по 15.04.1999 р. та з 16.04.1999 р. по 31.12.1999 р. на підприємстві ДВАТ «Точмаш» позивач була зайнята протягом повного робочого дня за професією що надає право на пільгову пенсію, свідчать трудова книжка позивача та надані документи, що відповідає вимогам, визначеним у абзаці 2 пункту 1 Порядку № 637, за яким за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, сумніви відповідача, щодо можливості призначення пенсії тільки за записами у трудовій книжці не ґрунтуються на будь-якому нормативному акті, оскільки Закони № 1058, 1788 неконституційними не визнавались, навіть у підзаконних нормативних актах не визначено про те, що трудова книжка «не містить відомостей про «спеціальний стаж» роботи».

Стосовно твердження відповідача, що для підтвердження стажу роботи позивачем було надано довідки підприємствами, які знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, які не можуть бути враховані для перерахунку пенсії, оскільки ці довідки згідно чинного законодавства України не є дійсними, не є вірним, виходячи з наступного.

За приписами ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС України враховується колегією суддів при розгляді даної справи.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

На підставі викладеного в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Наведені вище обставини свідчать, що відповідачем, при прийнятті рішення від 17.02.2017 року, порушено принцип пропорційності щодо дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав особи на пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія.

З урахуванням вимог законодавства України про пенсійне забезпечення, а також встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що не зараховуючи ОСОБА_2 періоди роботи: з 17.02.1998 р. по 15.04.1999 р. та з 16.04.1999 р. по 31.12.1999 р. на підприємстві ДВАТ «Точмаш» до пільгового стажу, відповідач діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення, необґрунтовано. А отже рішення відповідача, що оскаржується, є незаконним, та таким, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 11, 24, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року у справі № 242/2663/17 – залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року у справі № 242/2663/17 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя            О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_3