Єдиний унікальний номер 226/1888/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1966/2017

Головуючий в I інстанції: Клепка Л.І.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивачка завернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що з 3 липня 2009 року по 31 березня 2014 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого в січні 2013 року ними був придбаний автомобіль PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шассі НОМЕР_2. 27 лютого 2014 року спірний автомобіль був знятий відповідачем з реєстраційного обліку і проданий громадянину ОСОБА_3 Рішенням Димитровського міського суду від 03.08.2015року, залишеним в силі Апеляційним судом Донецької області 20.10.2015року, договір купівлі-продажу вказаного автомобіля був розірваний. Оскільки спірний автомобіль, який є об'єктом спільної сумісної власності майна подружжя, перебуває у відповідача і останній перешкоджає їй користуватись ним, посилаючись на вимоги ст.ст. 60,70,71 Сімейного Кодексу України з урахуванням уточнений позовних вимог просила суд: здійснити розподіл автомобіля PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнавши право власності на автомобіль за ОСОБА_2, стягнути з відповідача на її користь ? частину вартості автомобіля у сумі 695000 грн.

Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, відмовлено у повному обсязі.

З зазначеним рішенням не погодилась позивачка , подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що висновки суду першої інстанції про ненадання нею доказів на підтвердження своїх позовних вимог, є необґрунтованим, судом не враховано, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль перебуває не у нього. Крім того, судом не засновано положення ст.3,4, 364 ЦК України, які підлягали застосуванню.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить телефонограма № 5607 від 29.11.2017 року ( а.с.194).

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма № 5606 від 29.11.2017 року ( а.с. 193).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимагаючи грошової компенсації за частку майна, що є у спільній частковій власності, позивачка зазначала, що автомобіль перебуває у розпорядженні відповідача, який одноособово користується ним, обмежуючи її право на користування автомобілем, проте доказів того, що автомобіль дійсно перебуває у володінні відповідача, який обмежує її право на спільну часткову власність, позивачкою суду не надано, а інформація про розшук автомобіля, як свідчать витяг з реєстру виконавчих проваджень і постанова про розшук майна, до теперішнього часу є актуальною. З огляду на ці обставини, які дають суду підстави вважати, що виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, шляхом компенсації вартості його частки, не забезпечить інтересів співвласників, рівності їх майнових прав та принципу справедливості, це дає суду підстави для відмови у задоволенні позову.

Проте погодитись за таким висновком суду не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України звернутися до суду за захистом може та особа, чиї права, свободи або інтереси порушені, невизнані чи оспорюються. При цьому відповідно до зазначеної норми особа може звернутись до суду в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Як вбачається із матеріалів справи позивач двічі уточнювала свою позовні вимоги: 18 травня 2016 року та 18 вересня 2017 року остаточно просила суд : здійснити розподіл автомобіля PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнавши право власності на автомобіль за ОСОБА_2, стягнути з відповідача на її користь ? частину вартості автомобіля у сумі 695000 грн.

Проте суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, та розглянув позовні вимоги без урахування остаточних уточнень, проте в резолютивній частині рішення зробив висновок, щодо позовних вимог про розподіл майна, що є спільною власністю подружжя.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 30 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 05 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково: визнано право приватної власності за ОСОБА_1 на ? частину автомобіля PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1; визнана право приватної власності за ОСОБА_2 на ? частину автомобіля PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1. В задоволені решти позову відмовлено.

Згідно зазначеного рішення свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, у період шлюбу ними було придбано автомобіль PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно уточненої позовної заяви від 18 вересня 2017 року, позивачка просила суд здійснити розподіл автомобіля PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнавши право власності за відповідачем , стягнувши з останнього на її користь ? частину вартості автомобіля, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що спірний автомобіль було придбано у період шлюбу і він є спільною сумісною власністю подружжя.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у данні справі є позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, підставою позову є - розподіл спільного майна подружжя, предметом позову є автомобіль PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1, проте рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 05 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, задоволено частково: визнано право приватної власності за кожним по ? частині автомобіля PEUGEOT 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1. Рішення набрало законної сили. 17.05.2016 року. ( а.с.14-15), тобто набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою скасування рішення суду та закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 205,310 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: І.О.Дундар

О.І.Корчиста