ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 924/1143/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. Ємельянова А.С. Кондратової І.Д.

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2017

у справі№ 924/1143/16 Господарського суду Хмельницької області

за позовомзаступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі: 1.Державної фіскальної служби України 2.Фонду державного майна України 3.Університету державної фіскальної служби України

до1.Виконавчого комітету Кам'янець - Подільської міської ради 2.Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю

провизнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кам'янець - Подільської міської ради № 2176 від 21.10.2004; витребування з чужого незаконного володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави в особі уповноваженого органу ДФСУ об'єкту нерухомого майна - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, вул. Годованця, 1, загальною вартістю 2 417 331,00 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури: Попенко О.В.,

від позивача 1: Лимар Л.Б.,

від позивача 2: Гаркавенко О.М.,

від позивача 3: Клімов І.А.,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: Мельник Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, Фонду державного майна України, Університету державної фіскальної служби України звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 21.10.2004 № 2176 "Про оформлення права власності Національної академії державної податкової служби України на комплекс будівель за адресою: вул. Годованця, 1"; витребування з чужого незаконного володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ на користь держави в особі уповноваженого органу Державної фіскальної служби України об'єкту нерухомого майна - комплекс будівель, що знаходиться за адресою: вул. Годованця, буд. 1, м. Кам'янець - Подільський, Хмельницька обл., загальною вартістю 2 417 331,00 грн.

Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску ним строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2017 у справі № 924/1143/16 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення ВК Кам'янець-Подільської міської ради від 21.10.2004 № 2176 "Про оформлення права власності Національній академії державної податкової служби України на комплекс будівель за адресою вул. Годованця, 1"; визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 20.08.2008 між Національним університетом державної податкової служби України та ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" та зареєстрований за № 3402 на підставі ст. 83 ГПК України; витребувано з чужого незаконного володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ на користь держави в особі уповноваженого органу ДФС України об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель, що знаходиться за адресою: вул. Годованця, буд. 1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., загальною вартістю 2 417 331,00 грн. Стягнуто з ВК Кам'янець-Подільської міської ради 1 378,00 грн та з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ 36 259,96 грн судового збору на користь прокуратури Хмельницької області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 924/1143/16 рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2017 скасовано; прийняти нове рішення, яким у позові відмовлено.

Стягнуто з прокуратури Хмельницької області на користь Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ 41 401,77 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступник прокурора Рівненської області, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2017 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Кам'янець-Подільської міської ради від 14.09.2004 № 18 надано дозвіл на безоплатну передачу із власності територіальної громади м. Кам'янець-Подільського у державну власність Національній академії державної податкової служби України комплексу будівель за адресою вул. Годованця, 1 на умовах договору з міським виконавчим комітетом; зобов'язано Управління комунального майна передати вказаний комплекс будівель на баланс Національної академії державної податкової служби України за актом приймання-передачі протягом одного місяця.

07.10.2004 рішенням ВК Кам'янець-Подільської міської ради № 2066 передано безоплатно з комунальної власності територіальної громади м. Кам'янець-Подільського у державну власність Національній академії державної податкової служби України комплекс будівель за адресою: вул. Годованця, 1 у м. Кам'янець-Подільському, загальною площею 1 109,4 м2, на умовах договору з міським виконавчим комітетом, для підготовки кадрів податкової служби України; зобов'язано Управління комунального майна комісійно передати вказаний комплекс будівель на баланс Національної академії державної податкової служби України за актом приймання-передачі.

Рішенням ВК Кам'янець-Подільської міської ради № 2176 від 21.10.2004 "Про оформлення права власності Національній академії державної податкової служби України на комплекс будівель по вул. Годованця, 1" вирішено оформити право державної власності за Національною академією державної податкової служби України на комплекс будівель за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 1, загальною площею 1 109,4 м2 та зобов'язано МБТІ здійснити державну реєстрацію вказаного комплексу та видати ректорату академії Національної державної податкової служби України свідоцтво про право власності.

На підставі рішення від 21.10.2004 № 2176 ВК Кам'янець-Подільської міської ради 08.11.2004 видано свідоцтво про право власності Національної академії державної податкової служби України на нерухоме майно - комплекс будівель загальною площею 1 109,4 м2, що знаходиться за адресою: вул. Годованця, (вул. Садова), буд. 1, м. Кам'янець - Подільський, Хмельницька обл. (форма власності - загальнодержавна, частка - 1/1).

Відповідно до п. 1.2. Статуту Національного університету державної податкової служби України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПАУ) від 26.04.2007 № 257, університет заснований на державній власності і підпорядкований ДПАУ.

Пунктами 10.1.1., 10.1.2. Статуту за Університетом з метою забезпечення діяльності, передбаченої Статутом, і відповідно до закону та її організаційно-правової форми засновником закріплюються на правах оперативною управління будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно. Майно, що закріплене за Університетом, а також доходи від використання цього майна належать Університету на правах оперативного управління. Майно, що передане в оперативне управління, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

У листі від 20.08.2007 № 7983/6/04-0316 ДПАУ повідомила ректора Національного університету державної податкової служби України Мельника П.В. про те, що розглянула лист Національного університету ДПСУ від 17.08.2007 № 1035/01-04 та не заперечує щодо продажу об'єкту (за адресою вул. Годованця, 1, м. Кам'янець -Подільський,) в установленому чинним законодавством порядку (на конкурсних засадах, відкритих торгах, аукціонах).

Відповідно до протоколу аукціону від 15.07.2008 № 10, що проведений Товарною біржею "Центральна", ціна комплексу будівель загальною площею 1 109,4 м2, що розташований за адресою: вул. Годованця, буд. № 1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл. склала 2 417 331,85 грн (з урахуванням гарантійного внеску), яку мав сплатити переможець аукціону - "Міжрегіональна фінансово-юридична академія".

20.08.2008 між Національним університетом державної податкової служби України (до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.08.2006 № 472-р - Національна академія державної податкової служби України) (правонаступником якої є Університет державної фіскальної служби України) (продавець) та ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" (правонаступником якої є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі ТОВ) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого продавець в особі представника, відповідно до протоколу № 10 проведення аукціону від 15.07.2008, що проведений ТБ "Центральна" передає, а покупець приймає у власність належне продавцю на праві власності нерухоме майно, яким є комплекс будівель, що розташований за адресою: вул. Годованця, буд. № 1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору зазначений об'єкт належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області 08.11.2004 за рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 21.10.2004 № 2176, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Кам'янець-Подільського БТІ в книзі № 4, запис № 440, реєстраційний номер 6698618; балансова вартість об'єкта з урахуванням зносу станом на 01.05.2008, відповідно до довідки № 1459, виданої Національним університетом державної податкової служби України 15.05.2008 становить 244 726,00 грн.

У п. 1.6. договору сторони погодили, що вказаний у цьому договір об'єкт продано за 2 417 331,85 грн, які покупець сплатив до посвідчення цього договору.

ФДМУ у листі від 11.12.2008 № 1п-24-18011 повідомив Національний університет державної податкової служби України про те, що розглянув його лист від 10.12.2008 № 3252/01-12 щодо надання роз'яснень стосовно погодження суб'єктами господарювання з ФДМУ реалізації майна, що є державною власністю та зазначив, що порядок відчуження державного майна суб'єктами господарювання регламентується Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженим постановою КМУ від 06.06.2007 № 803 і, що рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише з погодженням з ФДМУ.

Звертаючись до суду з позовом, заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі ДФСУ, ФДМУ, Університету державної фіскальної служби України посилався на те, що відчуження спірного майна відбулось в порушення п. 8 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, без дотримання вимоги абз. 2 п. 6, п.п. 10.11 Порядку, ч. 3 ст. 13 Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, а тому просив визнати незаконними та скасувати рішення ВК Кам`янець-Подільської міської ради № 2176 від 21.10.2004 "Про оформлення права власності Національної академії державної податкової служби України на комплекс будівель за адресою: вул. Годованця, 1"; витребувати з чужого незаконного володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ на користь держави в особі уповноваженого органу ДФСУ об'єкту нерухомого майна комплексу будівель, що знаходиться за адресою: вул. Годованця, буд. 1, м. Кам'янець - Подільський, Хмельницька обл., загальною вартістю 2 417 331,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ВК Кам`янець-Подільської міської ради від 21.10.2004 № 2176 "Про оформлення права власності Національної академії державної податкової служби України на комплекс будівель за адресою: вул. Годованця, 1" прийняте з порушенням ст. ст. 137, 141, ГК України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про вищу освіту", оскільки спірне майно на користь університету було відчужено без отримання рішення органу управління майном - ДФСУ (на момент прийняття рішення - ДПАСУ) та без згоди ФДМУ на таке відчуження, тобто прийняте з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання цього рішення незаконним та його скасування, а також встановивши, що спірний договір суперечить ст. ст. 1, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" на підставі ст. 83 ГПК України, ст. ст. 215, 203 ЦК України визнав його недійсним. З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що комплекс будівель вибули з володіння Держави поза волею власника, а тому на підставі ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню з володіння відповідача 2, який на цей час володіє цим майном. При цьому, визнавши поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності, відмовив в задоволенні клопотання відповідача 2 про її застосування.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив про незаконність рішення виконавчого органу місцевого самоврядування № 2176 від 21.10.2004, однак встановивши, що ДФСУ (ДПАУ) не є власником спірного об'єкту, а здійснює лише управління ним, прийшов до висновку, що прокурором не було належним чином обґрунтовано як рішення № 2176 від 21.10.2004 у цьому випадку порушує права та інтереси ДФСУ (ДПАУ) та наявності підстав для витребування з чужого незаконного володіння на користь ДФСУ цей спірний об'єкт нерухомості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду, однак виходячи з власних мотивів.

Частиною 2 ст. 15 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

За змістом положень ст. ст. 317, 326 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Порядок відчуження державного майна визначався Законом України "Про управління об'єктами державної власності", Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803.

За змістом ст. ст. 1, 3, 5, 7 зазначеного Закону управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності. ФДМУ відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Вказаним порядком встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з ФДМУ.

Відчуження майна, що перебуває на балансі суб'єкта управління, здійснюється за рішенням такого суб'єкта, крім нерухомого майна відчуження якого здійснюється лише за погодженням з ФДМУ.

Рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається ФДМУ у формі листа.

(аналогічний висновок міститься і в постанові ВСУ від 23.09.2015 у справі № 914/2002/13).

Отже, відчуження нерухомого майна у цій справі вимагало не лише попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить, але й обов'язкового погодження з ФДМУ у встановленій формі.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності у цьому випадку має здійснювати - ДФСУ (ДПАУ на час прийняття спірного рішення) та, що оскільки відчуження спірного майна відбулося без отримання відповідної згоди органу управління майном - ДФСУ та за відсутності погодження з ФДМУ, як це передбачено ГК України, Законом України "Про управління об'єктами державної власності" та Порядком, то спірне рішення ВК Кам'янець-Подільської міської ради від 21.10.2004 № 2176 "Про оформлення права власності Національній академії державної податкової служби України на комплекс будівель за адресою вул. Годованця, 1" є незаконним, а договір купівлі-продажу, укладений 20.08.2008 між Національним університетом державної податкової служби України та ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" та зареєстрований за № 3402 суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та є недійсними. При цьому, наявні підстави для витребування спірного майна на підставі ст. 388 ЦК України.

Під час розгляду цієї справи відповідачем 2 було подано до суду заяву про застосування позовної давності.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 4 ст. 29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (ст. 256 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або мала об'єктивну можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 3-126гс15).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі ДФС України, ФДМ України, Університету державної фіскальної служби України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 23.12.2014 у справі № 916/2414/13, від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003 від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі за № 6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.2007 ДПАУ (правонаступник якої є ДФСУ) звернулась до ректора Національного університету ДПСУ з листом, яким повідомляла що не заперечує щодо продажу спірного майна, в результаті чого 20.08.2007 між Національним університетом ДПСУ і ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" було укладено договір купівлі-продажу, за яким Національний університет державної податкової служби України відчужив спірне майно відповідачу, а тому з 20.08.2007 позивач - ДФСУ (ДПАУ на момент прийняття спірного рішення) могла довідатися про порушення свої прав. При цьому, позивач (ДФСУ) знав про відчуження спірного майна у 2009 році про що свідчить, зокрема, лист від лютого 2009 № 950/6/06-0116 (а.с. 141, т.1).

При зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі, зокрема, ДФСУ прокурор заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, проте ДФСУ, набувши статусу позивача, питання про поновлення строку позовної давності не порушувала; доказів поважності причин пропуску звернення до суду не надала.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, презумпцію обізнаності особи (позивача) про стан своїх суб'єктивних прав та обов'язків та керуючись ст. 256, 261, 267 ЦК України, в позові слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо того, що облік початку позовної давності слід відраховувати від дня коли про порушення довідався прокурор, який звернувся з позовом, а не позивач, то це є можливим лише у тому випадку, коли прокурор виступає позивачем у справі, в той час, як позивачами у цій справі є ДФСУ, ФДМ України та Університет державної фіскальної служби України, а не прокурор.

Таким чином, колегія Вищого господарського суду погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у позові, однак з мотивів наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 924/1143/16 - без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді А.С. Ємельянов

І.Д. Кондратова