ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Справа № 913/1313/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),

Карабаня В.Я.,

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017

у справі№ 913/1313/16 Господарського суду Луганської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком"

доУправління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області

простягнення 17626,74 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 1039,98 грн. інфляційних втрат, та 309,19 грн. 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідачів: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення за договором від 25.02.2015 № 18-25/2 у розмірі 17626, 74 грн. за надані телекомунікаційні послуги у грудні 2015 року, 1128, 11 грн. інфляційних втрат, 309,19 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги відповідно до чинного законодавства від 25.02.2015 № 18-25/2 відповідачу у грудні 2015 року надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Лисичанськ Луганскої області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дії пунктів 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Станом на 01.01.2016 існує заборгованість у сумі 17626, 74 грн. не відшкодована на момент подачі позову. У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 309, 19 грн., 3% річних та 1128,11 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.01.2017 у справі № 913/1313/16 (суддя Драгнєвіч О.В.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення 18975,91 грн., з яких: 17626,74 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, 1039,98 грн. інфляційних втрат, 309,19 грн. 3% річних; 1378 грн. судового збору за подання позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 913/1313/16 (у складі колегії суддів: Радіонової О.О.-головуючого, Марченко О.А., Черноти Л.Ф.) рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2017 у справі № 913/1313/16 скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення 17626,74 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у грудні 2015 року, 1128,11 грн. інфляційних втрат, 309,19 грн. 3% річних; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області (ЄДРПОУ 24205528) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ЄДРПОУ 21560766) 17626,74 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у грудні 2015 року, 1039,98 грн. інфляційних втрат, 309,19 грн. 3% річних; 1378 грн. витрат з оплати судового збору; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області (ЄДРПОУ 24205528) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ЄДРПОУ 21560766) 1515, 80 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 913/1313/16, Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 913/1313/16 скасувати, а рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2017 залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на недотримання судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (за договором-розпорядник коштів, далі-відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (за договором-підприємство зв'язку, далі-позивач) 25.02.2015 укладено договір № 18-25/2 про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги відповідно до чинного законодавства, предметом якого є відшкодування Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" витрат за надання у 2015 році телекомунікаційних послуг громадянам, які мають право на пільги відповідно до чинного законодавства України та внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги по м. Лисичанськ, Луганська область за рахунок субвенції державного бюджету.

Права та обов'язки сторін врегульовані розділом 2. договору.

Відповідно до п. 2.1. договору підприємство зв'язку зобов'язується надавати телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги, на підставі тарифів, затверджених уповноваженими органами.

Відповідно до п. 2.2. договору згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємство зв'язку зобов'язується щомісяця: до 10 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга"; до 15 числа наступного за звітним надавати акти звірки за формою "3-пільга" за фактично надані послуги зв'язку громадянам, що мають право на пільги; до 20 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на паперових носіях: розрахунки вартості наданих послуг за формою "2-пільга" по кожній категорії пільговиків окремо згідно з тарифами, затверджених уповноваженими органами.

Відповідно до п. 2.9. договору підприємство зв'язку несе відповідальність за якісне проведення розрахунків вартості формою "2-пільга". У разі виявлення помилок або неправильного проведення розрахунків вартості з формою "2-пільга" чи електронного файлу, доопрацьовує їх і надає у встановлені терміни.

Розпорядник коштів зобов'язаний приймати надані підприємством зв'язку на паперових та електронних носіях розрахунки вартості наданих послуг за формою "2-пільга" (п. 2.10. договору).

При виявлені невідповідності у формі "2-пільга" зареєстрованих громадян пільгової категорії "розпорядником коштів" складає протокол розбіжностей і передає протягом 5 днів "підприємству зв'язку" (п. 2.11. договору).

Відповідно до п. 2.12. договору при порушенні підприємством зв'язку термінів, передбачених п. 2.2. договору розпорядник коштів здійснює оплату за надані пільгові послуги на місяць пізніше, а не в місяці, наступному за звітним.

Розділом 3. договору сторонами визначено порядок розрахунків.

Відшкодування розпорядником коштів підлягає сума витрат підприємства за фактично надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення у 2015 році (п. 3.1. договору).

Розпорядник коштів здійснює відшкодування підприємству зв'язку витрати, пов'язані з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", що підтверджується розрахунками та реєстрами (п. 3.2. договору).

Розпорядник коштів після проведення звірки пільгових категорій громадян, підписує акт звірки і проводить оплату послуг на підставі наданих підприємством зв'язку розрахунків і актів звірки (п. 3.4. договору).

Розрахунок за надання послуги проводиться розпорядником коштів по безготівковому розрахунку шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок підприємства зв'язку згідно розрахунків вартості наданих послуг за формою "2-пільга" (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2015, щодо оплати наданих послуг договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови договору застосовується до відносин які виникли у "Розпорядника коштів" та "Підприємства зв'язку" з 31.12.2014.

Вказаний договір підписано сторонами у встановленому порядку та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги відповідно до чинного законодавства № 18-25/2 від 25.02.2015, позивачем надано у грудні 2015 року послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Лисичанськ Луганської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дії пунктів 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Судами встановлено, що позивачем 06.01.2016 заповнено та надіслано відповідачу форму "2-пільга" для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на електронному носії.

Факт направлення форми "2-пільга" на електронну адресу відповідача підтверджується наданим скріншотом (знімком) екрану комп'ютера позивача, з якого відправлено списки та копією листа від 05.01.2016 № 59 про направлення в електронному вигляді розрахунку вартості послуг, наданих пільговій категорії населення у грудні 2015 року за формою "2-пільга".

За умовами договору після отримання списків громадян, яким надано послуги зв'язку на пільгових умовах за формою "2-пільга", відповідач зобов'язаний звірити інформацію, що міститься у реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача та у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей, скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги відповідно до форми "3-пільга" та подати зазначені акти звіряння до фінансового органу Лисичанської міської ради.

За відповідачем рахується заборгованість у сумі 17626,74 грн., яку не відшкодовано на дату подання позову.

У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.01.2017, 309,19 грн. 3% річних та 1039,98 грн. інфляційних втрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на норми ст. ст. 509, 525-527, 617 ЦК України, ст. 102 Бюджетного кодексу України, постановами Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (із змінами), від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (зі змінами і доповненнями) та умовами договору № 18-25/2 від 25.02.2015.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги зв'язку пільговим категоріям населення у грудні 2015 року за укладеним договором.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України "Про телекомунікації" № 1280-IV від 18.11.2003, Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-III від 05.10.2000, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (зі змінами і доповненнями), Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (із змінами).

Позивачем протягом грудня 2015 року надано телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають в м. Лисичанську та мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг було складено позивачем за формою "2-пільга", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга" та Інструкції про порядок її заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 № 1172/14439, та в електронному вигляді направлено відповідачу. За грудень 2015 року сума видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг склала 17626,74 грн.

Всупереч вимогам чинного законодавства витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за грудень 2015 року відповідачем не відшкодовано у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 1726,74 грн., що підтверджується зведеним розрахунком, який наявний у матеріалах справи.

Відповідач щодо задоволення позову заперечує, посилаючись на неналежне виконання саме позивачем зобов'язань за договором, зокрема, п. 2.2., щодо своєчасного та повного надання пакету документів з даними та розрахунками по наданим послугам, що було б підставою для звірки розрахунків між сторонами та проведення оплати. Спірним періодом є грудень 2015 року позивач у січні 2016 року відповідно до п. 2.2. договору від 25.02.2015 № 18-25/2 повинен надати акт звірки за формою "3-пільга", розрахунок вартості надання послуг за формою "2-пільга" з кожної категорії окремо на паперових носіях. Проте крім розрахунку щодо вартості послуг, наданих у минулому місяці згідно з формою "2-пільга" на електронному носії позивачем зазначені документи відповідачу не надано.

Крім цього відповідачем листом № 11105 від 06.12.2016 повідомлено позивача про відсутність бюджетного фінансування на відшкодування пільг у 2016 році та про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом на надання пільг на послуги зв'язку не передбачено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність позивачем факту належного виконання зобов'язань за договором та передчасність заявлених позовних вимог, тому у задоволені позову відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту", Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства", Законом України від 24.03.1998 № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до наведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Відповідно до п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2. Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3. Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в м. Лисичанськ, Луганська область є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області. Таким чином саме на відповідача відповідно положень Порядку та Постанови №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Пунктом 2. Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 Положення відповідача визначено уповноваженим органом, який, у тому числі здійснює ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга".

Відповідно до ч. 1 п. 10. Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до п. 11. Положення уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", положень укладеного договору, з дотриманням вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних наданням пільг "2-пільга" та Інструкції про порядок її заповнення, у встановлені строки позивачем була заповнена та надіслана відповідачу форма "2-пільга" для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на паперових та електронних носіях.

За умовами договору, а саме: п.2.2, факт направлення 06.01.2016 форми "2-пільга" на електронну адресу відповідача Lis_pilgy@ukr.net підтверджується наданим до матеріалів справи скриншотом (знімком) екрану комп'ютера позивача, з якого були відправлені списки та копією листа від 05.01.2016 № 59 про направлення в електронному вигляді розрахунку вартості послуг, наданих пільговій категорії населення у грудні 2015 року за формою "2-пільга" на 171 чоловік у розмірі 17626,74грн. Файл відправлено у форматі DBF, що відповідає Опису електронного формату форми "2-пільга" (додаток до наказу № 535) відповідно до якого підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управління праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

Пунктом 11 Постанови КМУ від 29.01.2003 № 117 встановлено, що після отримання списків громадян, яким були надані послуги зв'язку на пільгових умовах за формою " 2-пільга" відповідач був зобов'язаний звірити інформацію, що міститься у Реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача; у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей; скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" та подати зазначені акти звірки до фінансового органу Лисичанської міської ради.

Вимоги Постанови № 117 кореспондуються з нормами п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджений Постановою № 256.

Пунктом 2.2 договору встановлено відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємство зв'язку зобов'язалось щомісяця:

- до 10 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга";

- до 15 числа наступного за звітним надавати акти звіряння за формою "3-пільга" за фактично надані послуги зв'язку громадянам, що мають право на пільги;

- до 20 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на паперових носіях: розрахунки вартості наданих послуг за формою "2-пільга" по кожній категорії пільговиків окремо згідно тарифів, затверджених уповноваженими органами.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період грудня 2015р. телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг цих послуг, згідно з формою "2-пільга".

Відповідач був зобов'язаний щомісячно здійснювати розрахунки з позивачем, або у п'ятиденний строк з дня отримання субвенції з державного бюджету, або за відсутності такої субвенції - за рахунок коштів місцевого бюджету.

Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що оскільки ст.530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором останній може здійснювати своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на визначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу пред'явленою.

Судом апеляційної інстанції зазначає, що позивач, направляючи документи за формою "2-пільга" та "3-пільга" відповідачу, щомісячно засвідчує факт надання послуг та вказує суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов'язання в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом № 45 від 04.11.2016 про необхідність відшкодування заборгованості у розмірі 148 932,80грн., до складу якої входить сума у розмірі 17626,74 грн. (грудень 2015 року), яка утворилась станом на 01.10.2016.

Відповідач листом № 11105 від 06.12.2016 надав відповідь позивачу, з якої вбачається, що станом на 01.12.2016 кошти державного бюджету на відшкодування витрат підприємств за надані населенню пільги на послуги зв'язку не виділені.

На виконання ухвали суду про порушення провадження у справі № 913/1313/16 від 29.11.2016 позивачем направлено на електронну адресу відповідача сальдо з компенсаційних особових рахунків за 2015 Зона 51 Лисичанськ, акт звірки розрахунків, які наявні у матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо неналежного бюджетного фінансування, з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

З пункту 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 вбачається, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Аналогічні положення закріплено в абзаці третьому п.2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309.

Порядком визначено, що бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Обсяг бюджетних зобов'язань, взятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетним зобов'язаннями в поточному році.

У листі від 31.08.2016 № 31-090010-16/24984 адресованому позивачу Міністерством фінансів України вказано, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших визначених законодавством пільг не передбачено, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

За таких обставин Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону та з договору, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змагальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Всупереч вимогам чинного законодавства витрати, понесені позивачем, внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за грудень 2015 року, відповідачем відшкодовані не були у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 17626,74 грн., що доведено матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції правомірно вважає, що висновок місцевого господарського суду про передчасність звернення з таким позовом не відповідає обставинам справи з наведеного.

Суд апеляційної інстанції правомірно вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 17626,74грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 3% річних у сумі 309,19 грн. та інфляційних втрат у сумі 1039,98 грн., судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем нараховано 1039,98 грн. індекс інфляції за період прострочення з березня 2016 року по вересень 2016 року, 309,19 грн. 3% річних за період з 01.03.2016 по 30.09.2016.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 309,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1039,98грн. за вказаний період є арифметично правильними, доведеними та підлягають задоволенню.

Таким чином суд апеляційної інстанції правомірно вважає, що висновок суду щодо відмови у задоволені позову є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, а тому є підстави для скасування рішення про відмову у задоволенні позову з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 913/1313/16 Господарського суду Луганської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 913/1313/16 Господарського суду Луганської області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 913/1313/16 Господарського суду Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 913/1313/16 Господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О.

Судді:Карабань В.Я.

Нєсвєтова Н.М.